Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Дубенського району (до 2021 року – Костопільський район).

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в  Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив  службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У  2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення  Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.

Після операції на серці у березні 2022 року, мав повне право демобілізуватися, але не зміг полишити своїх побратимів і знову попросився на передову.

24 квітня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу міста Золоте Луганської області загинув  головний сержант Микола Юрійович Романцев.

Поховали Миколу Юрійовича у рідному селі Гута.

У Героя залишилися дружина Галина, донька Віта, син Роман, внучка Наталія, сестри і брат.

Указом Президента №460/2022 від 30 червня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» головного сержанта Романцева Миколу Юрійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Романцева М. Ю.
«Я ЙДУ, ЩОБ ВИ НЕ БАЧИЛИ ВІЙНИ…»

Невимовне горе прийшло до Гутянського старостинського округу Костопільської об’єднаної територіальної громади в родину Миколи Юрійовича Романцева. Разом з рідними намагаємось розділити невгамовний біль втрати та віддати належну шану Воїну-Герою!

«Я йду на смерть, не плачте ви за мною,

Я йду, щоб ви не бачили війни.

Якщо помру, то пом’яніть сльозою,

Я ангелом прийду до вас у сни.

Не плачте, бо нічого не змінити…

Мій час настав, покликала війна.

Я маю рідну землю захистити

Вона ж, як мати, в мене – лиш одна…»

Микола Юрійович народився 13 червня 1968 року і постійно мешкав у селі Гута. Працював у рідній школі вчителем географії. Бути географом – то була його дитяча мрія! І своїй професії чоловік віддавався сповна. На посаді директора школи завжди докладав чимало зусиль для її ремонту, приведення до належного стану, який би задовільнив усіх: і вчителів, і учнів. Був добрим господарем, збудував власний дім, проте, на жаль, так і не зустрів у ньому спокійну старість… Виховав двох дітей: доньку та сина, для яких ладен був на все.

У 2014 році, коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України, він не зміг залишатись осторонь і без вагань добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. В 2021 році не зрадив своїм принципам та переконанням і знову став до бою. Після операції на серці у березні 2022 року, мав повне право демобілізуватися, але не зміг полишити своїх побратимів і знову попросився на передову…

24 квітня 2022 року при виконанні бойового завдання під час артилерійського обстрілу, Микола загинув. Зупинилось велике серце справжнього патріота України, який, не роздумуючи, віддав за рідний край найцінніше – власне життя! Наші серця сповнені болю та розпачу від того, що в ХХІ столітті у війні, принесеній московією, гинуть найкращі, у кожного з яких були свої мрії та плани.

Низький уклін Вам, Миколо Юрійовичу, від нинішніх і прийдешніх поколінь.

Вічна пам’ять ГЕРОЮ!

Рівненська міська рада у Фейсбук : https://www.facebook.com/kostrvk

 

Спогади про Романцева М. Ю:

Віта, донька:

«Мій тато був найкращий, він був цілеспрямований, серйозний і справедливий. В школі гарно і цікаво проводив уроки, був моїм класним керівником. Коли працював директором школи його любили учні і педагогічний колектив. У вільний  від роботи час  займався  бджільництвом».

Валентина, племінниця:

«Справжній патріот, вірний і надійний товариш, борець за справедливість. Був поранений та не зміг бути вдома, бо думав за інших, хотів захистити, зберегти життя молоденьких захисників, які були поряд»

Список публікацій

Вічна слава нашим Героям! // Вісті Рівненщини. – 2022. – 6 трав. – С. 2.

Гинуть наші краяни у боротьбі за мир в Україні // Вільне слово. – 2022. – 5 трав. – С. 5.

Никончук, О. Війна забрала життя ще трьох наших захисників / О. Никончук // Новини Костопільщини. – 2022. – 7 трав. – С. 1.

Під час ворожого артобстрілу біля Золотого загинув захисник із Рівненщини // RIVNE.MEDIA

Романцев Микола Юрійович (13.06.1968-24.04.2022)