Яцинюк Юрій Миколайович, позивний “ВЕРЕС”(15.05.1974-17.07.2025) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Юрій Миколайович народився 15 травня 1974 року в селі Орлівка, що на Березнівщині. Після закінчення місцевої школи у 1992–1994 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах, а також на сезонних роботах. У вільний час захоплювався технікою — особливо любив автомобілі, добре в них розумівся та часто лагодив. Не менше цікавився будівництвом — мав практичні навички та завжди виконував роботу якісно й відповідально.
Юрій був людиною доброю, щирою і працьовитою. Його знали як простого, відкритого та відповідального чоловіка, якого поважали за людяність, порядність і щире серце. Що б не попросили — завжди допоможе, не відмовить. Для рідних він був хорошим сином, люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем.
Молодший сержант – номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї захищав Україну з травня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Верес». Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, загинув 17 липня 2025 року на Донеччині.
У Юрія залишились мама Ніна Корніївна, дружина Оксана Василівна, доньки Катерина та Надія, сини Сергій і Микола, а також двоє онуків.

Публікації про Яцинюка Ю.

У селі Орлівка попрощалися із Захисником України Юрієм Яцинюком

Сьогодні Юрій повернувся додому — «на щиті». Попрощатися із загиблим Захисником прийшли його рідні, друзі, побратими, мешканці громади та представники місцевої влади.

Поховальна процесія розпочалася у сімейному будинку Героя. Далі скорботна хода пройшла його рідною вулицею до Свято-Воскресенського храму села Орлівка, де відбулась заупокійна служба. Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі.

У Юрія залишились мама Ніна Корніївна, дружина Оксана Василівна, доньки Катерина та Надія, сини Сергій і Микола, а також двоє онуків.

Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.