Вячеслав Цюзь народився на Сарненщині у селі Гута-Перейма, але фактично все життя провів у Рівному. Навчався на електрика. Багато років трудився на АЗОТі, пізніше займався будівництвом. Працював на об’єктах в Україні, та більше — за кордоном.Публікації про Цюзя В.
“І знову небо ллє свої гіркі сльози, оплакуючи Новітнього Українського Героя. Знову страшна звістка зруйнувала щастя рівненської родини, навіки осиротивши її. Знову гіркі сльози, невимовні біль та сум – це клята війна вкотре нагадала рівнянам про себе. В цю гірку мить ми схиляємо доземно голови в глибокій скорботі за вірним побратимом та висловлюємо щирі співчуття дружині Героя, Наталії Степанівні, з приводу непоправної втрати. Герої не вмирають, доки пам’ять про них живе в серцях інших. Тож нехай добрий та світлий спомин про щирого сина свого народу назавжди залишиться в пам’яті вдячних громадян. Спочивай з миром, наш вірний побратиме! М’яких хмаринок Тобі, В’ячеславе, та шана народна!” – йдеться у повідомленні Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
“Ми дуже скучали за ним, адже рідко бував вдома через роботу. Але коли Вячеслав був тут, то весь свій час проводив із дітьми. Їх у нас троє — Соломії 9 років, Макарові 4 з половиною, найменшій Ілларії майже два… Він повністю віддавав себе дітям, грався із ними, годував, гуляв. Був наче мама — не шкодував любові, ласки, ніжності…” – розповідає дружина Героя Наталія.
Та у цю мирну картину знову увірвалася війна.
“Вперше чоловікові зателефонували з військкомату в перші дні війни, але фактично поїхав він за кілька тижнів — наприкінці березня. Весь цей час, поки чекав, хотів їхати воювати. Навіть жартував, що йому русні не вистачить… Коли вже поїхав, то розповідав, що це значно гірше, аніж було під час АТО. Казав, що це пекло, не думав, що буде так страшно…” – продовжує Наталія.
Подробиць про воєнні будні Вячеслав дружині не розповідав. Такий вже мав характер, усі переживання тримав у собі. Лише зрідка Наталія вдавалося щось випитати в чоловіка.
“Вони багато часу проводили на передовій, лише зрідка, казав, їх відвозили перепочити в Авдіївку, і то постійно під обстрілами… Вячеслав дуже хотів додому, повернутися до сім’ї та дітей… Розповідав, що коли був час на перепочинок, то знаходив відраду у книгах. Вони селилися у хатах покинутих, і як на полицях бачив книги, то відволікався від чорних думок читанням, що дуже любив,” – продовжує Наталія.
А ще пригадує, що чоловік був справжнім футбольним вболівальником. Не один раз разом їздили на матчі. Та понад це любив рідних та батьківське село. Завжди із теплотою ставився до батьків та рідного дому у селі на Сарненщині… Так хотів туди повернутися…
Стрілець-помічник гранатометника, молодший сержант Вячеслав Цюзь загинув 8 серпня внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки на Донеччині. За кілька днів йому виповнився б 51 рік…
Відразу із трьома героями попрощалися у Рівному. В останню путь на майдані Незалежності провели трьох вірних захисників — Петра Мешка, Віталія
Список публікацій
У боях за Авдіївку загинув молодший сержант із Рівного В’ячеслав Цюзь // Експрессо
У Рівному відбудеться прощання з трьома захисниками // Рівне 1
У Рівному попрощалися з трьома героями // 7 Днів
.