Поліщук Іванна Володимирівна народилася 09.06.1999 в с. Бродів колишнього Острозького району Рівненської області. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст. Згодом Шепетівське медичне училище.
Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінивши їм батьків. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст на літургіях.
В Шепетівському коледжі на Хмельниччині Іванка здобула освіту медсестри. Навесні 2019 року дівчина вирішила стати бойовим медиком. Місцем служби обрала 80 десантно-штурмову бригаду зі Львова. Молода активістка часто брала участь у спортивних змаганнях серед військових. Ще до початку повномасштабного вторгнення Іванка із побратимами виїхала на Херсонщину.
. Старший солдат, проходила військову службу за контрактом на посаді бойового медика підрозділу безпосередньо на передовій
Загинула 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу медичної бригади, яка прямувала надавати допомогу пораненим]. Іванні було лише 23 роки. Похована 4 березня 2022 року у рідному селі.
Нагороджена орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[
Публікації про Поліщук І
Випускниця Шепетівського медичного коледжу загинула, рятуючи поранених
Її Іванка загинула, рятуючи поранених на Херсонщині.
23-річна сержантка медичної служби Іванна Поліщук — із села Бродів на Рівненщині. Там багато хто називав її квіточкою, квіткою України.
Сержантка загинула, коли рятувала поранених на полі бою. Біля неї впав ворожий снаряд. Її посікло осколками. Смерть була миттєвою.
«Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінила їм батьків, — каже односельчанка загиблої Оксана Матвійчук. — Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала й у церковному хорі, читала акафіст на літургіях…»
Освіту медсестри Іванка здобула у Шепетівському коледжі на Хмельниччині. Мріяла працювати за фахом, але вакансій все не було. Тоді вона вирішила перекваліфікуватись на військову медсестру.
«Рішення стати бойовим медиком Іванка ухвалила навесні 2019 року. Місцем служби обрала 80-ту десантно-штурмову бригаду зі Львова, — каже Оксана. — Військова служба Іванці припала до серця, вона гордилась, що корисна своїй державі. Ми часто переписувалися, дівчина раділа кожному стрибку з парашутом. Пів року вона була в ротації у зоні ООС. Батьки недосипали ночей, переживали. І так раділи, коли поверталась до них…»
Мама бойової медсестри розповідає, що незадовго до своєї загибелі Іванна приїжджала у село.
«Вона тоді пішла до сповіді. Довго спілкувалась зі священником, мала якісь недобрі передчуття, — розповідає Людмила Поліщук. — Після того поїхала на навчання, брала участь у спортивних змаганнях серед військових, де посіла друге місце. А потім із побратимами виїхала на Херсонщину.
Це було ще до початку повномасштабного вторгнення. Ми постійно тримали зв’язок, але переважно переписувались.
А коли путінські війська атакували Україну, Іванка зателефонувала й тричі повторила: «Мамо, моліться за мене, тут гаряче». І все, більше ми не спілкувались… Я продовжувала писати їй у соцмережі, бажала гарного дня, мирного неба, перемоги. Та Іванка вже ці повідомлення не читала. 25 лютого вона загинула.
Хоронили Іванку у військовій формі, на голівку одягнули білу хустинку.
Я не знаю, як житиму далі. Весна іде, усе розквітає, але немиле воно мені, бо моєї квіточки вже немає…»
Вікторія Трудько
«Мамо, моліться за мене, тут страшна війна»: під Херсоном окупанти вбили бойову медсестру
Вікторія Микитюк, «ФАКТИ»
На Острожчині віддали останню шану Іванні Поліщук — військовослужбовиці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Їй було лише 23 роки. Загинула сержант Іванна Поліщук 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу їхньої медичної бригади, яка їхала допомагати пораненим…
«Іванку разом з рідним братом удочерили. З родиною пощастило, їх обожнювали. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст, — розповіла «ФАКТАМ» знайома загиблої Оксана Матвійчук. — Освіту медсестри здобула у Шепетівському коледжі, мріяла працювати за фахом. Але роботи, на жаль, знайти не вдавалося, а коли вдавалося, то за влаштування просили заплатити доларами. Так-так… І це жахлива правда, це один з моментів, який ми обговорювали, який Іванка пройшла, та не здалася. І вона вирішила стати Воїном Світла і Добра. Пішла до армії, бойовим медиком. Я особисто, працюючи в той час військовим обліковцем, спостерігала за бажанням цієї дівчини служити своєму народові, охороняти наші мирні сни. Вона була щаслива, по-справжньому щаслива.
Ми часто переписувалися в месенджері, я підтримувала її, а вона мене. Іванка була справжнім Воїном, її емоції, почуття любові до вибраної професії, до своєї землі були справжніми. Це ж завжди відчувається.
