Бортнік Олександр Сергійович(??1983 – 02.08.2023)

Олександр Бортнік народився та проживав у місті Сарни. Про себе іноді говорив: «Я народився, щоб жити й померти за Україну…». Національно-патріотичні погляди відстоював на Майдані. Захищав територіальну цілісність України з 2014 року. 5 лютого 2022 року Олександра призвали по мобілізації. Сержант служив у військовій частині А7788 десантно-штурмових військ Збройних сил України. Став командиром розвідувального відділення 78-го полку спеціального призначення «Ґерць».

— Це той підрозділ, який ми першим бачимо в новинах при визволенні міст, при зайнятті ворожих позицій, який без перебільшення є вістрям спису Збройних сил України, — пояснює Олександр Сварицевич, екскомандир військової частини А0153. — І саме в цьому підрозділі Олександр віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Олександр Бортнік загинув 2 липня в бою поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Воїну було 40 років. У нього залишились батьки та сестра.

Прощалися з бійцем у Сарнах 6 липня. Віддати шану Герою зібрались місцеві жителі, а також його бойові побратими.

Поховали Олександра Бортніка на Алеї Героїв, що на вулиці Шарпака в Сарнах.… Читати далі

Головко Віктор Олександрович (06.05.1984-14.03. 2022)

Головко Віктор народився 6 травня 1984 року на Херсонщині, але свою юність  провів у м. Дубровиці Рівненської області. Закінчив Дубровицьку загальноосвітню школу № 2 (2001).

Старший лейтенант Віктор Головко майже двадцять років прослужив в Національній гвардії України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні ООС. З першого дня повномасштабної російської агресії він у складі підрозділу брав участь в обороні Києва і області. Боєць окремого загону спеціального призначення «Омега».

14 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання, Віктор Головко загинув за Україну.

24 березня 2022 року похований у Дубровиці. У загиблого залишились дружина та діти.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу  старшому лейтенанту Головку Віктору Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).… Читати далі

Баранов-Орел Сергій Анатолійович (28.12.1983-08.11.2014)

Народився Сергій Баранов-Орел 28 грудня 1983 року в смт Клесів. Закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи був призваний до лав Збройних сил України. Після строкової служби в армії пішов працювати на завод Клесівського кар’єроуправління.
На початку серпня 2014 року із цього ж заводу був призваний до 79-ої Миколаївської окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України та призначений в команду 4673 рядовим солдатом.
Звідти був відправлений у Донецький аеропорт. Сергій був одним із «кіборгів» – саме так почали називати захисників аеропорту за їх стійкість і незламність.
8 листопада 2014 року військовий загинув під час обстрілу в аеропорту Донецька. 12 листопада 2014 року, щоб провести бійця в останню путь, вийшло все селище.
Після панахиди в соборі, вояка поховали на кладовищі смт Клесів поряд із батьком.

Вдома лишились мама, дружина та двоє маленьких дітей.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014, посмертно)

 

Читати далі

Куришко Ярослав Русланович (9.02.1994 – 12.08.2014)

 

Куришко Ярослав  Русланович народився в  с. Карасин  Сарненського  району  Рівненської області 9.02.1994 року. У 2000 році  пішов навчатися  до Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. З 2005 до 2011 року прислуговував  у Свято-Василіївському  храмі с. Карасин. Також у цей період навчався у Сарненській  музичній  школі грі на акордеоні. Після закінчення 9 класів  Карасинської  ЗОШ, навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ у 10  класі. У 2011 році закінчив 11 клас Сарненського  ліцею “Лідер”. У  2011-2012 роках  навчався у Рівненській  школі  міліції, 2012-2013 роках  проходив  строкову  службу  у ВПС  при  Генеральному штабі (м. Київ). Після закінчення строкової служби пішов служити за  контрактом у Новоград-Волинську військову частину.

Загинув 8  серпня 2014  року в селищі Степанівка Донецької  області під час антитерористичної  операції.

Похований у с. Карасин Сарненського району Рівненської області

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Я. Куришко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)… Читати далі

Криворученко Степан Гаврилович («Вуж») (18.10.1969 – 5.02. 2015)

Капітан ЗСУ Степан Криворученко (позивний «Вуж») народився 18 жовтня 1969 року в м. Сарни. Навчався в місцевій ЗОШ № 4. Першою вчителькою у Степана була Шевцова Ольга Домінівна.

Уже в 5 класі класним керівником стала Симончук Ніна Дмитрівна. У 12 років з родиною переїхав до Криму. Після армії продовжив службу в Німеччині. Повернувся до Феодосії, де одружився і пішов служити до міліції.

У серпні 2014 року записався до лав Національної Гвардії України. Тренував молодих бійців.

19 грудня як доброволець разом із полком «Азов» вирушив до зони АТО. Командував розвідувальним спецзагоном.

Загинув 5 лютого 2015 р. біля села Широкине (за іншими даними – під Саханкою) Новоазовського району під час зіткнення із ворожою диверсійною групою, потрапивши в засідку. Залишив дружину та двох доньок. Похований у м. Бориспіль Київської області на Рогозівському кладовищі.

Степан Криворученко нагороджений медаллю за звільнення Маріуполя. У Борисполі, в місцевому музеї зберігаються світлини «Вужа», його речі, інформація про нього, є прапор, на якому  розписалися його побратими.
На честь Степана Криворученка в Борисполі перейменували одну з вулиць, яка тепер носить його ім’я.… Читати далі