Олександр Олександрович Синюк народився 03 листопада 1989 року в селі Бронне що на Березнівщині. Навчався в Броненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 2002 року сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Друхів. Веселий, енергійний, товариський хлопець відразу став своїм серед нових однокласників. Хоча вчився Саша посередньо, він любив читати книги, брав активну участь у житті школи. Особливо любив уроки фізичного виховання та допризовної військової підготовки. А ще свого класного керівника, вчителя фізкультури та військової підготовки Мороза Ігоря Андрійовича, який зумів створити міцне спортивне ядро в школі. Брав участь у всіх спортивних змаганнях не тільки в школі, а й захищав честь школи в районі з усіх видів спорту.
Після закінчення в 2007 році Друхівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчався в Рівненському ВПТУ №1.Здобув професії маляра, штукатура і плиточника.
Ще в школі закохався в Баранчук Людмилу Василівну, яка потім стала його дружиною. У пари в 2009 році народився син Антон. На жаль, подружнє життя в молодої пари не склалось, але Саша завжди підтримував міцні стосунки з сином. Працював на будовах України.
Коли почалася повномасштабна війна, Саша з перших днів (з 2 березня 2022 року) пішов добровольцем, поповнивши ряди українського війська та присягнувши на вірність Україні. Воював в Окремій Єгерській 71-й бригаді.
22 жовтня 2022 року під час боїв на Донеччині отримав тяжке поранення в голову і помер в госпіталі 28 грудня 2022 року після довготривалого лікування.
В пам’яті рідних, близьких та друзів Саша Синюк залишився як дбайливий син, люблячий чоловік і тато, надзвичайно товариська та відважна людина, справжній друг.
В сільському храмі провели заупокійну службу за загиблим захисником нашої Вітчизни, яку відправили 10 священиків.
Поховали славного захисника України.на місцевому сільському кладовищі з усіма військовими почестями.
Публікації про Синюка О.
У Друхові попрощалися з молодим захисником України Олександром Синюком
31 грудня у селі Друхів Березнівської міської територіальної громади, попрощалися із 33-річним захисником Олександром Синюком, який помер у госпіталі від тяжкого поранення, отриманого 22 жовтня під час боїв на Донеччині.
Вічна пам’ять і слава нашому землякові
Останній день минулого року видався сонячним і теплим, але для жителів Друхова він був оповитий чорною хмарою смутку і печалі. Вони проводжали в останню земну путь свого односельчанина, героя, відважного командира відділення розвідки ЗСУ Олександра Олександровича СИНЮКА. Про це нагадували узбіччя центральної вулиці села, які були обрамлені зеленими гілками ялини та червоної калини, а ще нескінченний потік людей, що прямував до будинку загиблого.
Як справжній патріот Олександр на початку російсько-української війни пішов добровольцем на фронт. Весь час воював у гарячих точках, а 22 жовтня на Луганщині отримав тяжке поранення у бою з російськими агресорами.
Тривалий час лікувався в одному з Київських госпіталів, але, на жаль, його рани були не сумісні із життям.
Таким був славний бойовий шлях і жертовна смерть нашого мужнього земляка, з яким прийшли востаннє попрощатися сотні людей. Його домовина потопала у морі квітів та вінків. Віддати шану пам’яті героя прибули представники міської ради та місцевої влади, військові, жителі навколишніх сіл та міста. У невимовному смутку востаннє споглядали на рідну людину згорьовані батьки, дружина та син.
Під траурні мелодії духового оркестру похоронна процесія рушила до місцевого храму Різдва Богородиці УПЦ. Попереду траурної колони ніс портрет свого дорогого татуся син героя чотирнадцятирічний Антон, очі якого були у сльозах печалі та горя. Невимовно важко хлопцеві у ці сумні хвилини, але він завжди може гордитися своїм батьком, який віддав молоде життя за свободу і незалежність рідної України, щасливе майбутнє її народу та рідного сина.
Заупокійна відправа відбулася у церкві Різдва Богородиці, її провели благочинний УПЦ отець Ігор, настоятель храму отець Сергій і ще восьмеро священників УПЦ.
Поховали Олександра Синюка на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями – його могилу овіювали синьо-жовті прапори, над нею лунав прощальний салют. Вічна пам’ять і слава нашому відважному землякові .
Павло Рачок
Список публікацій
Помер у госпіталі воїн з Березнівщини, який отримав тяжке поранення на Донеччині // Рівне вечірнє
На Березнівщині попрощались із 33-річним захисником, який помер у госпіталі // Rivne media
У Друхові попрощалися з молодим захисником України Олександром Синюком // Вісті Рівненщини
Рачок П. Вічна пам’ять і слава нашому землякові / П. Рачок // Надслучанський вісник. – 2023. – № 1/ 05 січ. – С.2.
.