Їй було нелегко, але вона вперто йшла крок за кроком до своєї мети. Якою була мета і мрії цієї дівчини? Думаю, що про війну вона не мріяла і не хотіла воювати, не бажала нікому зла. Вона хотіла досконало оволодіти професією та бути потрібною своїй країні, своїй землі, вона хотіла, щоб нею пишалися. І нею пишалися, захоплювалися, її поважали. Пів року вона була у ротації в зоні АТО. І незадовго до своєї загибелі Іванна приїжджала у село й ходила до сповіді. Тоді передчувала, що щось станеться”.
Коли путінські війська напали на Україну, Іванка зателефонувала й тричі повторила неньці: «Ви моліться за мене, тут страшна війна. Не турбуйтесь, якщо не відповім, зв’язку не буде». 25 лютого вона загинула.
«Іванка надавала медичну допомогу пораненим, коли поряд розірвався снаряд, — говорить Оксана. — Смерть була миттєвою. Прости нас, що не вберегли. Пробач, що є такі, що хочуть „нажитися по повній“ на цій землі, а є такі, як ти, — ті, що життя єдине віддають за свою Україну, за свою землю, за свій народ. Вічний спокій твоїй світлій Душі. Спочивай з Богом».
Відвоюємо рідну землю і повернемо цілісність нашої держави» – бойовий медик взводу Іванка Поліщук
Лікарі й медсестри з усіх регіонів України працюють у зоні ООС, рятуючи поранених бійців як безпосередньо на полі бою, так і в шпиталях. Серед них — військові медики, мобілізовані й ті, хто записався добровольцем. Мені випала нагода поспілкуватися з однією із таких героїнь, з «ангелом війни», бойовим медиком взводу Іванкою Поліщук про її обов’язки на війні, майбутнє східної частини України та про особисті мрії і захоплення.
Іванна Поліщук народилася у м. Рівне, проживає у с. Бродів. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст., згодом – Шепетівське медичне училище. Зі слів Іванки, вона вирішила здобути медичну освіту тому, що з дитинства медицина була цікавим предметом для неї.
«У своїй сім’ї я – перший медик. Якщо залишу військову службу, то все одно буду працювати медиком у мирний час і допомагати людям», – зауважує Іванка. До її рішення піти на військову службу батьки віднеслись з розумінням, всіляко підтримували дівчину. Нині Іванка Поліщук проходить службу на першій лінії оборони, є бойовим медиком взводу. На запитання, що входить в обов’язки військово-медичного працівника, відповідає: «В обов’язки входить постійно стежити за станом здоров’я особового складу, навчати надавати першу медичну допомогу. Особисто я цим і займаюся, проводжу заняття для хлопців з тактичної медицини, в разі чого надаю їм першу медичну допомогу, вдосконалюю свої знання та навички в обраній галузі».
Іванка вже служить майже два роки. Вона вірить у потенціал української армії і стверджує, що рідну землю потрібно повертати до складу України військовим шляхом: «Щодо майбутнього східної частини України, я думаю, що якщо ми зберемо усі сили та засоби, то відвоюємо рідну землю і повернемо цілісність нашої держави». Дівчина не шкодує про те, що не живе цивільним життям, їй подобається те, чим вона нині займається.
В родині Іванки Поліщук були учасники воєн. Її двоюрідний брат є ветераном АТО, покійна бабця була дитиною війни. Моя співбесідниця зазначила, що зараз мріє про мирне небо над головою кожного українця, відвоювання у окупантів територій, які належать нам, та бажає, щоб наша держава була сильною і незалежною. У вільний час від служби займається спортом для підтримки фізичної сили, любить читати книги з психології, пізнання себе та медицини. Наприкінці нашої розмови Іванка Поліщук побажала юнакам та дівчатам, які хочуть пов’язати своє майбутнє із захистом Вітчизни, здоров’я, бути патріотом своєї країни, наснаги у цій нелегкій справі і, звичайно ж, не втрачати надію у світле майбутнє нашої держави. Адже разом ми все зможемо.
Катерина Кравчук
Спиисок публікацій
Загинула в дорозі за пораненими: на Рівненщині попрощалися військовою медсестрою Іванною Поліщук// Армія Іnform
Кравчук К. Відвоюємо рідну землю і повернемо цілісність нашої держави» — бойовий медик взводу Іванка Поліщук // Життя і Слово. — 2021. — 20 червня.
Микитюк В.«Мамо, моліться за мене, тут страшна війна»: під Херсоном окупанти вбили бойову медсестру //Факти
На Острожчині прощалися з молодою медсестрою, яку вбили окупанти під час допомоги пораненим (фото) Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine. // Рівне вечірнє. — 2022. — 3 березня.
Поліщук Іванна Володимирівна //Вікіпедія: вільна енциклопедія