Михайло народився 16 грудня 1976 року і постійно проживав у селі Городище Березнівської громади. Навчався у Городищенській загальноосвітній школі І– ІІІ ступенів. Після закінчення навчання у школі вступив до Рівненського автотранспортного технікуму. Отримавши диплом молодшого спеціаліста техніка-механіка, проходив строкову військову службу.
Працював слюсарем з ремонту автомобілів, газового устаткування, підземних газопроводів у містах Рівне та Березне. Разом з дружиною виховували двох дітей. Для рідних, друзів та односельчан Михайло запам’ятався працьовитим чоловіком та добрим господарем.
Михайло Миколайович боронив Україну від московських окупантів з січня 2023 року. Він не відмовлявся і казав дружині Олені «Що мусить захищати Україну і що це його обов’язок».
Старший механік-водій механізованого батальйону загинув 16 червня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
Поховали Іванчука Михайла Миколайовича на сільському кладовищі в урочищі Лізяно. У захисника залишилися дружина Олена Миколаївна, син Владислав та дочка Юлія, сестри Наталія та Людмила.
Публікації про Іванчука М.
У селі Городище попрощалися із захисником України Михайлом Іванчуком
Поховальна процесія розпочалась біля його сімейного будинку. Герою-захиснику віддали останню шану рідні, друзі та близькі, військові і представники місцевої влади, жителі громади. Згодом поховальний кортеж прямував рідними сільськими вулицями до місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де відбулася заупокійна служба.
Знову скорботна звістка прийшла на Березнівщину. Висловлюємо рідним, друзям, побратимам усім, хто любив та поважав Михайла Миколайовича, найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати. Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі,- йдеться на сторінці Березнівської міської ради Рівненського району , Рівненської області.
У скорботі і в шані поховали звитяжця
Чесне, порядне життя прожив 48-річний городищанин Михайло Миколайович ІВАНЧУК. Його знали рідні, близькі, друзі, сусіди, всі односельчани як невтомного трудівника, гарного сім’янина, який щиро дбав про благополуччя своєї дружної сім’ї — сина Владислава, доньки Юлії та дружини Олени Миколаївни. А вони відповідали йому своєю любов’ю і повагою.
Михайло Миколайович мріяв про щасливе майбутнє своїх дітей і рідної України. Та, на жаль, у його життя, як і всього нашого народу, увірвався чорний
зловісний вихор путінської агресії. Тож у січні 2023 року він пішов захищати нашу державу від російських загарбників, став воїном одного з танкових
підрозділів, який давав збройну відсіч знахабнілим рашистам. Щодень його рідні та близькі з тривогою і нетерпінням чекали від нього фронтових звісточок.
Але раптом обірвався з ним зв’язок. Згодом з’ясувалося, що він загинув у бою з ворогами 16 червня ц. р. Минулої неділі похоронний кортеж з його останками,
стоячи на колінах, зустрічали жителі Антонівки, Кам’янки, Курган, Березного та Городища.
У цей час на подвір’ї полеглого героя зібралися сотні людей, які протягом тривалого часу нескінченним потоком йшли до його оселі, щоб щиро вклонитися пам’яті незабутнього земляка і покласти квіти шани на його труну, біля якої в непоправному горі та смутку стояли його діти, дружина, сестри, рідні та близькі.
Попрощатися з відважним фронтовиком прибули представники влади, зокрема міський голова Руслан Петрович Пилипчук та сільський староста Юрій
Павлович Плескач, військові і духовенство. Поховальний процес розпочався з приходом настоятеля місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці отця Дмитра і священників інших церков УПЦ, які біля труни звитяжця провели відповідну відправу. Потім похоронна процесія рушила від дому загиблого вулицями Городища. Її
очолював прапороносець і дівчина з портретом загиблого, далі молоді земляки несли хрести, церковні хоругви та Державні прапори України. Катафалк з
труною покійного супроводжувала почесна військова варта. Останню земну дорогу воїна-героя встеляли жовтими і блакитними квітами.
Заупокійна під виконання Державного Гімну України і військового салюту. Представники військових вручили рідним загиблого воїна
Державний Прапор України.
Вічна пам’ять і слава народному герою, який віддав своє життя за свободу і незалежність України. Він назавжди залишиться у пам’яті земляків. Щирі
співчуття рідним та близьким полеглого Михайла Миколайовича Іванчука у їх непоправному горі.
Павло Рачок
ПАМ'ЯТІ МИХАЙЛА ІВАНЧУКА Прийшла біда й до нашого порога. Заплакала від горя рідна хата. Твоя душа пів року вже із Богом, Знайшли тебе, нарешті, любий брате. Не так тебе зустріти ми хотіли, Не в домовині, вкритій прапорами. Страшна ця звістка, що Михайла вбили... Нема тебе, мій братику, вже з нами. Цим чорним смутком огорнув серпанок, І наші душі болем оповиті. Війна забрала мирний наш світанок, Вбиває тих, хто має право жити. Тебе село навколішках зустріло, З глибоким сумом проводжали люди. Остання путь. А там - сира могила. Нехай твоїй душі лиш спокій буде. Лишив дітей самих на цьому світі, Дружина залишилася вдовою. Вони тепер приноситимуть квіти Туди, де попрощалися з тобою. І ми з сестрою, мов осиротіли, Бо втратили підтримку та опору. Тепер ти маєш білосніжні крила, Тебе зустріло небо неозоре. А в нас забрало люблячого брата, Трудолюбиву віддану людину. Ти не віддав до лап страшного ката Свою священну рідну Україну. Ти був молодшим, але дуже мудрим, Ділив зі мною і біду, і радість. Та став Героєм, сильним та хоробрим, Покрилась болем вся наша реальність. У червні ми востаннє розмовляли, І того часу не було покою. Ми сотні номерів перебирали, Аби лише дізнатись, що з тобою. Та скрізь мовчання. Відповідь єдина. Лише Господь знав де тебе шукати. Бо він забрав до раю свого сина. І ми без тебе залишилась, брате. Тепер лежиш ти поряд із батьками, Де прапор над хрестом розвіє вітер. Труну твою накрили рушниками, Її сльозами умивали діти. В раю пісні вже янголи співають, Вони зцілили рани, що боліли. Ми знаємо: Герої не вмирають, Вони до Бога в військо відлетіли. Автор: Ольга Киця 22.01.2024
Список публікацій
Рачок П. У скорботі і в шані поховали звитяжця /П. Рачок // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2023. – № 52 /28 груд./ – С. 3.
Скорботна звістка з війни прийшла на Березнівщину // Рівне вечірнє
На фронті загинув боєць із Березнівщини Михайло Іванчук // Горинь