Юрчук Василь народився в селі Лопавше Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.
8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України
.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.
Поховали Героя в селі Лопашне.
Публікації про Юрчук В.
Демидівщина попрощалася з Василем Юрчуком
Демидівщину знову сколихнула жахлива звістка про загиблого захисника України з села Лопавше – молодого відважного воїна, який з перших днів потрапив на передову. Російські окупанти обірвали молоде життя у 25 років. Старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону загинув у районі Першотравневого на Харківської області 8 жовтня. Рідні відмовилися вірити у цю страшну звістку, яка прийшла в їх дім одразу не від командування, а від знайомих, доки не підтвердив той, на чиїх очах боєць загинув.
Василь Юрчук після закінчення Хрінницької школи, освоєвав у ВПУ №25 смт. Демидівка фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу. Змалку привчений до роботи, ніколи не сидів склавши руки. Спішив жити. Повернувшись із служби відправився закордон на заробітки. Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну перебував в дома, та знову збирався їхати до Чехії, де мав роботу. Уже на руках були всі відповідні документи і 8 березня мав вирушати у дорогу. Та війна перекреслила всі плани юнака. 5 березня його призвали до Збройних Сил України. З перших днів відчув на собі пекельний подих рашистських обстрілів. Та як би йому не доводилося, скільки не дзвонив додому, говорив, що в нього все добре. Так було і 3 жовтня . «Мам, у мене все добре. Днів 3-4 не буде зв’язку», – останні слова від рідної кровиночки.
«Для мене моя дитина – найкраща. Був дуже щедрим. Навіть ті хлопці, що приїжджали на похорон, говорили, що міг від себе останнє відняти та віддати іншим» – скромно говорить про свого сина мама Ольга. Ці слова підтверджують рідні, доповнюючи, що був, дуже добрим та щирим. То був мамин син. Старався, щоб мамі полегшити працю, купував побутову техніку, а останнього разу, коли приїжджав додому, купив велосипед, щоб легше було добиратися на допомогу односельцям. Найкращим братом був для сестри Марії. Не було такого, щоб когось не послухав, не допоміг. Гордився своїм сином батько Віктор, якому подякував за сина командир роти, котрий приїхав разом із замполітом та співслуживцями із передової, щоб провести свого побратима в останню дорогу.
Відразу ж повернулася із Польщі, почувши страшну звістку про смерть коханого і Аня, якій у серпні, в її день народження Василь, привітавши оберемком червоних троянд, запропонував свою руку і серце та надів на палець обручку. Вони готувалися до весілля, будували плани на майбутнє….Та очікування радісної події змінила страшна звістка, що того, з ким мала поєднати свою долю, більше немає серед живих. Відразу земля втекла з – під ніг, а на голову нареченої замість весільної фати покрила чорна хустина.
11 жовтня живим коридором, навколішки, жителі Демидівської громади віддали шану українському захиснику Василю Юрчуку зустрічаючи воїна, який загинув обороняючи Україну від російських окупантів. А 12 жовтня рідні та близькі, знайомі і незнайомі, військові побратими, земляки попрощавшись, назавжди провели молодого захисника України від рідного порогу в останню дорогу. Навколішки проводжали жителі Демидівщини траурний ескорт. Похоронне Богослужіння звершили священнослужителі Православної Церкви України у місцевій церкві Казанської Ікони Божої Матері.
Попрощатися з загиблим захисником України прийшло багато людей, які не стримували сліз. Провели Героя української визвольної війни від російського окупанта в останню путь, як і належить, із військовими почестями. Палахкотіли свічки, освічуючи останню путь у піднебесся, було море квітів, українські жовто – блакитні полотнища. А ще короваї, якими мали б обсилати на його весіллі, та цей обрядовий хліб, разом із портретом мужнього воїна, очолив траурну процесію.
Вічний спочинок молодий захисник рідної землі тепер має на цвинтарі в тихому куточку свого рідного села Лопавше.
Не стало на цій землі іще однієї людини з великої літери – доброзичливої, щирої, відданої, готової завжди прийти на допомогу. Осиротіла земля, осиротіла країна, осиротіли батьки Віктор і Ольга, сестра Марія, осиротіла кохана Аня, осиротіли рідні. Їх серця кровоточать і ця болюча рана ятритиметься роками. Під впливом спогадів, закарбованих у пам’яті назавжди, зринатимуть чудові роки життя, обрамлені в чорні кольори смерті та вічного смутку, що вдерлися в родину Юрчуків, коли вони іще не оговталися від смерті двоюрідного брата Василя Богдана, який теж загинув, обороняючи Україну.
Минулої неділі рідні на заупокійному Богослужінні, у церкві поминали Василя на дев’ятий день від смерті та Богдана на сороковий день від смерті , молилися за душі молодих захисників, які в розквіті сил поповнили небесне воїнство, боронячи рідну землю.
Низький уклін, царство небесне та вічна слава воїнам! Світла пам’ять про захисників України, які загинули , захищаючи свою країну та кожного з нас, буде жити вічно. Герої не вмирають!
Мулько Л.
Опорний заклад Хрінницький ліцей
Важко прийняти таку втрату! Боляче думати, що Василя вже немає з нами, але світла пам’ять завжди буде нагадувати нам про нього…
Щиро співчуваємо батькам та рідним у такій непоправній втраті. Війна забирає кращих синів, доньок і кращих людей.
