Народився Вадим Адамович Блищик в глибинці Полісся – в селі Новосілки 30 квітня 1986року, в сім’ї робітників. Місцеву школу закінчили у 2003 році і зразу пішов на навчання в автошколу, у Володимирець
Вадим і Юрій – брати-близнюки. Обидва присвятили себе ЗСУ. Строкову службу Вадим відслужив у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв’язку. Продовжив службу у Новограді-Волинському, де уклав свій перший контракт. Наприкінці 2007 року Вадим Адамович призначений на посаду командира спеціального відділення.Потім була миротворча місія у Косово. У 2009 році Вадим Блищик відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рік брав участь у міжнародних навчаннях у Румунії.2011 рік для головного сержанта взводу ознаменувався участю в дослідницькому командно-штабному навчанні «Адекватне реагування-2011» Протягом трьох місяців вивчав англійську мову в національній Академії сухопутних військ. Вивчаючи досвід іноземних колег у центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі.
Російсько-українська війна застала Вадима на Балканах. Батальйон повернувся до Новоград-Волинського і вже за п’ять днів був у Широкому Лані. Новоайдар, Кремінна, поранення, Далі Логвинове та бої за Дебальцеве,Троїцьке та Новотроїцьке, Тарамчук та Мар’їнка, Попасна та Новозванівка.
Вадим Блищик загинув на полі бою у військовому званні – молодший лейтенант, перебував на посаді командира механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького.
За час служби був нагороджений орденами «За Мужність ІІІ ступеня», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесними нагрудними знаками «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня», «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня», «Знак Пошани», знаком Народної Пошани «За поранення», медалями – «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», за перше місце у данському міжнародному марафоні «Non Artikle 5. Balkane», нагрудний знак Командувача ОС ЗСУ.
Похований молодший лейтенант Вадим Блищик у Звягелі – там він служив і жив з дружиною. До слова, вона також військова. Місто з почестями хоронило нашого земляка. А нині його ім’я викарбуване на міському Меморіалі Слави.
“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» БЛИЩИКУ Вадиму Адамовичу — молодшому лейтенанту (посмертно)” – звучить Указ Глави держави України…
Публікації про Блищика В.
Син загинув в бою за Україну в день народження матері. Історія одного з сотень героїв-земляків
Вадим Адамович Блищик народився 30 квітня 1986 року. Він – один з близнюків. Половину віку віддав військовій службі. Своє життя не афішував, тому громада і земляки дізнались про його героїзм лише після загибелі. Яким був хлопець з Новосілок – відкриємо біографію, аби вшанувати подвиг земляка-Героя.
Хоронили воїна у Новоград-Волинському – у місті, яке останніми роками стало йому рідним, 17 серпня опівдні, біля 31-го гарнізонного Будинку офіцерів прощались із Героєм. На день загибелі Вадим Блищик вже мав звання молодшого лейтенанта, більше десятка державних нагород – орденів та медалей за героїзм і досягнення у спорті. У 2007 році на посаду командира спеціального відділення.
На похоронах був і мер міста Микола Боровець – саме він розказав, якого героя втратила країна:
– Коли я прочитав біографію молодшого лейтенанта Вадима Блищика – я був шокований його талантами і досягненнями. Ми втратили кращого з кращих! Спи спокійно, Сину України! За тебе і за кожного обов’язково відомстимо окупанту!
Дружина Аня безперестанку плаче – вони і нажитись не встигли, і дітей не народили ще через службу і війну. Проте їй довелось впізнавати коханого і забирати його у домовині. Розказала Анна, що Вадим Блищик повернувся з військово-спортивних змагань у Данії з перемогою – перше місце виборов для України і презентував гідно свою Україну. Марафон у п’ятдесят кілометрів Вадим подолав першим. Проте, коли роззувся, кілька пальців на ногах були без нігтів – витримка залізна. У червні був контужений. Проте у госпіталь не поїхав – лишився на позиціях. В районі Краматорська їх підрозділи травили хімією, обстрілювали касетними та фосфорними снарядами. Підірваний аміачний завод – все те було зроблено окупантом навмисне, аби більше знищити українців. Троє друзів було і загинуло – один у червні, другий – у липні. А Вадим, третій – у серпні. І якраз … на день народження мами.
З вісімнадцяти років у війську
Строкову службу Вадим відслужив у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв’язку. Служба юнакові прийшлася до душі, тож він продовжив її у Новограді-Волинському, де уклав свій перший контракт. Згодом таких контрактів у його житті було ще чимало.
Професійна військова служба для Вадима Блищика розпочалася на посаді гранатометника. Проте командування швидко побачило його хист і перспективи, й невдовзі, коли наприкінці 2007 року на базі бригади формувався батальйон для ротації «Укрполбату», він був переведений до нього вже молодшим командиром – на посаду командира спеціального відділення.
Потім була миротворча місія у Косово. У розірваному війною краю разом із товаришами по службі Вадим здебільшого патрулював місцевість у зоні відповідальності «Укрполбату», а після проголошення незалежності Косова українські вояки охороняли суд та муніципалітет. Шість місяців на базі «Укрполбату» у Брезовиці. Патрулювання, охорона, перевірки громадян та їхніх транспортних засобів, забезпечення порядку в населених пунктах. Як не прикро, усе це потім знадобилося йому в рідній Україні. Після Балкан миротворці відпочивали недовго, адже 30-та бригада завжди славилася напруженими темпами бойової підготовки, і її вояки й до війни, можна сказати, жили на полігонах.
У 2009 році Вадим Блищик відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рік сержант Блищик брав участь у міжнародних навчаннях у Румунії. Протягом майже трьох тижнів там американські морські піхотинці тренували українських колег на полігоні Бабадаг, де проходили вишкіл навчання за миротворчою тематикою.
2011 рік для головного сержанта взводу ознаменувався участю в дослідницькому командно-штабному навчанні «Адекватне реагування-2011». У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного він протягом трьох місяців вивчав англійську мову, а потім протягом трьох тижнів перебував у відрядженні у німецькому місті Хохенфельц, вивчаючи досвід іноземних колег у багатонаціональному центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі. Друга ротація у Косовому розпочалася для Вадима незадовго до Революції Гідності.
Російсько-українська війна застала Вадима на Балканах
Рік на Балканах здавався вічністю, адже в Україну тим часом нахабно вдерлися російські терористи. Зрештою, батальйон повернувся до Новоград-Волинського і вже за п’ять днів був у Широкому Лані. Тиждень бойового злагодження, і дев’ятого травня підрозділ зайшов до населеного пункту Містки, а згодом перебазувався до Новоайдару.
Місяць Вадим із своїми хлопцями ніс службу на блокпосту, після чого їх перекинули під Кремінну. Там сержант дістав поранення – кулю калібру 7,62 міліметра в руку. Куля зачепила кістку, тож лікуватися довелося досить довго, кілька місяців. Коли він прибув після одужання до частини, вона вже вийшла на відновлення боєздатності до пункту постійної дислокації (ППД – далі) й, майже одразу – на полігон. У ППД головний сержант взводу отримав і свою чергову заслужену нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня. А далі були нові й нові ротації. Логвинове та бої за Дебальцеве, Троїцьке та Новотроїцьке, Тарамчук та Мар’їнка, Попасна та Новозванівка.
Лише одну ротацію на схід держави сержант пропустив, бо проходив службу в управлінні ОК «Захід», сержантом-менеджером, у групі по роботі з сержантським складом. Найкращі сержанти оперативного командування у складі цієї групи займалися відбором кандидатів на сержантські посади, питаннями лідерства у військових колективах та підготовкою сержантів до навчання. Коли ця місія була виконана, сержант повернувся до рідної бригади і продовжив службу. В цей час він заочно здобув вищу освіту – став бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.
Воїн з Полісся – гідний син України
В бойових умовах Вадим Блищик був завжди виваженим і вмілим – його досвід і самовладання рятувало щодня людей. Він міг би до кінця війни нести службу у штабі. Та через кілька місяців такої роботи прийняв рішення – його місце на передовій, поряд з побратимами. І все кинув. Продав квартиру у Рівному і переїхав у свою рідну бойову частину – у «тридцятку».
Вадим Блищик загинув на полі бою у військовому званні – молодший лейтенант, перебував на посаді командира механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького.
За час служби був нагороджений орденами «За Мужність ІІІ ступеня», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесними нагрудними знаками «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня», «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня», «Знак Пошани», знаком Народної Пошани «За поранення», медалями – «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», за перше місце у данському міжнародному марафоні «Non Artikle 5. Balkane», нагрудний знак Командувача ОС ЗСУ.
Десь у дорозі до Президента України подання на присвоєння молодшому лейтенанту Вадиму Блищику звання Героя України. Воно робилось ще за життя Героя… Вадим Блищик – гідно прожив життя. Навіки Воїн України. Честь Герою!
Фото з архіву Валентини Ференсової та з інтернет ресурсів. Використані матеріали: спомини родини, матеріали «24 каналу», сайту «Район.Вараш»
Близнюки-поліщуки з Новосілок віддали життя за Україну та воювали проти росіян-загарбників
Надворі 21 століття. І, напевно ніхто навіть не уявляв, що будемо говорити про війну. Ніхто не думав, що оплакуватимемо українців, які загинули за свою рідну країну, які поклали на вівтар найцінніше – своє життя. Вони загинули, щоб наша земля звільнилася від ворога, щоб відродилася і почала новий історичний відлік. Серед тих, хто недолюбив, не намилувався синявою неба, не напився цілющої джерельної води з отчої криниці. Валентина Ференсова розповіла про своїх похресників та учнів Блищика Вадима Адамовича та Блищика Юрія Адамовича.
