Семенюк Роман Олександрович (4.05.1984-10.11.2016)

Роман Семенюк народився 4.05.1984 року в м. Рівне. Навчався в загально-освітній школі, число 25, м.  Рівного, яку закінчив у 2001 році. Поступив у рівненський кооперативний економіко-правовий коледж  факультет”Товарознавство і комерційна діяльність”, спеціалізація “Товарознавство в митній справі”. Отримав диплом молодого спеціаліста, кваліфікація “Товарознавець-комерсант”.  23.04.2003 року призваний на строкову службу м. Рівного в/чА-26474 СБУ. 6.10. 2004 року звільнений в запас в Рівненський МВК. Працював  у м. Рівне – фабрика “Украса”. Пізніше у  складі-магазині оптової торгівлі САВ-сервіс”Карпати”.

29.01.2015 року (указ президента від 14.01.15 р.) призваний  до збройних сил України. Служив  в м. Гвардійськ  Дніпропетровської області в/чА-19-64. Брав  участь в АТО 24.03.201523.10.2015, з 11.07.2015-16.08.2015, 01.09.2015-04.11.2015) та отримав посвідчення учасника бойових дій 16.10.2015 серія АБ No232267. Семенюк Р.О. був командиром стрілецького відділення АК74, командиром відділення перевіряльнопускового та електросилового обладнання зенітних ракет.

Після тривалого лікування  Семенюк Роман Олександрович помер у Рівненський обласній клінічній  лікарні, 10.11.2016 р., причина смерті гостра серцева недостатність.Згідно протоколу №165 від 03 квітня 2017 року військово -лікарняної комісії західного регіону – захворювання  та причина смерті пов’язані із захистом Батьківщини.Читати далі

Шершак Сергій Миколайович («Шерхан») (14.04.1965 – 02. 05. 2019)

Сергій Миколайович Шершак народився 14 квітня 1965 р. в  с. Чернеча Слобода, Буринського району, Сумської області. З 1972 по 1982 рік навчався в Чернече-слобідській школі, де і здобув повну середню освіту. З жовтня 1982 року по квітень 1983 рік навчався в автошколі «ДОСААФ» , здобув  спеціальность водій-електромеханік. 17 квітня 1983 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України.

25 квітня 1983 року – водій в/ч пп 95843, 21 лютого 1984 року – зам. командира взводу в/ч пп 95843. 18 квітня 1985 року зарахований на строкову службу,   посада  – начальник киснево-зарядної станції в/ч пп 95843.

12 квітня 1991 року – начальник пункту технічного обслуговування 313 МСП в/ч 26045

З 28го грудня 1992 по 10 жовтня 1993 року – курсант Школи прапорщиків в/ч 28651 за фахом командир взводу по ремонту засобів РАО.

З 20-го березня 1997 року  по 5 грудня 2003 року проходив службу в в/ч А 1671 на посадах начальника П-246 та старшого техніка ТЛФ центру.

Проходив службу в Полку зв’язку у Рівному, звідти 18 листопада 2003 року  був звільнений у запас .… Читати далі

Попенко Юрій Миколайович («Борода») (4.02.1976-20.11.2020)

Юрій Миколайович Попенко народився 4 лютого 1976 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №9. Після закінчення школи навчався в ПТУ №10 , спеціальність – електрозварювальник. Проходив строкову службу в Перевальному  Сімферопольського  району Автономної Республіки Крим. Працював різноробочим, одружився. Пізніше 17 років працював у Чехословаччині,  декілька років на  підприємстві «Кромберг енд Шуберт Україна” в Луцьку.

Служив  з перших років війни на Донбасі. Розпочав свою службу в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов на контрактну службу у в/ч А1246 (дорожньо-комендантський батальйон). Майже п’ять років перебував  на сході. За цей період кілька разів продовжував контракт.

Загинув увечері 20 листопада 2020 р під час супроводження колони військової техніки від наїзду цивільного авто на проїжджій частині однієї з вулиць м. Сєвєродонецьк.

Поховали Юрія в місті Рівне, де проживає його мама.

 … Читати далі

Пруський Віктор Федорович (26.11.1970-9.12.2019)

Пруський Віктор Федорович народився 26.11.1970 року у м. Рівне. Навчався у ЗОШ №18. Після закінчення  школи Віктора  призвано на строкову службу, яку він проходив у 4-й розвідувальній роті 8-ї окремої бригади спеціального призначення . У 1989 році виконував завдання в Грузії. Звільнився із строкової служби 18.10.1990 року.

Віктор Пруський займався скелелазінням і гірським туризмом, піднімався в гори Кавказу та Карпат.

30.09.2016 року підписав контракт із 14-ою ОМБр. Служив на посаді оператора ПТРК, брав участь у бойових діях в районі Щастя. 25.01.2019 року термін контракту сплинув, Віктор Федорович ненадовго повернувся додому,    22.05.2019 р. знову пішов на контрактну службу.

Молодший сержант, командир бойової машини, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади, загинув 9 грудня увечері в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської област. Смертельні осколкові поранення, що дістав під час підриву на невідомому вибуховому пристрої,  були не сумісні із життям. Йому було 49 років.

Похований у Рівному на Алеї Героїв Нового кладовища. Залишилися мати й сестра.

 … Читати далі

Гордійчук Микола Миколайович («Гризун») (26.05.1986 – 22.07.2015)

Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім’ї військових. Через рік родина переїхала в Кам’янець-Подільський. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції собливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Член «Пласту» з 1993 року, старший пластун, 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12».

Випускник Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка, за спеціальністю – психолог. Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім групи «Тhе DеnDі», відомим шоуменом у Кам’янці-Подільському. У музичному середовищі Микола мав творчий псевдонім «Nik Своєрідний».

Активний учасник Революції Гідності, був у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». На службі в батальйоні перебував з квітня 2015 року. У серпні планував одружитись. Повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці», отримав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта» між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область), внаслідок чого помер під час транспортування до військового шпиталю Червоноармійська.

Указом  Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” М.… Читати далі

Борисенко Олександр Олегович (28.03.1993 – 1.09.2014)

Борисенко Олександр Олегович народився у Рівному. Закінчив ЗОШ №5. Протягом 2008-2011 рр. навчався у технічному коледжі при Національному університеті водного господарства та природокористування в групі №14 за спеціальністю «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Після його закінчення був призваний до лав Збройних сил України, де й залишився служити за контрактом.

Військовий  21-річний снайпер, служив за контрактом у 30-й механізованій бригаді Новоград-Волинського 8-го армійського корпусу Сухопутних військ України. Він перебував у Криму під час його анексії РФ в березні 2014 року.

Під  час мінометного обстрілу (м. Лутугіне Луганської області)  отримав важкі поранення. Сашка доставили у військовий госпіталь, однак медики не змогли врятувати бійця. Загинув 1 вересня 2014 р. Героя поховали на Алеї Слави кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за  особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»  О. Борисенка нагороджено орденом ” За мужність”  IIІ ступеня (посмертно).

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі

Лавренчук Віталій Вікторович (25.07.1976 – 20.09.2014)

Лавренчук Віталій Вікторович народився 25 липня 1976 року в місті Грозний (Росія) у родині військовослужбовців. З 1993 до 1996 року навчався в військовому училищі м. Кам’янець-Подільський. У 1997 році був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам’янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році. Розпочав службу в Києві на посаді командира інженерно-технічного взводу 210-го понтонно-мостового батальйону. У 2009 році продовжив службу в штабі командування Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді офіцера інженерної служби управління оперативного забезпечення. У 2012-2014 роках навчався у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського, де отримав освіту за спеціальністю “Організація бойового та оперативного забезпечення військ”. Після академії отримав розподіл на військову службу до міста Рівне. 16 вересня 2014 року підполковник Лавренчук був направлений до зони проведення АТО, де займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Загинув під час виконання інженерних робіт 20 вересня 2014 року на одному з блокпостів Донецької області у селі Водяне Новоазовського району.… Читати далі

Волошин Ігор Анатолійович (17.11.1985-21.07.2014)

Ігор Волошин народився 17 листопада 1985 року в місті Рівне. Навчався у рівненській школі «Центр Надії». Закінчив Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж та економічний факультет Національного університету водного господарства та природокористування. Працював економістом у банку.

Ігор був призваний до армії згідно з указом Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 року «Про часткову мобілізацію» в добровільному порядку Красногвардійсько-Кіровським ОРВК м. Дніпропетровськ 16 травня 2014 року. Старший сержант Збройних сил України, кулеметник 39-го батальйону тероборони Дніпропетровська «Дніпро-2».

Загинув 28-річний Ігор Волошин на блокпосту під селом Кам’янка Донецької області 21 липня 2014 року. Того дня о 19.40 до блокпосту сил АТО під’їхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Внаслідок вибуху тоді загинуло п`ять військових.

Похований герой 26 липня 2014-го в Рівному на кладовищі «Нове», поруч із героями Небесної сотні.

Вдома залишились батько Анатолій Андрійович, мати Наталія Олексіївна та наречена.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Волошин Ігор Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Карнаухов Микола Миколайович (20.07.1965 – 6.02.2015)

Карнаухов Микола Миколайович народився 20 липня 1965 року у місті Кокчетав Казахської РСР.  У 1968 році  сім’я переїхала в село Зарічне Гощанського району Рівненської області, звідки родом мама – Оксана Макарівна. Навчався в Бугринській ЗОШ. Закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водного господарства м. Рівного (спеціальність «Механізація гідромеліоративних робіт»), який закінчив 1989 року й отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983-1985 рр. проходив строкову військову службу у Військово-Повітряних Силах.

Етапи трудової діяльності:

  • 1989-1990 рр. – інженер науково-дослідного сектору УІІВГ;
  • 1990-1992 рр. – молодший науковий співробітник кафедри будівельних і меліоративних машин;
  • 1992-1994 рр. – навчання в аспірантурі УІІВГ,
  • 1994-1998 рр. – асистент кафедри ААГ і ТМ;
  • 1999-2005 рр. – старший викладач кафедри ААГ і ТМ,
  • з 2005 р. – доцент кафедри ААГ і ТМ.

У 1999 році захистив дисертацію на здобуття вченого звання кандидата технічних наук.

Тематика наукової діяльності – енергозберігаючі технології, прокладання довгомірних елементів пасивними землерийними робочими органами, оптимізація виробничих процесів автосервісних підприємств. Автор більше 50 наукових і навчально-методичних праць, зокрема – 4 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.… Читати далі

Мірошник В’ячеслав Володимирович (9.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович жив у Рівному, навчався в ЗОШ №15, закінчив НУВГП, працював приватним підприємцем, був одружений, батько 4 дітей. До лав Збройних сил України пішов добровільно у вересні 2014  року, служив старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, із собою у військову частину забрав власний мікроавтобус, яким солдати вивозили поранених. Був під Дебальцевим, отримав поранення, важку контузію  і помер 24 квітня 2015 р. у військовому шпиталі в Рівному. Похований у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове».

Указом Президента України №9/2016 від 16 січня  2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»

В. Мірошник нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно).

Відзнака УПЦ КП — медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р. Мірошнику В’ячеславу Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі