Ткачук Дмитро Миколайович (30.11.1985 -15.04.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Дмитро в 1985 році. Здобувши освіту економіста у МЕГУ ім. Дем’янчука, певний час працював на митниці, згодом змінив сферу діяльності. У ЗСУ пішов добровольцем, попри те що не маав досвіду військової служби. За три дні прийняв присягу. За десять днів поїхав на Луганщину. 36-річний Дмитро був гранатометником, служив в 57-мій окремій мотопіхотній бригаді. Спочатку у Кіровоградській області, а згодом – на Луганщині. Останній раз виходив на зв‘язок 14 квітня. Життя Дмитра обірвалося 15 квітня. В нього залишилася 11-річна донька.

Дмитра Ткачука поховали у Полонному, де проживають його батьки.

Публікації про Ткачука Д.

Рівне – у сльозах, люди – на колінах: в останню путь сьогодні проводять двох Захисників України (ФОТО)

Прощання з нашими та Героями (Ткачуком Дмитром Миколайович та Поліщуком Сергієм Сергійовичем) почалося о 10:00 на майдані Незалежності.

Геої загинули на Луганщині: у Рівному прощаються з українськими воїнами

Спогади

“Двометрового дуба мого немає. Патріот, з великої букви Герой. Він в перші дні не служив, не був в армії ні одного дня. Він десять днів на полігоні, за три дні прийняв присягу і за десять днів поїхав на Луганщину. І пустили під танки з гранатометом. Під танки — і дитини, мого дуба двометрового немає”, — каже матір Наталія Ткачук.

“Сміливий, порядний, дуже хлопець. Він і з однокласниками завжди був привітний, і зі старшими. Нікому ні в чому не відмовляв. Це була дитина, як кажуть, від Бога. Якби наші сини всі були захищені і воювали, щоб були підготовлені до бойових дій, то перемога настала б швидше в Україні. Царство небесне йому”, — розповідає класна керівниця Ганна.