Іванов Андрій Анатолійович народився 11 вересня 1996 року в селі Орлівка Березнівського району, де і провів щасливе дитинство . З 2003 по 2012 рік навчався в Орлівській школі. Гарно вчився.
Андрій змалку дуже любив грати у футбол. Після закінчення школи, з 2012 по 2014 рік навчався в Березнівському економіко -гуманітарному ліцеї. Після успішного закінчення ліцею навчався в Київському політехнічному інституті Ігоря Сікорського. Далі працював у Києві за спеціальністю, майстром на
підприємстві.
Андрій створив сім’ю. З перших днів війни разом з дружиною вступив в територіальну оборону Києва, а потім підписав контракт з ЗСУ.
Загинув Андрій Іванов 8 вересня 2022 року в боях з російськими загарбниками під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. Йому було лише 25 років, не дожив до свого 26-річчя всього три дні.
У Героя залишилась вдовою дружина Анастасія. Втратили найдорожчого сина мама і тато, оплакують його молодші брати.
Поховали бійця у рідному селі.
Публікації про Іванова А.
Орлівка в жалобі проводжала звитяжця
Надвечір 16 вересня молодого Героя Андрія Іванова громада зустріла в рідному селі живим коридором – люди, тримаючи в руках жовто-сині стяги, з квітами опустилися на коліна в знак пошани та вдячності захиснику, який повернувся додому назавжди. До 26-го дня народження він не дожив лише три дні. Своє молоде життя віддав у боротьбі за волю рідної землі, щоб в щасті жили наступні покоління, квітла нація, народжувалися діти.
Всі, хто знав Андрія, твердять в унісон, що позитивнішої та кращої людини за нього не знають. Він завжди з азартом брався за нові справи та все доводив до кінця. Коли почалась війна, не зміг залишатись осторонь та пішов служити добровольцем до ТРО Києва, де й проживав останні кілька років. Разом з чоловіком на фронт пішла й дружина Анастасія. Коли її чоловік відправився на бойове завдання, з якого не судилося повернутися живим, вона була всього за декілька кілометрів від місця його смерті.
8 вересня 2022 року молодий чоловік загинув у боях з московськими окупантами в районі міста Бахмут. Йому не судилося навіть потримати на руках сина чи доньку. І такою є ціна нашої перемоги. Надзвичайно сумна звістка для нашого села, нашої шкільної родини, де працює мама Андрія, – сказала Віра Покотило. – Неможливо підібрати слова, аби висловити співчуття.
Сильний, вольовий, цілеспрямований, товариський, дуже гарно вчився, мав золоті руки, це була дитина від Бога. В нього було багато планів та задумів. Як зарадити дружині, мамі, які не відходять від нього зараз? Біда, велика біда…
Земляки провели Героя до місця вічного спочинку на місцевому сільському кладовищі, а заупокійну службу за загиблим захисником відправили 8 священників УПЦ у храмі Святого Христового Воскресіння с. Орлівка.
У Героя залишилась вдовою дружина Анастасія. Втратили найдорожчого сина мама і тато Людмила Михайлівна та Анатолій Олексійович, оплакують його молодші братики Олександр та Дмитро. В цей страшний та кривавий час російської агресії кращі з кращих віддають життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою. Нехай душа загиблого Андрія знайде вічний спокій.
…Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас.
Юлія Іванюк.
На фасаді Орлівського ліцею Березнівської міської ради трьом випускникам цього навчального закладу – Зубчику Сергію Миколайовичу, Іванову Андрію Анатолійовичу та Ясковцю Анатолію Логіновичу, які загинули за Україну, встановили меморіальні дошки, повідомляє Березнівська міська рада
Вшановуючи пам’ять захисників 08 вересня відбулося їх урочисте відкриття.
Вони пішли героями у вічність
Герої не вмирають… Ця безперечна істина відповідає дійсності, логіці нашого життя, славним патріотичним традиціям українського народу. Адже у нас заведено увічнювати пам’ять звитяжців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність рідної Вітчизни. Минулої п’ятниці на подвір’ї Орлівського ліцею зібралися педагоги та учні цього навчального закладу, сюди прийшли рідні та близькі полеглих героїв – земляків у боях з російськими загарбниками, чимало жителів села, прибули міський голова Березного Руслан Пилипчук, виконуючий обов’язки начальника першого відділу Рівненського територіального центру
комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Пилипака та Городищенський сільський староста Юрій Плескач на урочисте відкриття меморіальних дощок молодим полеглим землякам Сергію Миколайовичу Зубчику, Андрію Анатолійовичу Іванову та Анатолію Логіновичу Ясковцю.
Щирими поетичними рядками про мужність і високий патріотизм наших воїнів відкрили урочистість її ведучі вчительки Олена Іванова та Наталія Василець. Хвилююче западають у серця присутніх слова:
Запалим вічний ми вогонь скорботи
За тих героїв, що не впали духом
І не дали Вкраїну побороти.
Нехай земля усім їм буде пухом …
Звучить Державний Гімн України.
