Тарас Годунок народився 28 червня 1981 року в селищі Володимирець Рівненської області. Навчався у Володимирецькій середній школі №2 (нині Володимирецький ліцей «Колегіум»). Закінчив навчання в 1998 році. Навчався у Нікопольській технічній школі Дніпропетровської області. Отримав спеціальності кранівника- стропольщика, водія.
27 квітня 2000 року призваний на строкову службу. Після служби в армії працював у Володимирецькому управлінні осушних систем машиністом насосної станції, водієм.
21 лютого 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Мав звання старший солдат, головний сержант. З 06.08.2021 року – командир відділення.
Отримав важкі поранення в боях біля міста Попасна Луганської області. Помер 20-го березня 2022 року від отриманих травм у реанімації військового госпіталю м. Дніпра.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ( Указ Президента України №323/2022) Годунка Тараса Івановича — сержанта нагороджено медаллю “Захисника Вітчизни” (посмертно)
Публікації про Годунка Т.
У Володимирці поховали загиблого земляка з почестями
Цинічно зранку кількаразово вила сирена тривоги, але це не спинило сотні людей виходити з домівок цілими родинами. Влада селища, району, військова адміністрація та десятки військових йшли на вулицю, де живе родина Годунків і вже більше тижня гірко плаче та молиться за військовослужбовця контрактної служби ЗСУ.
Спочатку – від звістки про тяжкі поранення сина, брата, тата Тараса Годунка. А з 20 березня – від горя через похоронку.
У тому бою 11 березня загинуло і отримали поранення чимало військовослужбовців. Тараса з тяжкими пораненнями доставили у віськовий шпиталь Дніпра. Ті лікарі дев’ятий рік цілодобово виривають з кістлявих ручисьок смерті десятки, сотні козаків. Їм не звикати до пошматованих тіл та загублених душ, тож і цього разу боролись до останнього подиху Тараса за його життя.
П’ятеро їх у родині – Тарас та четверо сестер. На військовій службі чоловік був більше двох років. Мав поранення і мав відзнаки за службу. Вдома чекали з перемогою старенькі батьки, син, сестри. Майже у центрі містечка ремонтував свою хатину. Планував майбутнє, як і всі ми
Проте увечері 23 березня приїхав додому не сам, а у супроводі військових, а зустріли його на колінах та зі свічками в усіх селах понад шляхом – в Городці, в Антонівці та у рідному Володимирці.
Зранку до Свято-Миколаївського двох престольного храму ПЦУ люди йшли десятками, сотнями. Від дому процесія розтягнулась чи не на сотню метрів. Майоріли стяги бригад, ветеранської спілки та національні. Пікселі зі зброєю – укотре думка верталась до страшних реалій.
У храмі молились за упокій душі захисника та прощення йому гріхів. Безутішна родина і ридаючі прихожани.
Квітів так було багато, що мені думалось – якби їх так поклали тоді, коли біля захисника рвались убивчі снаряди, мабуть вони його й захистили б.
На білому атласі домовини покійний Тарас лежав з трохи повернутою головою – як удома, коли прилягаєш відпочити і засинаєш з думками про завтрашній день.
Домовину з тілом покійного побратима пронесли і до Алеї Слави – там його ім’я буде навік викарбувано на камені.
Він буде. Той завтрашній день. Буде для Тараса Годунка десь поміж хмаринок, буде для живих побратимів і земляків. Будуть дні боїв і, обов’язково, День Перемоги!
Бо, коли над тілом загиблого побратима один каже «Слава Україні!», а сотні живих козаків-героїв, жінки, старші чоловіки і діти відповідають «Героям слава!», небеса це сприймають, як вказівку до благословінь на перемогу усієї України.
Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!.
текст і фото Людмили Босик
Спогади
“Він був Людиною-позитивом і абсолютно неконфліктний. Три роки на війні проти російських фашистів. Казав родині і друзям, що буде там до перемоги. Це та людина, яка перша прийде на допомогу і поділиться останнім. І безмежно любив життя», – так пишуть для volodymyrets.city про Тараса його друзі.
«Мав поранення і мав відзнаки за службу. Вдома чекали з перемогою старенькі батьки, син, четверо сестер. Майже у центрі містечка ремонтував свою хатину. Планував майбутнє, як і всі ми», – згадують Тараса в публікації volodymyrets.city.
Нагороди та відзнаки :
Медаль «За службу Україні»(6 жовтня 2021 р.).
«Хрест бойового братерства»(13 серпня 2020 р.).
Медаль «Ветеран війни.Учасник бойових дій»
Список публікацій
Гинуть наші краяни у боротьбі за мир в Україні//Вільне слово.- 2022.-№13/31 берез./.- с.2.
Мамо,не плач-я повернуся весною…/Володимирецький вісник.-2022.-№12/24 берез./- с.6.
Босик Л. У Володимирці поховали загиблого земляка з почестями //Володимирець City