Ковальчук Павло Віталійович (27.06.1991-20.02.2025)

Павло Віталійович Ковальчук народився 27 червня 1991 року в селі Сіянці Острозького району. Здобув освіту в Автотранспортному технікумі за спеціальністю «Організатор дорожнього руху». Працював водієм у ТМ «Лімо».

До початку повномасштабного вторгнення Павло не проходив військової служби, але коли на рідну землю прийшла біда, він без вагань став на захист України. 17 березня 2022 року Павло добровільно пішов до лав Збройних сил України та прийняв військову присягу.

«Служба давалася по-різному, але він завжди знаходив спільну мову з побратимами. Павло був душею компанії, завжди веселий, життєрадісний. Захоплювався машинами, міг говорити про них годинами. Він залишався оптимістом навіть у найважчі моменти», — згадують дружина Валентина.

На жаль, Павло Ковальчук помер 20 лютого 2025 року в обласній лікарні через запалення головного мозку.

У Павла залишилося троє неповнолітніх дітей, дружина, батьки та брат.

Прощання із захисником відбулося у суботу, 22 лютого, об 11.30 на майдані Незалежності у Рівному.

Поховали військового на кладовищі у Городищенській громаді.

Читати далі

Максимюк Олександр Олександрович (31.07.2003-03.07.2024)

Максимюк Олександр Олександрович народився 31 липня 2003 року в м. Рівне.  Навчався в  Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Після закінчення дев’яти класів,  вступив до   ДПТНЗ «Острозьке вище професійне училище» та  отримав професію «Кухар. Кондитер», але з дитинства мріяв бути військовим. Після навчання в училищі влітку 2023 року пішов на війну добровольцем. Проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.

Влітку 2023 року хлопець пішов добровольцем на війну. Він проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.

Олександру у серпні мав би виповнитися 21 рік. Він служив у 3- й окремій штурмовій бригаді.

Ще напочатку липня міська громада та Рівненська єпархія УПЦ організовували збір коштів на РЕБ для підрозділу Олександра, але вже тоді він не виходив на зв’язок, за словами батька.

Загинув воїн 3 липня 2024 року поблизу Водяного, Харківський напрямок.

Героєві назавжди залишиться 20 років…

Поховали  Олександра  на Новому кладовищі на Алеї Героїв.

Батько втратив люблячого сина, сестра і брат – порадника, надійного друга, бабусі – турботливого онука.… Читати далі

Поліщук Іванна Володимирівна ( 09.06.1999 -25.02.2022)

Поліщук Іванна Володимирівна народилася 09.06.1999 в с. Бродів  колишнього Острозького  району Рівненської області. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст. Згодом Шепетівське медичне училище.

Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінивши їм батьків. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст на літургіях.

В Шепетівському коледжі на Хмельниччині Іванка здобула освіту медсестри. Навесні 2019 року дівчина вирішила стати бойовим медиком. Місцем служби обрала 80 десантно-штурмову бригаду зі Львова.  Молода активістка часто брала участь у спортивних змаганнях серед військових. Ще до початку повномасштабного вторгнення Іванка із побратимами виїхала на Херсонщину.

. Старший солдат, проходила військову службу за контрактом на посаді бойового медика підрозділу безпосередньо на передовій

Загинула 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу медичної бригади, яка прямувала надавати допомогу пораненим].  Іванні було лише 23 роки. Похована 4 березня 2022 року у рідному селі.

Нагороджена орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[Читати далі