Микола Оліферчук народився 12 грудня 1990 року у селі Новожуків, що на Рівненщині. У 2014-2015 роках він воював під час АТО. Микола, відслуживши строкову службу, з перших днів вторгнення російських окупантів захищав нашу Україну. Пройшов майже всі сходинки пекла. Першим етапом було визволення міст Слов’янськ, Краматорськ в 51 ОМБР, далі пекло Волновахи, Савур-Могила , Іловайський котел
. Пройшовши ротацію, ще певний час служив в 24 ОМБР отримав відзнаку. Отримав медаль за службу Україні.
З 24 лютого знову пішов захищати нашу Незалежність, проходив навчання в Словаччині, в червні 2023 отримав нагрудний знак від Головнокомандувача ЗСУ В.Залужного “Золотий Хрест “.
Служив у 54 окремому стрілецькому батальйоні, потому виконував обов’язки головного сержанта взводу у 117 окремій механізованій бригаді, воював у Запорізькій області. 20-го серпня 2023 року військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине.
Був одруженим, в подружжя народився син.
Поховали Миколу в рідному селі.
У захисника залишилися батьки, дружина, син, якому на момент смерті тата не було й семи місяців, брати та сестри з сім’ями, інші рідні, друзі та побратими. .
Указом Президента України від 04 грудня 2023 року № №798 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі, головний сержант Оліферчук Микола Федорович, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Публікації про Оліферчука М.
У п’ятницю, 01 вересня 2023 року, зустрічаємо живим коридором та проводжаємо в останню дорогу нашого Героя – Оліферчука Миколу Федоровича.
Чин поховання відбудеться у Свято-Успенському храмі села Новожуків орієнтовно о 11:15.
Прощання на кладовищі відбудеться о 12:15.
Микола мужньо виконував свій військовий обов’язок та загинув за вільне і мирне майбутнє України. Громада схиляє голову у скорботі перед світлою пам’яттю Героя.
Вічна пам’ять та слава Герою!..,- йдеться на фейсбук -сторінці Зорянської територіальної громади
“Тобі назавжди 32″: родина розповіла історію загиблого бійця Миколи Оліферчука з Рівненщини
Побратими загиблого військового з Рівненщини Миколи Оліферчука до дня його народження записали спогади про нього. 12 грудня 2023 року чоловікові мало б виповнитись 33 роки. Боєць загинув у серпні під час виконання бойового завдання на Запоріжжі..
Його дружина та матір розповіли Суспільному про останні зустрічі з ним
Шлях Миколи Оліферчука
Військовослужбовець Микола Оліферчук народився 12 грудня 1990 року у селі Новожуків, що на Рівненщині. У 2014-2015 роках він воював під час АТО.
Вдруге чоловік повернувся до війська 24 лютого 2022 року. Служив у 54 окремому стрілецькому батальйоні, потому виконував обов’язки головного сержанта взводу у 117 окремій механізованій бригаді, воював у Запорізькій області. 20-го серпня 2023 року військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине.
30-річна вдова Тетяна Оліферчук разом із десятимісячним сином Марком приходять на могилу Миколи Оліферчука.
“Не так хотілося б, аби ти свій день народження зустрічав, тату. Тобі мало б бути сьогодні 33, як ти завжди казав, це вік Христа. Але тобі назавжди 32”, — звертається жінка, тримаючи сина
.Мати бійця Ніна Оліферчук згадує:
“Любив грати у війну з хлопцями. По вулицях дітей було багато, він у мене з хлопчиками дружив. В нас за дорогою є бережок, то копали там землянку, у війну грали”. На столі в оселі — особисті речі військового, які були з ним під час його останнього бою. “Ніж був з ним, навушники, рація, телефон його робочий. Годинник — він носив його на руці й у відпустку в липні приїздив, у нього був цей годинник”, — розповіла мати загиблого.
Спогади побратимів про Миколу Оліферчука
Побратими загиблого військового до дня його народження записали спогади про нього. Далі — фрагменти із трьох надісланих відео:
“Я вдячний Богу і долі за те, що вона звела мене, познайомила з такою людиною, як Микола Оліферчук. Хорошою людиною був, надійним другом і надійним солдатом”.
“Я з ним пліч-о-пліч був у боях. Він відважний, сміливий, надійна і розумна людина. Шкода, що Бог забирає кращих”.
“То був дуже гарний побратим, напарник. Я з перших днів із ним на боях. Ми з ним виходили, ми з ним і поверталися”.
Спогади сім’ї про Миколу Оліферчука.
Тетяна Оліферчук показала світлини чоловіка. Зазначила, що більшість з них зроблені під час служби в Збройних силах України:
“Наш татусь приїжджав у відпуску в липні. Ми їздили трошки відпочити”.
:”Попередній раз, після бойового виходу, коли він повернувся, він дзвонить до мене і каже: «Тетянко, золота, я живий, я вийшов». А потім каже: «От подивись на це чудо маленьке, на сина, хіба ж це не чудо. Подивись, який він — заради цього варто ж жити». Боляче, що він так чекав сина і ним не натішився”.
20 липня боєць повернувся на передову й рівно через місяць загинув.
“Розмовляли востаннє ми 20 серпня, зранку. Для мене так дивно було, що він ніколи так рано до мене не дзвонив, а це десь о пів на шосту ранку було і він мені зателефонував по відеозв’язку, що вони збираються на вихід. Теж, що дуже дивно, Марк так рано не просинається, а тут він прокинувся теж, щоб побачити татка”.
Під час служби Микола Оліферчук отримав нагороду “Золотий хрест” від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. А 4 грудня президент підписав указ про нагородження його орденом “За мужність” 3-го ступеня (посмертно.)
Автор Надія Кривко
«Наш Коля був дуже чуйною та справедливою людиною. Він захищав нашу країну, не жаліючи свого життя. Важко сприйняти те, що він так чекав на свого синочка, а не натішився ним, не намилувався. Він постійно казав: «Я маю бути завжди зі своїми хлопцями. Як вони там без мене?». А як нам жити, як нам розказувати його сину, який був його татко, якими ще словами підтримувати згорьовану маму, як допомогти пережити дружині? Знаючи те, що він ніколи нікого не залишав на полі бою: ні поранених, ні загиблих. Його слова: «Виходимо усі», – розповіла сестра загиблого Марія Терновець.
Був один чудовий молодий хлопець… хлопець, з яким я в шкільні роки зустрічалась о 8:10 ранку і йшла до школи, бо він міг захистити від псів. З ним і з іншими сусідськими дітьми ми разом збирали хрущів у літрові банки, бавились у хованки з переодяганням, ходили разом забирати корови з пасовиська. Він був другом, з яким я провела найкраще дитинство. Памʼятаю кумедний випадок, коли він мені на День народження подарував паперові кубики з абеткою, і після завершення святкування забрав їх із собою, бо дуже вони йому подобались. Сьогодні хочеться згадувати усі такі моменти…. І не хочеться їх забути.
Сьогодні просто затерпають ноги, клубок в горлі, нерозуміння і неприйняття, сльози і море люті. Тому що сьогодні стало відомо, що його більше немає кляті терористи вбили його! Раніше думала, що ненавидіти більше вже неможливо… а зараз я впевнена, що не задумуючись вистрелила б в голову тому виродку, який це зробив. Спи спокійно, Коля. Легких тобі хмаринок.
Ми завжди будемо памʼятати тебе веселим, добрим, сильним і відважним. Герої вмирають… але назавжди залишаються в наших серцях», – написала на своїй фейсбук-сторінці шкільна подруга полеглого воїна Ольга Кушнір.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі, Оліферчук Микола Федорович, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
На позачерговій сесії Зорянської сільської ради сільський голова Михайло ОЛІЙНИК вручив нагороду родині загиблого Героя.
Пам’ять про подвиг захисника, який віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність нашої країни, навіки залишиться в пам’яті жителів громади.
Список публікацій
“Тобі назавжди 32″: родина розповіла історію загиблого бійця Миколи Оліферчука з Рівненщини // Суспільне Рівне
Микола Оліверчук // Платформа памяті Меморіал
На війні загинув Микола Оліферчук із Рівненського району. ОНОВЛЕНО // Район Рівне
У Новожукові прощатимуться із загиблим воїном Миколою Оліферчуком // Район. Рівне