Тушаковський Борис Олександрович (02.05.1981 – 02.02.2025 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Борис Тушаковський народився 2 травня 1981 року. Проживав у селі Балки Радивилівської громади. Випускник Радивилівського ліцею №2 (в роки його навчання Радивилівської ЗОШ №2 ім.П.Г.Стрижака), золотий медаліст випуску 1998 року. Цього ж року в ступає до Національного аграрного університету на спеціальність лісове господарство. В 2003 році отримав фах інженера лісового господарства.
У минулому – держслужбовець, довгий час працював у Радивилівській районній державній адміністрації головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури тодішньої адміністрації.
Після ліквідації РДА у ході реформи децентралізації в Україні працевлаштувався на Радивилівську меблеву фабрику.

У березні 2022 року Бориса Тушаковського призвали на військову службу Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Він служив стрільцем у стрілецькому батальйоні.
Загинув 2 лютого 2025-го року при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області під час воєнних дій на території України.
Борис був дуже відповідальним та сумлінним християнином та глибоко віруючою людиною. Він був учасником церковного хору, часто долучався до християнського паломництва. Тож уся духовна громада щиро молилась про Царство Небесне душі та гірко оплакувала хорошу і світлу людину, доброго і люблячого чоловіка і батька, який назавжди залишиться таким у пам’яті всіх, хто його знав, любив, поважав.
У героя залишилися двоє малолітніх донечок чотирьох та шести років, дружина, старший брат.

Поховали воїна на громадському кладовищі у Радивилові.

Публікації про Тушаковського Б.

У Радивилівській громаді 9 лютого відбувся чин похорону загиблого воїна – 43-річного солдата Збройних Сил України Бориса Олександровича Тушаковського.

Молитовно підтримати родину та провести захисника на вічний спочинок зібралися односельці, рідні, друзі, колишні колеги по роботі, духовенство, представники влади територіальної громади, його бойові побратими.

Заупокійне Богослужіння проходило у храмі Святого Олександра Невського.

Як зазначив у післямолитвенній проповіді настоятель храму о.Вячеслав (Демчук), Борис був дуже відповідальним та сумлінним християнином та глибоко віруючою людиною. Він був учасником церковного хору, часто долучався до християнського паломництва. Тож уся духовна громада щиро молилась про Царство Небесне душі та гірко оплакувала хорошу і світлу людину, доброго і люблячого чоловіка і батька, який назавжди залишиться таким у пам’яті всіх, хто його знав, любив, поважав.

На громадському кладовищі у місті Радивилів представники Другого відділу Дубенського РТЦК та СП, відповідно до військово-поховального церемоніалу, вручили дружині загиблого Наталі Павлівні Державний прапор України, під яким захисник героїчно тримав оборону рідної землі