Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків Радивилівського району Рівненської області. З 1987 до 1996 р. навчався в Рідківській загальноосвітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобув середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатись у Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради, за спеціальністю слюсар газового обладнання. З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, у листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області № 2196 «БЗ». Після демобілізації (листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року жив у м. Рівне. 2010 року Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Після навчання на Тучинському полігоні його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися. 22 травня 2014 року між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу м. Волноваха стався напад диверсійно-терористичної групи на загін українських військових.… Читати далі
Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992 – 12.07.2014)
Оліферчук Юрій Леонтійович народився 30 жовтня 1992 р.в м. Рівне. Розвідник-снайпер 30-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, солдат. Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області. Закінчив Радогощанський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Радогоща Лугинського району. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Працював на будівництві в Києві. 18 березня 2014 року мобілізований до Збройних сил України. Служив розвідником-снайпером 30-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409). З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської області колона українських військ, у складі якої перебував солдат Оліферчук, потрапила у засідку терористів. Противник захопив військову техніку. Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при відбитті атаки за відсутності командира. Під час бою загинув. 15 липня 2014 року похований на кладовищі села Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.
Неодружений, вдома залишились батьки, сестра та два брати.… Читати далі
Рєпін Євген Вікторович «Геркулес» (18.08.1994 – 20.03.2015)
Рєпін Євген Вікторович народився 18 серпня 1994 р. у с. Коршів Здолбунівського району. Пізніше жив у м. Рівне по вулиці Івана Франка. Закінчив Рівненський технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості». Служив у 80-ій окремій аеромобільній бригаді м. Львів. Добровольцем пішов в АТО. З листопада 2014 р. – кулеметник-розвідник розвідроти Новоград-Волинської аеромобільної бригади.
Показав виняткові здібності, за що його перевели на посаду снайпера розвідувальної групи, пізніше він її очолив. Під його командуванням був проведений не один вдалий рейд. Загинув 20 березня 2015 року. Трагедія сталася поблизу села Водяне (Ясинуватський район), неподалік Донецька. Євген разом з групою бійців пішов на виручку товариша, потрапив у засідку та був смертельно поранений. Поховали Євгена Рєпіна 25-го березня 2015 року в м. Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Є.… Читати далі
Свідерський Дмитро Олександрович (15.10.1994 – 06.04.2015)
Свідерський Дмитро Олександрович народився 15 жовтня 1994 р. в м. Рівне. Проживав з мамою у Басовому куті, м. Рівне. Закінчив економічне відділення Рівненського державного аграрного коледжу. Мобілізований у серпні 2014 року. Після проходження навчання, Дмитро вже з жовтня 2014 р. перебував у зоні АТО. У батальйоні «кіборгів» Дмитро був наймолодший. Важке поранення отримав 3 квітня 2015 р. (м. Авдіївка), виконуючи бойове завдання. З тяжкими травмами його доставили в шпиталь м. Красноармійська. А вже звідти бійця перевезли в Дніпропетровську лікарню ім. Мечнікова, однак врятувати його життя медикам не вдалося. 6 квітня 2015 р. Дмитро помер. У бійця залишилася лише матір. Поховали Дмитра Свідерського 10 квітня 2015-го в Басовому куті, поряд з батьковою могилою.
Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Свідерський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Також нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Дмитру Свідерському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі
Богуславський Олексій Ігорович (18.07.1980 -16.06.2015)
Богуславський Олексій Ігорович народився 18 липня 1980 року в місті Пенза, що в Російській Федерації.
У лавах Збройних сил України розпочав службу в 1997 році. У 1997 році закінчив Київський військовий інститут управління та зв’язку. Перебував на різних посадах.
Старший офіцер адміністративного відділу управління ОК «Захід» ЗСУ хоча й народився у Росії, але все життя провів в Україні, і вважав саме її своєю рідною землею. Захищав Батьківщину від російських окупантів у зоні АТО більше 100 днів.
Майор тривалий час виконував бойові завдання, та, будучи на сході, раптово захворів на тяжку форму пневмонії. Тривале лікування не допомогло. 16 червня 2015 року у військовому госпіталі Львова Герой помер.
У нього залишилося двоє діток і дружина.
Поховали героя 17 червня на Алеї Героїв міського кладовища «Нове».
