Народився 26 березня 1998 року у с.Лінчин Березнівського району. 2004 році пішов до 1 класу Лінчинської ЗОШ. У 2013 році пішов
навчатися до Балашівського колегіуму а у 2015 році став випускником цього ж навчального закладу. Через рік після закінчення школи Володимир разом з братом Андрієм був призваний до ЗСУ на строкову службу. Службу проходив у військовій частині Чернігівської області у 169-ому навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого – солдат – пожежник. У 2018 році Володимир
повернувся додому.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Львівській області на Яворівському військовому полігоні у третьому механізованому батальйоні в/ч А4053 звідки був направлений до міста Краматорськ, де спочатку рахувався як зниклий безвісти, та після аналізу ДНК виявилося, що він загинув 30 вересня 2022 року у віці 24 років під час виконання бойового завдання у районі села Шандриголове Краматорського району Донецької області та похований як невідомий солдат у місті Дніпро.
1 квітня 2023 року тіло Володимира перепоховано у рідному селі Лінчин. Володимир запам’ятався рідним, близьким, вчителям, однокласникам дуже добрим, врівноваженим та спокійним.
Заупокійна служба за загиблим Володимиром відбулася у Свято-Введенському храмі села Лінчин.
Небо теж плакало за молодим воїном
Сьогодні, 01 квітня, Березнівщина у скорботі зустріла та провела в останній земний шлях молодого 24-річного Захисника України Володимира Усача з села Лінчин. Дорога загиблого Захисника до рідної домівки виявилася довгою. Після тривалого пошуку тіла Герой все таки повернувся додому назавжди молодим.
В цей скорботний день небо сумувало та лило сльози разом з рідними, односельчаними, друзями, усіма хто шанував і любив Володимира.
Від батьківської домівки у супроводі духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців молодого Захисника проводжали усією громадою. Заупокійну службу провели у Свято-Введенському храмі села Лінчин. Поховали Героя з військовими почестями на сільському кладовищі поруч з загиблими односельцями, такими ж молодими та неодруженими хлопцями – Тарасом Свиридюком (25 років), Павлом Зінкевичем (26 років), Вадимом Логасюком (21 рік).
Військові вручили мамі загиблого Державний Прапор України та віддаючи домовину з тілом Захисника в обійми поліської землі провели Героя в останню дорогу під залпи військового салюту.
Схиляємо голови у скорботі разом з мамою нашого Захисника Людмилою Андріївною, сестричкою та двома братами Володимира, які сьогодні теж захищають нас на передовій.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та друзям загиблого. Ми всі безмежно дякуємо кожному воїну за наш спокій і можливість жити!
Скільки життів вкрали московські окупанти! Скільки перекреслено амбітних планів молодих Захисників та Захисниць на побудову власного життя та майбутнього України. Тому маємо завжди пам’ятати про подвиг усіх полеглих воїнів.
Квіти пам’яті і любові
Сірі кошлаті хмари того першоквітневого суботнього дня пливли над землею так низько, що, здавалося, чіплялися за верхівки сосон. Дрібний холодний дощ сіявся крізь густе сито непривітних небес і печаль в людських серцях від того ставала ще глибшою. Лінчин затих під пеленою смутку, аж поки цю тишу не прорвали скорботні мелодії духового оркестру, що супроводжували прощання рідних ,односельчан з полеглим у боях з московськими загарбниками двадцятип’ятирічним воїном Володимиром УСАЧЕМ.
Побратими доставили його у рідне село до згорьованої мами, брата-школяра Іллі,- старші Андрій і Олег воюють з окупантами ,- сестри Вікторії у закритій домовині, адже Володимир загинув ще 30 вересня минулого року поблизу села Шандриголове Краматорського району Донецької області. Після тривалих пошуків тіла звитяжця , ДНК – експертизи його останки завдяки зусиллям пошуковців таки прийняла рідна земля.
Незважаючи на холодну дощову погоду, попрощатися з молодим воїном прийшли сотні односельчан. Очікуючи похоронної відправи, вони стиха перемовлялися ,називали його зразковим сином, люблячим братом, чудовим другом, спокійним ,лагідним на вдачу. Таким
він і залишається в пам’яті всіх, хто його знав. І от настала пора прощання з батьківською оселею. Побратими винесли на руках домовину
з тілом звитяжця з рідного подвір’я. На сірому тлі скорботи яскравими барвами палали червоні, білі , блакитні, жовті квіти
пам’яті і любові .Похоронний кортеж рушив до Свято-Введенського храму УПЦ, де відбулася заупокійна служба за загиблим. Поховання світлої пам’яті воїна Володимира Усача відбулося на місцевому кладовищі.
Надія Ярмолюк.
Список публікацій
Ярмолюк Н. Квіти пам’яті і любові / Н. Ярмолюк// Надслучанський вісник. – 2023. – № 14/ 06 квіт. – С.2.
На Донеччині знайшли тіло молодого солдата з Рівненщини зниклого безвісти // Рівне1
На Березнівщині попрощалися із військовим Володимирем Усачем // Район Рівне
На Донеччині знайшли тіло Захисника з Рівненщини, який загинув ще у вересні // Радіо Трек: НОВИНИ.
01.04.23 , 26231 переглядів