Гордійчук Микола Миколайович (26.05.1986 – 22.07.2015)

Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім’ї військових. Через рік родина переїхала в Кам’янець- Подільський , з того часу там проживав. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції собливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Член Пласту» з 1993 року, старший пластун, 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12».

Випускник Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка за спеціальністю психолог. Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім групи «Тhе DеnDі», відомим шоуменом у Кам’янці -Подільському.

Активний учасник Революції Гідності, був у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». На службі в батальйоні перебував з квітня 2015 року. В серпні планував одружитись. Повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці», отримав численні осколові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта» між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область), внаслідок чого помер під час транспортуваня до військового шпиталю Красноармійська.

Указом  Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року, “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Посмертно нагороджений відзнакою “За заслуги перед міською громадою”, а також однією з найпочесніших пластових відзнак – Залізним Пластовим Хрестом.… Читати далі

Борисенко Олександр Олегович (28.03.1993-1.09. 2014)

Борисенко Олександр Олегович народився у Рівному. Закінчив ЗОШ №5. Протягом 2008-2011 рр. навчався у технічному коледжі при Національному університеті водного господарства та природокористування в групі №14 за професією «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Після його закінчення був призваний до лав Збройних сил України, де й залишився служити за контрактом.

Військовий  21-річний снайпер, служив за контрактом у 30-й механізованій бригаді Новоград-Волинського 8 армійського корпусу Сухопутних військ України. Він одним з перших перебував у Криму під час його анексії ще в березні місяці.

Під  час мінометного обстрілу (м. Лутугіне Луганської області)  отримав тяжкі поранення. Сашка доставили у військовий госпіталь, однак медики не змогли врятувати бійця. Загинув 1 вересня 2014 р. Героя поховали на Алеї Героїв Небесної сотні кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року за  особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»  нагороджено орденом ” За мужність”  IIІ ступеня (посмертно)

Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р Борисенко Олександру Олеговичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі

Лавренчук Віталій Вікторович (25.07.1976-20.09.2014)

Лавренчук Віталій Вікторович народився 25 липня 1976 року в місті Грозний (Росія) у родині військовослужбовців. З 1993 по 1996 рік навчався в військовому училищі м. Кам’янець-Подільський. У 1997 році був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам’янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році. Розпочав службу в Києві на посаді командира інженерно-технічного взводу 210 понтонно-мостового батальйону. У 2009 році продовжив службу в штабі командування Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді офіцера інженерної служби управління оперативного забезпечення. З 2012 по 2014 роки навчався у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського, де отримав освіту за спеціальністю “Організація бойового та оперативного забезпечення військ”. Після академії отримав розподіл на військову службу до міста Рівне. 16 вересня 2014 року підполковник Лавренчук був направлений до зони проведення АТО, де займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Загинув під час виконання інженерних робіт 20 вересня 2014 року на одному з блокпостів Донецької області у селі Водяне Новоазовського району.… Читати далі

Волошин Ігор Анатолійович (17.11.1985-21.07.2014)

Ігор Волошин народився 17 листопада 1985 року у місті Рівне. Навчався у рівненській школі «Центр Надії». Закінчив Рівненський кооперативний економіко – правовий коледж та економічний факультет Національного Університету водного господарства. Потім працював економістом у банку.

Ігор був призваний до армії згідно з указом Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 року «Про часткову мобілізацію» в добровільному порядку Красногвардійсько – Кіровським ОРВК м. Дніпропетровськ 16 травня 2014 року. Старший сержант Збройних Сил України, кулеметник 39 батальйону територіальної самооборони Дніпропетровська «Дніпро -2».

Загинув 28-річний Ігор Волошин на блокпосту під селом Кам’янка Донецької області 21 липня 2014 року . Того дня о 19.40 до блокпосту сил АТО під’їхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Внаслідок вибуху тоді загинуло п`ять військових. Вдома залишились батьки та наречена.

Похований 26 липня 2014-го у Рівному на кладовищі «Нове», поруч із героями Небесної сотні.

Вдома залишились батько Анатолій Андрійович, мати Наталія Олексіївна та наречена.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, Волошин Ігор Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Карнаухов Микола Миколайович (20.07.1965-6.02.2015)

Карнаухов Микола Миколайович народився 20 липня 1965 року у місті Кокчетав Казахська РСР.  У 1968 році  сім’я переїхала в село Зарічне Гощанського району,

звідки родом  мама – Оксана Макарівна. Навчався в Бугринській ЗОШ. Зкінчів школу із золотою   медаллю. У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водно господарства м. Рівного (спеціальність «Механізація гідромеліоративних робіт»), який закінчив у 1989 році і отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983-1985 рр. проходив строкову військову службу у Військово-Повітряних Силах.