Згідно рішення Рівненської міської ради від 17.09.2015 № 5756 Олексію Богуславському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне»… Читати далі
Белоцький Тарас Миколайович (06.06.1979 -06.06.2017)
Б
елоцький Тарас Миколайович народився 6 червня 1979 року в місті Рівне. У 1994 році закінчив Рівненську ЗОШ №18, у 1998-му – Рівненський державний автотранспортний технікум за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Повну вищу освіту отримав у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем`янчука у 2003 році за спеціальністю «Фінанси». З серпня 2003 року працював у Головному управлінні статистики у Рівненській області на посаді головного спеціаліста-економіста відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.Майстер спорту з карате.
З березня 2015 року до квітня 2016 року проходив військову службу в Збройних силах України по мобілізації.
З 11 жовтня 2016 року проходив військову службу за контрактом у 146-му окремому ремонтно-відновлювальному полку Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2562, місто Золочів Львівської області). Був направлений, для виконання бойових завдань, в якості навідника до 14-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1008, місто Володимир-Волинський Волинської області). Знову брав участь в антитерористичній операції на сході України.
6 червня 2017 року Тарас Белоцький загинув від кульового поранення під час виконання військового обов‘язку поблизу села Жолобок Попаснянського району Луганської області.… Читати далі
Лебідь Анатолій Миколайович (27.08.1978 – 9.03.2015)
Анатолій Миколайович Лебідь народився 27 серпня 1978 року в місті Рівне. Військовослужбовець. Старший прапорщик 55-ої окремої бригади зв’язку, проходив військову службу у військовій частині А1671.
За повідомленням прес-центру оперативного командування «Північ», Анатолій загинув 19 березня 2015 року в результаті необережного поводження зі зброєю під час виконання службових обов’язків у Сумській області. Cтаршому прапорщику було 36 років.
В нього залишилися дружина та двоє дітей.
25 березня 2015 року Анатолія поховали на Дубенщині у селі Олибів.
Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р. Лебідю Анатолію Миколайовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».
Куліба Микола Михайлович («Батя», «Дядя Коля») (27.12.1960 – 23.05.2016 )
Куліба Микола Михайлович народився 27 грудня 1960 року в селі Срібне Радивилівського району Рівненської області.
Наймолодший з трьох дітей у матері. Колишній капітан міліції. До участі у бойових діях працював на різних дільницях спорудження будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» країни, був завідувачем складу в Рівном і Луцьку.
Микола Куліба, позивний “Дядя Коля”, у минулому був учасником бойових дій в Нагорному Карабасі. Після початку російсько-української війни добровольцем пішов захищати Україну. Старшина, командир відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».
Загинув 23 травня 2016 року біля села Тарамчук Мар’їнського району, що на Донеччині. Авто, в якому їхав Микола у район падіння безпілотного літального апарата противника, підірвалось на протитанковій міні. Йому було 55 років.
Місце поховання: с. Срібне, Радивилівський район, Рівненська область.
Указом Президента України № 306/2016 від 20 липня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” М. Куліба нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі
Гулюк Сергій Миколайович (7.09.1981 – 31.07.2014)
Сергій Гулюк народився 7 вересня 1981 року в м. Рівному. Проживав у Луцьку. Свого часу проходив строкову службу у прикордонних військах, з 2002 року був призваний на контрактній основі. Гулюк Сергій Миколайович – молодший сержант Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
У зоні АТО Сергій Гулюк був із 28 червня 2014. 31 липня 2014 в районі Василівки було здійснено обстріл прикордонників російськими найманцями та російськими військовими з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули, 11 поранені. У цей день обірвалося життя сержанта Сергія Миколайовича. У Гулюка напівсиротами залишилося троє дітей: двоє синів, яким 12 і 6 років, та 4-річна донечка.
Похований 3 серпня 2014 року на Острожчині в селі Завизів.
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України“ С. Гулюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі
Тарасюк Олег Андрійович (Тарас) (21.09.1968 – 10.08.2014)
Тарасюк Олег Андрійович народився 21 вересня 1968 р. в с. Курозвани Гощанського району Рівненської області. Навчався у першому професійно-технічному училищі м. Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником, більше десяти років був успішним підприємцем. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Добровольцем пішов служити до Збройних сил України. Був командиром Рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектору», мав псевдонім «Тарас». За цей час пройшов найгарячіші точки протистояння в Донецьку, Амвросіївці та Карлівці. Загинув від кулі снайпера о 17-й годині 10 серпня 2014 року, рятуючи побратимів у бою за Іловайськ.
У нього залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків. Поховали Олега Анатолійовича у м. Рівне на Алеї Слави міського кладовища «Нове».
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Тарасюка Олега Анатолійовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі