Загоруйко Віктор Володимирович, позивний «Горинь» Віктор Володимирович Загоруйко народився 17 травня 1983 року в селі Гуті. Згодом разом із родиною переїхав до міста Костополя. Там відвідував дитячий садок № 2 та навчався в загальноосвітній школі № 2.
У 2002 році закінчив Березнівський лісовий коледж за спеціальністю «Лісове господарство», а пізніше вступив до Державного агроекологічногоуніверситету, де здобув повну вищу освіту.
У 2004 році його призвали на строкову службу до військової частини А3435 (смт Десна). Служив у зенітній ракетній батареї. Молодший сержант Віктор Загоруйко зарекомендував себе якнайкраще: мав чудову фізичну підготовку, спокійний та врівноважений характер. Був надійним другом і
товаришем, користувався повагою та авторитетом серед колег. Шкідливих звичок не мав. Усі доручення виконував добросовісно, завжди дотримував слова, мав високі показники в бойовій підготовці та військовій дисципліні.
У 2011 році Віктор одружився. У цивільному житті працював менеджером із продажу. У 2020 році в подружжя народився син Арсен. У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну, Віктор без вагань ухвалив рішення захищати сім’ю та Батьківщину. Рік прослужив у Костополі, а згодом вирушив на службу до Краматорська Донецької області. Воював у складі «Азов» 3-ї окремої штурмової бригади, мав позивний «Горинь». За успішні штурми його нагородили відзнакою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За звитягу». Він неодноразово рятував побратимів під час бойових дій, завжди ризикуючи собою заради допомоги іншим. Побратими згадують його як сміливого, відважного й хороброго воїна.
Останній бій Віктор прийняв 29 червня 2023 року. Загинув Герой, виконуючи бойове завдання, 1 липня 2023 року поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.
Посмертно його народили відзнаками:
«За оборону рідної держави»;
орденом «За мужність» III ступеня;
«Золотим хрестом»;
нагрудним знаком «Честь та пам’ять» у формі квітки маку – символом того, що в родині є Герой «на щиті».
Поховали Захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Публікації про Загоруйко В.
Костопільська громада попрощалася із Віктором Загоруйко
На майдані Шевченка відбулось загальноміське прощання. Віддати шану оборонцю прийшли рідні, військові, друзі, представники влади та жителі громади. Чин похорону відбувся у Свято-Михайлівському соборі ПЦУ.
У спогадах мами, тата, дружини й дітей він назавжди залишиться світлим промінчиком сонця з чарівною усмішкою, яка робила цей світ кращим.
Люблячий, чудовий, працьовитий, відповідальний, розумний і мудрий син, тато та чоловік. Навіки в наших серцях – світла людина зі світлою душею, яка так хотіла жити…
Спогади побратимів:
«Коли Віктор виходив в останній бойовий вихід, поводився впевнено і безстрашно. Щойно дістав поранення, йому миттєво надали першу допомогу безпосередньо на полі бою. Хлопці робили все, щоб спасти йому життя.
Командир штурмової групи відразу скасував подальше виконання операції, і всі сили кинули на евакуацію Віктора до медиків, на стабілізаційний пункт.
Та на превеликий жаль, поранення виявилися занадто тяжкими… Поруч розірвався снаряд – імовірно, працював танк або ствольна артилерія. Це були численні уламкові поранення; основні ураження припали на руку та легеню, що спричинило пневмоторакс. Про нього відгукуються лише найкращими словами.
Віктор залишився в наших серцях, як хороший, позитивний, відповідальний, який хотів жити, і дуже любив Україну».
Список публікацій
Костопільська громада попрощалася із Віктором Загоруйко // Костопільська міська рада:
Загоруйко Віктор Володимирович // Костопільська міська рада
На Донеччині загинув помічник гранатометника з Рівненщини:[Віктор Загоруйко]//Район.in.ua:
На Донеччині загинув помічник гранатометника з Рівненщини // Рівне вечірнє