До слова запрошується міський голова Березного Руслан Пилипчук. Він, зокрема сказав, що нинішнє відкриття меморіальних дошок героям-землякам є достойним внеском в справу увічнення пам’яті про подвиг загиблих орлівчан, які героїчно відстоювали свободу і незалежність нашої держави і поклали своє молоде життя на вівтар майбутньої перемоги над російськими загарбниками.
З хвилюванням у серцях слухали присутні розповіді ведучих урочистості про героїв-земляків, які так хотіли жити у вільній Україні, будувати її і своє щасливе сімейне життя, здійснювати світлі мрії.
Сергій Зубчик після закінчення загальноосвітньої школи вивчився на автослюсаря, служив у ЗСУ, працював на підприємстві, кінологом у поліції і тривалий час за контрактом ніс військову службу, зокрема воював під час АТО і ООС як професійний сапер. Повномасштабну війну зустрів під Маріуполем.
Сергій загинув 8 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля Авдіївки у Донецькій області. Вітчизна відзначила героїзм нашого земляка орденами “За мужність III ступеня” та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно) , відзнакою Президента України “”За участь в антитерористичній операції” медаллю “Учасник АТО”, “Подякою “;”За розмінування територій Донецької та Луганської областей”.
Багато мрій і сподівань було у молодому житті 26-річного Андрія Іванова. Він успішно закінчив Орлівську загальноосвітню школу та Березнівський економіко-гуманітарний ліцей, а з 2014 по 2018 рік навчався у Національному технічному університеті Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського. Сумлінно трудився майстром на одному з підприємств Київщини. З лютого 2022 року Андрій служив у стрілецькій роті батальйону територіальної оборони Києва,
брав участь у бойових діях в районі міста Бахмут Донецької області, де 8 вересня 2022 року героїчно загинув, виконуючи відповідальне бойове завдання.
Досить проста, але достойна біографія у полеглого героя Анатолія Ясковця. Після закінчення школи здобув освіту механіка у Мирогощанському радгоспі-технікумі, чимало років пропрацював у місцевому сільськогосподарському підприємстві. У 2022 році його мобілізували до лав ЗСУ. З квітня 2022 по березень 2023 року він брав участь у заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України. Він служив головним сержантом взводу інженерних конструкцій інженерно- мостобудівельної роти. Сумлінно виконуючи свій військовий обовязок, Анатолій Ясковець помер 25 березня 2023 року в м. Чортків Тернопільської області.
Настають урочисті хвилини і рідні полеглих захисників України під журливу мелодію “Плине кача…” відкривають меморіальні дошки. До болю в душі хвилюючим був виступ – сповідь матері Андрія Іванова Людмили Михайлівни.
– Мені важко говорити, бо не можна передати словами біль і печаль, які ятрять моє серце, – сказала вона. – Все це як страшний сон, серце і розум не сприймають реальність непоправної втрати. Сьогодні минає рік, як немає на цьому світі нашого любого і незабутнього Андрійка, рік і два місяці, як загинув Сергій Зубчик і майже пів року тому відійшов у засвіти Анатолій Ясковець. А серце болить досі. Цей біль не пройде ніколи, ця рана не загоїться ніколи. І дуже важко та прикро, що список полеглих щоразу поповнюється…Здається зовсім недавно наші хлопці бігали по цьому шкільному подвір’ї, сиділи за партами, їм ще хотілося жити і жити. Скільки в них було попереду мрій, думок, планів. Але не судилося, все перекреслила, сплюндрувала клята війна, жорстокі вороги… На жаль, війна забирає найкращих наших синів, чоловіків, братів, батьків.
Батьки не повинні хоронити своїх дітей, а мають пишатися їх успіхами, тішитися онуками. Не для війни ми народжуємо і ростимо дітей. Але є така у світі професія як захисник Вітчизни. І наші хлопці пішли, щоб захистити від ворогів Україну. Як казав наш Андрійко:”Хто ж, як не ми, тату?” На жаль, ті, хто має цю патріотичну професію, не завжди повертаються у рідну домівку, а йдуть героями у вічність…
Слухаючи ці щирі слова згорьованої матері, чимало присутніх змахували з очей непідробні гіркі сльози.
В урочистій тиші настоятель місцевого Свято-Воскресенського храму отець Олександр спільно з церковним хором освятив щойно відкриті меморіальні дошки.
Учасники урочистості хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих за незалежність України та поклали квіти до місця вшанування наших полеглих героїв-земляків. Вічна їм слава і слава Україні!
Павло РАЧОК.
Список публікацій
Іванюк Ю. Орлівка в жалобі проводжала звитяжця / Ю. Іванюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2022. – N 38/22 верес./. – С. 2.
Житель села Орлівка Рівненського району Андрій Іванов загинув у боях з московськими окупантами в районі міста Бахмут.
Рачок П. Вони пішли героями у вічність / П.Рачок // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2023. – N 37 /14 верес./. – С. 3.
У боях з окупантами загинув військовик з Рівненщини. ФОТО. // Волинь infa
Не дожив до дня народження: під Бахмутом загинув молодий хлопець з Рівненщини // ITV
Під Бахмутом загинув молодий Захисник з Рівненщини: Вчора йому виповнилося б 26 років // Радіо Трек: новини