Нехай Бог поможе батькам витримати таке горе. Боляче говорити, неможливо змиритися… Світла пам’ять!
Низький уклін та шана Герою за його мужність. Вічна пам’ять ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
На Демидівщині прощаються із захисником Василем Юрчуком ФОТО та ВІДЕО
Прощання із загиблим Героєм відбулося 12 жовтня. Чин похорону проходить в с.Лопавше.
А 11 жовтня, жителі Демидівської громади живим коридором на колінах віддали шану українському захиснику Василю Юрчуку. Він загинув, обороняючи Україну від російських окупантів на Харківщині. Інформує пресслужба Демидівської селищної ради.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,
ТЕБЕ, ВАСИЛЬ...
Різдво минуло. Скоро Василя. А тебе осінь
все не відпускає.
Під снігом спить натомлена земля.
Все, як завжди -
тільки тебе немає.
На День народження твоє підемо в храм.
За чисту душу Господа молити. Як же тебе не вистачає нам. Війна забрала. Міг ще довго жити.
Мама щодня, заплакана, в сльозах.
Василька згадує, не вірить і чекає. Ти Ангелом ночуєш в її снах, коли Господь на землю відпускає.
Війна жорстока забирає молодих: коханого, онука, брата, сина. Їй байдуже, як жити нам без них, в хустині чорній, нині Україна.
І ти Василю, жити так хотів. З коханою на рушничок весільний стати. Загинув, а ще
сад не посадив і дім
не встиг великий збудувати.
А День народження
твоє на небесах.
Тут, на могилі, квітів
так багато. Тебе згадаєм - сльози на очах, хоч вітром прилітай нас обійняти.
Лишилися стежки, де
ти ходив і поле, де
недавно сіяв жито.
Просто, щасливим бути ти хотів і татом, щоб тебе назвали діти
Нікому зла ніколи не
робив. Простий, веселий, працював,
старався. По совісті,
по правді завжди жив.
І від проблем ніколи
не ховався...
Васильку, не чекали ми біди. Молилися за тебе і чекали. Війна тебе забрала, назавжди і вкрила сивиною коси мами.
Лишився на світлинах ти живим. І в пам'яті ти будеш завжди жити.
Ніколи не повернешся в свій дім, не зможеш написати й подзвонити.
Без тебе День народження сумне. Тебе, рідний, думками обіймаєм. Цей біль в душі ніколи не мине.
Все, як завжди, а Василя немає.
Троянди на могилі й білий сніг. Свічка воскова сльози проливає. Ти промінчик сонечка для всіх.
Чому Господь найкращих забирає?
Пам'ять, вона, ніби на рану сіль. Вона в душі завжди боліти буде.
Вітаєм з Днем народження, Василь.
Про тебе ми ніколи
не забудемо.
Соломія Українець
Пам'ятаймо героя ВАСИЛЯ ЮРЧУКА с. Лопавше Демидівської громади!🕯️
Схилила голову калина,
Осінні квіти впали враз до ніг.
Везуть бійця!.. Везуть дитину!..
Везуть... на рідний батьківський поріг!
Везуть із сходу домовину,
Везуть до рідного села.
Везуть туди, де залишилась
Навіки молодість твоя
Красивий був і радісний, щасливий,
І не ховався від війни.
Любив родину й батьківську хатину,
Яка несла тепло душі...
Любима мамо, рідний тату,
Мені було лиш 25.
Любив кохану ту дівчину,
Я голову поклав за усіх вас!
Прийдіть тихенько на могилу,
Де покоїться мій прах.
Вклоніться низько-низько цій могилі,
І знайте, знайте, я - живий! Для вас
Живий у гіркій сльозині,
Що котиться із маминих зажурених очей.
Живий і в слові тихім тата,
Що болем рветься із грудей!
Живий у квітах цих осінніх,
Які сестричка ніжно догляда.
Живий в бабусиних обіймах,
Яка портрет мій ніжно пригорта.
І ми живі! І вічно будем жити!
Хоча у вічність відійшли,
Ми знаєм - ви нас будете любити!
І пам'ять про нас буде на усі роки, на всі віки!
Валентина Криж, 15.10.2022
Список публікацій
Мулько, Л. Демидівщина попрощалася з Василем Юрчуком [Текст] / Л. Мулько // Вісник Демидівщини : Громадсько-політична газета. – 2022. – № 40/21 жовт./. – С. 1, 2
Анотація: Про прощання із захисником України, старшим стрільцем мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, жителем села Лопавше Дубенського району Василем Юрчуком, який загинув в районі Першотравневого Харківської області 8 жовтня 2022 року
В Демидівській громаді [у селі Лопавше, що у Дубенському районі] попрощались із військовослужбовцем [, старшим стрільцем мотопіхотної роти Василем Юрчуком] [Текст] // Дзеркало плюс : (Дубно). – 2022. – № 42/20 жовт./. – С. 7
Назавжди 25: Війна забрала життя молодого Героя з Дубенщини // Радіо Трек: новини.
У боях за Україну загинув 25-річний воїн із Дубенщини // Rivne Media
У війні, яку розв’язала росія, загинув ще один Герой з Рівненщини // Сфера -Тв
: