Сергій Матвійчук народився 14. 03. 1972 р. в селищі Осинівка Іркутської області. Мама Сергія, Віра Матвійчук працювала в банку, тато Микола Матвійчук, водієм автобуса. Згодом, мамі запропонували роботу в Іркутській області, там і народився Сергій. Коли йому виповнилося 9 місяців, батьки повернулися в рідне м. Костопіль.
У 1979 р.Сергій пішов навчатися в Костопільську ЗОШ № 3.
У 1989 р. закінчив школу, а в 1990р. вступив до Костопільського СПТУ № 14 на спеціальність « Електрослюсар».
27.05. 1990 р. став на облік у військкомат, після чого був призваний на службу на Балтійський флот. У морфлоті Сергій загартував сталевий, чоловічий характер , він дуже пишався званням моряка.
У 1993р. повернувся додому. Почалося мирне щасливе життя: Сергій зустрів своє кохання, зустрічі з друзями, прогулянки на природі, гра на гітарі, заняття танцями у ансамблі « Калина» (при районному Будинку культури).
У 1994 р. Сергій одружився. Невдовзі народилася старша донечка Марина. Влаштувався на роботу по виготовленню корпусних меблів, згодом відкрив власну справу .
Коли розпочалася повномасштабне вторгнення росії, Сергій, не вагаючись, пішов на фронт піхотинцем захищати свою землю від ворога.
18 червня 2022 року Сергій Матвійчук отримав поранення, несумісні з життям, поблизу м. Лисичанськ на Луганщині під час артилерійського обстрілу з ворожих позицій, мужньо боронячи нашу землю, виконуючи бойове завдання. Сотні костопільчан прийшли до майдану Т. Г. Шевченка, щоб провести в останню дорогу Героя. У соборі Петра і Павла відбулася панахида.
Поховали Сергія Матвійчука на “Новому” кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
У Героя залишились дружина Людмила, діти – Марина, Владислава, Матвій.
Публікації про Матвійчука М.
На Рівненщині попрощалися із військовослужбовцем, який загинув під Лисичанськом
4 липня, у місті Костопіль Рівненського району провели в останню путь військовослужбовця Збройних Сил України Сергія Матвійчука.
Він був дбайливим батьком, виховував трьох дітей – двох дочок та восьмирічного сина. Свого часу закінчив місцеву ЗОШ № 3, не так давно влаштувався на ТОВ “Українські лісопильні”, у вільний від роботи час виготовляв меблі для місцевих замовників. Змолоду Сергій служив на флоті і дуже пишався званням моряка, та, коли настав час, без вагань пішов на фронт піхотинцем”, – йдеться у повідомленні Рівненської РДА.
Спогади дружини Людмили: “ Ми прожили з чоловіком 28 років, Сергій був дуже добрим, турботливим і коханим чоловіком. Коли одружилися, жили з Сергійовими батьками, але завжди було бажання побудувати свій власний будинок. Згодом чоловік почав займатися власною справою, закупив станки по виготовленню корпусних меблів, обладнання, старався, щоб швидше бути господарем у своїй оселі. Перебралися до нового будинку, у ньому народилося ще двоє діток : донечка Владислава та синочок Матвійко. Сергій був завжди сильною опорою для мене, дбайливим батьком для наших дітей. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Дуже любив життя, дітей. У вільний час відпочивали з сім’єю на природі, ловили рибу.
Клята війна зруйнувала всі життєві плани. Усе зупинилося…. Майстерні опустіли без Сергія, не чути більше гуркоту станків, які були в роботі, улюблена справа мовчить. Мрії, які хотів втілити в життя, вже ніколи не здійсняться. Усе обірвала ВІЙНА…»
“
Наталія Олексієнко, Діана Яців
“Так хочеться поговорити з ним”. Історія вдови військового з Рівненщини, яка проходить реабілітацію на Прикарпатті
Людмила Матвійчук з Рівненщини проходить реабілітацію в одному з пансіонатів на Івано-Франківщині. Жінка втратила у російсько-українській війні чоловіка, з яким прожила 28 років.
Про останні дні, коли спілкувалася з коханим, як дізналася про його загибель та як разом із дітьми намагається реабілітуватися після втрати чоловіка, Людмила Матвійчук розповіла кореспондентці Суспільного.
Подружжя Матвійчуків прожили разом у шлюбі 28 років. За цей час у них народилося троє дітей. Сергій Матвійчук був столяром та майстром на всі руки, розповідає Людмила. 12 березня 2022 року він поїхав на навчання до військової частини на Львівщину. Там пережив перші обстріли.
Пізніше військовослужбовця перевели у Черкаську область, де він тяжко захворів. Після одужання Сергій Матвійчук захищав Луганщину у боях за Сєвєродонецьк та Лисичанськ.
Фото: Людмила Матвійчук
“Дуже переймався хлопцями, яких не могли врятувати або забрати. Але він у мене був з характером — тримав дисципліну”, — говорить Людмила Матвійчук.
За її словами, чоловік за можливості телефонував сам, але майже не розповідав про ситуацію на фронті. Утім, Людмила додає: за кілька місяців Сергій так постарів, що знайомі його не впізнавали. Жінка каже, що чоловік міг передчувати свою смерть у їхній останній розмові.
“Він подзвонив і сказав: “Люда, мене в полоні можеш не шукати. Краще розпорю собі живіт, ніж здамся”. Казав, щоб я була сильною та трималася, бо дзвінок про те, що мене не стало, може бути будь-коли”, — пригадує вдова загиблого Сергія Матвійчука
.
Фото: Людмила Матвійчук
Військовий загинув 18 червня у Лисичанську. Однак жінка не знала про це — за два тижні побратими повідомили їй, що Сергій “трьохсотий”. Обдзвонивши усі лікарні та звернувшись по допомогу до рідних та волонтерів, Людмила знайшла свого Сергія.
“Ми його знайшли вже у морзі в Дніпрі. Там сказали, що його вже хотіли поховати неопізнаним. Але при ньому був військовий квиток. Нам пощастило. Він був мертвим вже три тижні, коли його ховали”, — розповідає жінка.
Людмила Матвійчук каже, що не пам’ятає, як розповіла про загибель чоловіка трьом дітям.
“Матвій постійно розпитує про тата. Влада більше замкнулася. Зі старшою ми частіше про це говоримо. Діти кажуть: “Мамо, нам пощастило, що ти знайшла тата і в нас є його могила”, — переповідає вдова Сергія Матвійчука.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Після похорону Людмила максимально навантажила себе: пішла на курси водіння, почала опановувати нову професію, затіяла будівництво на подвір’ї. Жінка каже, що за ці кілька місяців виснажила себе фізично та емоційно, тож погодилася разом з молодшими дітьми пройти реабілітацію, щоб навчитись жити далі.
Фото із сімейного архіву
Список публікацій
Пішов на небо піхотинець з відважним серцем моряка… // Новини Костопільщини. – 2022. – 9 лип. – С. 2.
Про костопільчанина Сергія Матвійчука, який загинув 18 червня 2022 року мужньо боронячи нашу землю на Луганщині.
Рівненщина попрощалася з Героями // Вісті Рівненщини. – 2022. – 8 лип. – С. 2.
Про захисників України, які загинули в російсько-українській війні, зокрема, Сергія Матвійчука з міста Костопіль.
Жителів Костополя закликають створити живий коридор. Зарад
Завтра у Костополі прощатимуться з Героєм Сергієм МАТВІЙЧУКОМ // Горинь
На Луганщині в бою за Україну загинув військовий з Рівненщини // Рівне1
На Рівненщині попрощалися із військовослужбовцем, який загинув під Лисичанськом // ITV