Народилися хлопці в глибинці Полісся – в селі Новосілки 30 квітня 1986 року, в сім’ї робітників. До першого класу близнюки пішли з великим задоволенням. Взірцем і прикладом для них був дядько Володимир Сильман, який загинув у Афганістані. Школу закінчили у 2003 році і зразу пішли на навчання в автошколу, у Володимирець. У 2004 році були призвані до лав Збройних Сил України. Строкову військову службу проходили в 179-му центрі військ зв’язку в Полтаві на посадах водіїв.
У жовтні 2005 році демобілізувалися і повернулися в рідне село. Поговорили з батьками і твердо вирішили пов’язати своє життя з військовою службою. Звернулися до військового комісара з проханням призвати їх на службу за контрактом в 30-ту механізовану бригаду. І вже 10 листопада 2005 року брати одягли військову форму і розпочали службу в 3-й механізованій роті механізованого батальйону, на посадах гранатометників.
2006 рік Юрик та Вадік захищали честь своєї роти у змаганнях з бойової стрільби на Житомирському полігоні, де показали себе, як справжні професіонали. Весною 2007 року близнюки закінчили курси «З миротворчої безпеки взводної та ротної ланки», що проходили у Яворівському міжнародному центрі підготовки миротворців, отримали сертифікати і були зараховані для подальшої служби в одностроях дев’ятої ротації українського миротворчого контингенту польсько-українського батальйону в Косово. Отримують нагороди від держави і знову на службу. Після місії хлопці повертаються у Новоград-Волинськ.
На жаль здоров’я Юрика підводить і він вимушений комісуватися. Одружується, народжується донька. У 2017 році його життя обірвалося раптово – вийшовши з маршрутки, йому стало погано, швидка приїхала із запізненням. Відмовили нирки. Служба забрала здоров’я та і життя.
2009 рік, Вадим відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рік сержант Блищик бере участь у міжнародних навчаннях у Румунії. Протягом трьох тижнів американські морські піхотинці тренують українських колег на полігоні Бабадаг, де проходили навчання за миротворчою тематикою. 2011 рік для головного сержанта Вадима Блищика ознаменувався участю в дослідницькому командно-штабному навчанні «Адекватне реагування – 2011». А далі встиг побувати у Львові, Німеччині. Вадим з 2014 року, як бойовий офіцер боронить кордони України. За плечима ще не одна миротворча місія все нові та нові ротації – Логвинове, Дебальцеве, Троїцьке, Марік, Попасна. Отримує нагороди «За взірцевість у військовій службі ІІІ ст.», «За взірцевість у військовій службі ІІ ст.», медаль «Знак пошани», «10 років сумлінної служби».
Війна з росіянами продовжується, за плечима – сім ротацій, поранення. Отримує бойовий орден «За мужність ІІІ ст.», нагодження відзнакою президента України «За участь у терористичній операції». Попереду служба і перспектива отримати офіцерське звання. У перший рік війни був поранений та отримав «Знак народної пошани», «За поранення», державні нагороди та нагрудний знак Командувача Об’єднаних Сил ЗСУ. Під час перебування в ММО (2013, 2014р) за Данкен-марш виборює І місце для України. За цей період Вадим заочно здобуває вищу освіту стає бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.
Хлопцеві після поранення пропонують роботу в штабі у Рівному, але він не витримує роботи з паперами та повертається у свою 30-ку. З 24 лютого 2022 року Вадим у військовому званні молодший лейтенант, перебуває на посаді командира механізованого взводу механізованої роти 2 механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького. Славнозвісна 30 ОМБр на той час виконувала бойові завдання в зоні ООС на Донеччині, в зоні Бахмутського району.
Опорою і підтримкою для Вадима була його дружина Ганна, теж військова. «Він – моя гордість», – повторює і досі дружина. А 4 серпня 2022 року мама не дочекалася дзвінка від сина зі словами привітань, – він загинув у бою. А тіло зустріла дружина та прийняла українська земля.
Загиблому офіцеру з Новосілок, Вараського району, Президент Зеленський присвоїв звання Героя України
Список публікацій
На війні загинув Вадим Блищик: прощання з Героєм відбудеться у Новограді-Волинському // Новоград Сіті
Блищик Вадим Адамович // Вікіпедія: вільна енциклопедія
Син загинув в бою за Україну в день народження матері. Історія одного з сотень героїв-земляків // Володимирець Сity