Віхи трудової діяльності:

  • 1989-1990 рр. – інженер науково-дослідного сектору УІІВГ;
  • 1990-1992 рр. – молодший науковий співробітник кафедри будівельних і меліоративних машин;
  • 1992-1994 рр. – навчання в аспірантурі УІІВГ, 1994-1998 рр. – асистент кафедри ААГ і ТМ;
  • 1999-2005 – старший викладач кафедри ААГ і ТМ, з 2005- доцент кафедри ААГ і ТМ;

У 1999 році захистив дисертацію на здобуття вченого звання кандидата технічних наук.

Тематика наукової діяльності – енергозберігаючі технології прокладання довгомірних елементів пасивними землерийними робочими органами, оптимізація виробничих процесів автосервісних підприємств. Автор більше 50 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 4 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.… Читати далі

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович проживав у Рівному, навчався в ЗОШ №15, закінчив НУВГП, працював приватним підприємцем, був одружений, батько 4 дітей. До лав Збройних сил України пішов добровільно у вересні 2014  року, служив старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, із собою у військову частину забрав власний мікроавтобус, яким солдати вивозили поранених. Був під Дебальцевим, отримав поранення, важку контузію  і помер о 9:30 24 квітня 2015 у військовому шпиталі в Рівному. Похований у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове» («Молодіжне»). Указом Президента України №9/2016 від 16 січня  2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно). Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Мірошнику В’ячеславу Володимировичу прсвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 … Читати далі

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 по 1996 р. навчався у Рідківській загально-освітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобуває середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатися в Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради за спеціальністю слюсар газового обладнання.З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, в листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області – загін особливого призначення № 2196 «БЗ». Після демобілізації ( листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року проживає у м. Рівне. В 2010 році Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Пройшовши навчання на Тучинському полігоні, його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися.… Читати далі

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович – розвідник-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат. Народився 30 жовтня 1992 року в місті Рівне. Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області. Закінчив Радогощанський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Радогоща Лугинського району. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював на будівництві у Києві. 18 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-снайпером 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409, місто Новоград-Волинський Житомирської області). З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської міської ради колонна українських військ, у складі якої знаходився солдат Оліферчук, потрапила у засідку терористів. Противник захопив військову техніку. Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при відбитті військової техніки за відсутності командира. Під час бою загинув. 5 липня 2014 року похований на кладовищі села Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.… Читати далі

Рєпін Євген Вікторович «Геркулес»(18.08.1994 – 20.03.2015)

Рєпін Євген Вікторович (18.08.1994 – 20.03.2015)

Рєпін Євген Вікторович народився 18 серпня 1994 р. у с. Коршів Здолбунівського району.  Пізніше  проживаву м. Рівне по вулиці Івана Франка. Закінчив Рівненський технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафто газопереробної промисловості». Служив у 80-й окремій аеромобільній бригаді м. Львів. Добровольцем пішов в АТО. З листопада 2014 р. зарахований до 81-ої Новоград-Волинської аеромобільної бригади розвідроти.

З листопада 2014 року Євген –  кулеметник-розвідник. Показав  виняткові здібності, за що його перевели на посаду снайпера розвідувальної групи,  пізніше він її очолив. Під його  командуванням був проведений не один вдалий рейд. Загинув 20 березня 2015 року. Трагедія сталася поблизу села Водяне (Ясинуватський район), неподалік Донецька. Євген разом з групою бійців пішов на виручку товариша, потрапив у засідку та був смертельно поранений. Поховали Євгена Рєпіна 25-го березня 2015 року в  м. Рівне  на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»,  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Свідерський Дмитро Олександрович (15.10.1994 – 06.04.201

Свідерський Дмитро Олександрович (15.10.1994 – 06.04.201

Свідерський Дмитро Олександрович народився 15 жовтня  1994 р. в м. Рівне. Проживав з мамою у Басовому куті, м. Рівне. Закінчив економічне відділення Рівненського державного аграрного коледжу. Мобілізований у серпні 2014 року. Після проходження навчання, Дмитро вже з жовтня 2014 р. перебував у зоні АТО. У батальйоні «кіборгів» Дмитро був наймолодший. Важке поранення отримав 3 квітня, 2015 р. (м. Авдіївка), виконуючи бойове завдання. З тяжкими травмами його доставили в шпиталь м. Красноармійська. А вже звідти бійця перевезли в Дніпропетровську лікарню  ім. Мечнікова,  однак врятувати його життя медикам не вдалося. 6 квітня 2015 р. Дмитро помер. В бійця залишилася лише матір. Поховали Дмитра Свідерського 10 квітня 2015-го в Басовому куті, поряд з батьковою могилою..

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).… Читати далі