Власюк Володимир Йосипович народився 30 жовтня 1978 року в селі Бистричі Березнівської територіальної громади. У 1995 році закінчив Бистрицьку ЗОШ, здобув середню освіту. Військову службу проходив у м. Коростень Житомирської області. Після повернення додому Володимир одружився. У пари народилася донька. Він був хорошим батьком, добрим господарем. Але подружжя згодом розлучилося. Володимир був будівельником та їздив на заробітки, любив рибалити.
На захист України Володимир став у квітні 2022 року. 16 лютого 2023 року поблизу села Невське Луганської області в боях з московськими окупантами старший навідник гранатометного взводу Володимир Власюк загинув.
Без батька залишилася донька, без брата – дві сестри і брат.
Публікації про Власюка В.
У селі Бистричі віддали останню шану бійцю ЗСУ Володимиру Власюку
Березнівська громада в скорботі попрощалася із загиблим військовослужбовцем Володимиром Власюком, 1978 року народження, жителем села Бистричі.
Володимир Власюк народився і постійно проживав в селі Бистричі і назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав порядною та доброю людиною. Він був трудолюбивим, добрим господарем.
У квітні 2022 року захисника призвали на військову службу. На жаль, 16 лютого старший навідник гранатометного взводу Володимир Власюк, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, загинув поблизу села Невське на Луганщині. Йому було 44 роки…
25 лютого жителі Березнівщини у скорботі зустріли його та одночасно і загиблого Юрія Капранчука, 2001 року народження, з села Великі Селища, віддавши належну шану нашим Героям.
Церемонія поховання Володимира Власюка відбулась сьогодні у рідному будинку, відспівування провели священослужителі у Свято-Миколаївськомі храмі села Бистричі.
Захисника проводжали з усіма військовими почестями. На цвинтарі на честь загиблого воїна звучав військовий салют, люди схиливши голови, з молитвою на устах, віддали шану своєму Герою.
Без батька залишилася донька, без брата дві сестри і брат.
Схилімо голови у тихій молитві, віддамо шану ГЕРОЄВІ, який поклав своє життя за нашу волю, за волю України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Володимира.
Вічна та світла пам’ять ГЕРОЮ!
Березнівська міська рада
В останню путь від рідного порога
Сотні бистричан зібралися минулої неділі, щоб пройти за домовиною загиблого односельчанина військовослужбовця Володимира ВЛАСЮКА скорботною дорогою до місця його вічного спочинку. Коли побратими винесли на руках тіло звитяжця з батьківської оселі, сталося справжнє диво: важкі сірі хмари розійшлися, відкривши простір для небесної блакиті. Ще не надто щедрі на тепло сонячні промені осяяли подвір’я,огорнули прощальною ласкою того, хто тут жив, господарював, а тепер лежав непорушно серед квітів, віддавши рідній землі усе, що міг, у неповних 44 роки. І долучився до небесного воїнства. Без батька залишилися донька, без брата – сестри і брат.
Володимир став на захист України у квітні минулого року. Служив старшим навідником гранатометного взводу механізованого батальйону, користувався серед побратимів повагою. На жаль, 16 лютого Володимир Власюк загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою поблизу села Невське на Луганщині.
Людська ріка пливла і пливла вулицями. Чимало бистричан зустрічали скорботний кортеж, схиляючи голови і коліна на шляху його слідування до Свято – Миколаївського храму УПЦ, де й відбулося відспівування звитяжця. рочистими військовими почестями супроводжувалася церемонія поховання воїна на місцевому кладовищі. Люди з молитвою на устах під звуки військового салюту віддавали шану героєві, який поклав своє життя на священний вівтар Батьківщини, за наше майбутнє. Нехай же рідна земля буде йому лебединим
пухом, а світла душа його на ангельських крилах піднесеться у Царство Небесне, де праведні спочивають у благодаті
Господній.
Надія ЯРМОЛЮК
І знову плаче небо снігом та дощами, земля здригається від вибухів і тяжких ран. Мов хижий птах, кружля війна над нами, і болем огортає душу мов туман. Вже вкотре чорна звістка прилетіла у село, і сколихнула всіх довкола. О, як же важко буде для рідні Стрічать загиблого Героя. Пішов у бій, і мріяв повернутися додому, туди де пролетіла юність золота. Але полинув у Небесне військо, - така судилась доля для солдата. Із фронтових доріг його зустрінуть, на колінах, знайомі, друзі, вся рідня. В сестричок сльози з очей гіркі хлинуть, - Навік забрала брата в них війна. І не зустріне мати на порозі, а син не скаже, -мамо я вернувсь. Бо вже віднині в іншій він дорозі, В якій, на жаль, до смерті доторкнувсь. …А верби коси миють у воді, від вітру гнуться у зажурі, а Случ плющить, як і завжди, замріяно голубить береги похмурі. Над хвилями злетіла пара дужих крил, і пісня зазвучала лебедина... А тут чекає вже гірка й прощальна мить, - спочив солдат навік у домовині. Десь там, далеко, в небесах, матуся сина із дороги виглядає. А синова душа тепер летить, шукає там для себе раю. Автор: В. Рудич-Ковальчук.
Список публікацій
Ярмолюк Н. В останню путь від рідного порога / Н.Ярмолюк // Надслучанський вісник. – 2023. – № 9 / 02 берез. – С.2.
У селі Бистричі віддали останню шану бійцю ЗСУ Володимиру Власюку // Березнівська міська рада
На Березнівщині в останню дорогу провели старшого навідника // Рівне вечірнє
На фронті загинув Володимир Власюк із Березнівщини // Район Рівне