Степанюк Іван Миколайович народився 17 січня 1976 року в селі Річиця. Іван був третьою дитиною у сім’ї. Синів мама ростила сама.
1983 року хлопець пішов до першого класу Річицької школи. Після закінчення школи, здобув омріяну професію тракториста в Корецькому СПТУ-24. Досягнувши повноліття, Іван став до лав армії. Згодом повернувся до рідного села і працював у місцевому колгоспі «Червоний партизан», а потім – різноробочим у с. Любомирці.
2 березня 2022 року він добровольцем став на захист Батьківщини. Був розвідником-мінером групи спеціальної розвідки Збройних сил України у складі підрозділу морської піхоти. Зранку 6 січня ще вітав друзів і знайомих із прийдешнім святом Різдва, а вже ввечері всю Річицю облетіла страшна звістка: не стало Ваника (так називали його в селі). Герой загинув, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Кузьмине Сєверодонецького району. Вдома залишилась самотньою старенька матуся.
Поховали Героя на місцевому кладовищі в Річиці з усіма почестями.
Публікації про Степанюка І.
Гощанська громада провела в останню дорогу Івана Степанюка.
«Іван Степанюк із тих чоловіків, про яких кажуть, що вони із «золотими» руками. У мирний час працював у сфері будівництва. Добрий син, люблячий брат, надійний друг, патріот України. У боротьбі за вільну Україну виявив мужність та стійкість, до останнього подиху був вірний військовій присязі», — інформують у селищній раді.
Його любили всі: учні, вчителі, техпрацівники за тонку душу, гумор і дитячі витівки. У рідному селі знав кожну стежину, кожен куточок річицьких лісів, любив збирати гриби. Хлопця найбільше виховувала праця. Діти змалку допомагали мамі, яка працювала телятницею в колгоспі. Удома тримали господарство. Іван змалечку косив, орав, рубав дрова. Сільське життя загартувало хлопця, тому ріс він фізично витривалим, не нарікаючи на життєві негаразди, із загостреним почуттям любові до рідного краю.
Сімейне життя в чоловіка не склалося, тому всю свою любов він дарував племінникам. «Добрий син, любий брат, надійний друг, людина із чуйним серцем», – так говорили всі, хто знав Івана.
У боротьбі за вільну Україну Іван Миколайович виявив мужність і стійкість, до останнього подиху був вірний військовій присязі. Із квітами, державною символікою та сльозами тіло загиблого воїна проводжали односельчани, побратими, духівники та представники влади.
Світлини із сімейного архіву
Список публікацій
На війні загинув Герой Іван Степанюк з Гощанської громади // Вісті Рівненщини
Сотні жителів Гощанської громади віддали останню шану Герою (ФОТО) // Рівне вечірнє
Під час так званого “перемир`я” загинув захисник із Гощанщини // Rivne media