Каращук Микола Олександрович народився 14 вересня 1972 року у селі Серхів Маневицького району Волинської області в багатодітній сім’ї.
У 1989 році закінчив Серхівську загальноосвітню трудову політехнічну школу Маневицького району Волинської області.
Після закінчення школи працював обліковцем будівельної бригади у колгоспі «Україна» в смт. Демидівка.
У 1990 році був призваний до служби в армії, де здобув звання механік – водій БВО сухопутних військ ІІІ розряду.
Після служби повернувся до роботи у колгосп «Україна». З 2002 року працював будівельником за кордоном.
Щоб бути у лавах тих, хто захищає нашу країну від російських загарбників у 2021 році заключив контракт із збройними силами України , став бійцем 24 – ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Був доброю, щирою людиною, завжди готовим прийти на допомогу.
На початку війни з росією Микола перебував у Львові, де чекав на висновки медичної комісії, яка мала визнати його не придатним до служби.Та дізнавшись про вторгнення росії на нашу землю продовжив службу та відправився у частину до своїх побратимів.
13 квітня 2022 року під час артилерійського обстрілу у Луганській області, в районі Лисичанська обірвалося його життя
Похований Герой у селищі Демидівка Дубенського району.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до Указу Президента України старшого солдата Каращука Миколу Олександровича відзначено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно)
Публікації про Каращука М.
Демидівщина попрощалася з Миколою Каращуком
Живим коридором, навколішки, 18 квітня мешканці Демидівщини зустрічали бездиханне пошматоване тіло загиблого захисника України, жителя селища Демидівка Миколи Каращука. Російські окупанти забрали життя мужнього воїна Збройних Сил України в розквіті сил. У вересні цього року йому мало б виповнитися лише 50 років (дата народження 14.09.1972 р). Та в останнє його голос почули 10 квітня. 11 квітня він ще читав повідомлення, а далі суцільна гнітюча тиша….
14 квітня повідомили з військкомату, що військовослужбовця Миколи Олександровича Каращука більше немає серед живих, але доповнили, що очікують остаточного підтвердження. Остання надія, яка ще жевріла в серцях рідних, що можливо він ще живий, цього ж дня згасла назавжди. До вечора цю страшну звістку підтвердили. Сказали, що загинув під час масованого артилерійського обстрілу окупантів.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну Микола Каращук уже був на війні на Сході України. Рік тому, весною 2021 року добровольцем підписав контракт зі Збройними Силами на проходження служби в ООС. Та «нова» війна застала бійця у Львові, куди він потрапив із передінфарктним станом. 24 лютого, якраз у перший день наступу агресора, комісія мала визнати Миколу Каращука непридатним до військової служби. Та, дізнавшись, що агресор нищить мирні міста та села України, боєць не став очікувати цього вердикту. Відразу ж зателефонував командиру, наполіг на продовженні служби та відправився у частину до своїх побратимів. У Луганській області, в районі Лисичанська , і обірвалося його життя, сповнене надій та сподівань.
Про Миколу Каращука говорять, що мав дуже добре серце, був трудолюбивим, все вмів, все знав. Тішився, коли пішов на контракт, казав, що «от стаж мені йде і пенсію буду мати» – так людина собі планувала ….
Був дуже хорошою людиною. При потребі завжди допомагав, був безвідмовний.
Про війну не розповідав, все було в секреті. Казав : «Не переживайте, зі мною все буде добре, час від часу буде пропадати зв’язок, але не переживайте, все буде добре. Тільки появиться зв’язок, буду давати про себе знати, 12 квітня я йому зранку написав, та він не відписував, а 14 квітня повідомили з військкомату, що загинув……, але сказали, що ще підтверджується. А до вечора підтвердили. Шкода. Слів не підбереш. Кажу, був дуже хороша людина», – говорить з сумом племінник Юрій Каращук.
19 квітня громада Демидівщини провела Миколу Каращука – захисника України, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної Вітчизни, в останню дорогу. Остання шана Герою, заупокійна молитва, сум та сльози останні залпи та вічна пам’ять. Герої не вмирають!
Сьогодні мешканці Демидівської громади попрощалися з захисником України КАРАЩУКОМ МИКОЛОЮ (відео)
Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, схиливши голови і прихиливши коліна в останню путь загиблого військового провели рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі люди.
Словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. В цю гірку мить поділяємо горе з рідними та близькими воїна та схиляємо голови в глибокій скорботі. Висловлюємо рідним наші глибокі співчуття.
Вічна пам’ять Герою!
.
На Дубенщині високі державні нагороди полеглих Героїв передали їхнім родинам
Напередодні Дня Збройних сил України у райдержадміністрації відбулась церемонія вручення високих державних нагород загиблих військових членам їхніх родин.
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), яким відзначено солдата Миколу Каращука, отримали сестри військового Євгенія та Галина.
Список публікацій
Дубенщина попрощалась із загиблими військовослужбовцями [Олегом Богданцем з с. Війниця Бокіймівської громади, Анатолієм Ананьїним з м. Радивилів, Миколою Каращуком, мешканцем Демидівської громади] [Текст] // Скриня : Громадсько-політичний тижневик. – 2022. – № 16/21 квіт./. – С. 7
Мулько Л. Демидівщина попрощалася з Миколою Каращуком [Текст] /Мулько Л. // Вісник Демидівщини : громадсько-політична газета. – 2022. – № 14 /22 квіт./. – С. 1
Військовий з Рівненщини загинув під артобстрілом окупантів // Радіо Трек: новини
Мешканці Демидівки на колінах зустрічали тіло героя (ВІДЕО) // Рівне вечірнє