Червінський Сергій Федорович народився 1 лютого 1971 року в селі Дібрівськ Зарічненського району Рівненської області в повній сім’ї, українець.
З вересня 1978 по червень 1988 року навчався у Дібрівській середній школі, де отримав атестат про середню освіту. 3 вересня 1989 р. навчався у Володимирецькому ПТУ, проте навчання не закінчив.
З 28 травня 1989 р. по 23 квітня 1991 р проходив військову службу. По закінченні служби було присвоєно військове звання – старшина.
1992 р. вступив до Мирогощанського радгосп-технікуму і в 1994 р. закінчив навчальний заклад за спеціальністю механізація та отримав кваліфікацію техніка – механіка.
15 листопада 1992 р. одружився. Разом з дружиною ростили четверо дітей.
1991-1993 рр. Сергій працював в Дібрівському радгоспі. З 1993-2000 рр. обіймав посаду молодшого наукового співробітника Дібрівського музею. З 2000 року підробляв на сезонних роботах.
З 21 березня 2022 р. був мобілізований до лав Збройних Сил України. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби . Командир відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону.
5 вересня 2022 р. загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області.
Похований 10 вересня 2022 року на сільському кладовищі в селі Дібрівськ.
Публікації про Червінського С.
Загинув від авіаудару: на Зарічненщині в останню путь провели захисника
В останню путь Героя провели у рідному селі 10 вересня. Віддати шану загиблому захиснику та провести в останню дорогу прийшли рідні, друзі, знайомі, односельці та військові побратими.
Вічна пам’ять Герою-захиснику!
Із спогадів сестри Надії Червінської
Якими словами описати біль від втрати найдорожчої, найріднішої людини у світі? В жодному словнику, скільки б тисяч слів не містив, таких не знайти. Чорним крилом нашу родину огорнуло страшне горе. Немає більше синочка для старенької мами, який потішав її та розраджував, немає найкращого чоловіка дружині, з якою жили, як пара сизокрилих голубів; немає наймилішого і найтурботливішого татуся, до якого, як пташенята, горнулися доньки і синок; немає люблячого дідуся, який тішився маленькими внучатами і любив їх понад усе ; немає найріднішого брата, який був надійною опорою і підтримкою сестрам і брату; немає чудового дядька, до розумних порад якого прислухалися племінники і племінниці. Ми жили однією міцною, згуртованою, дружною родиною. А тепер, здається, погасло сонце і поблідли зорі…
Московсько-рашистська орда вбила нашого Захисника, нашу кровиночку Червінського Сергія Федоровича в степах Херсонщини біля села Сухий Ставок. Наш Сергій був справжнім Воїном і Захисником, гідним громадянином і патріотом своєї країни без гасел і пафосу. Коли росія напала на Україну, він
відразу сказав «Якщо мене призвуть, я відразу піду, а ховатися не буду, бо це ганьба і сором для справжнього чоловіка». Хоча у нього були проблеми із здоров’ям, хоча йому минув 51 рік. І його призвали одним із перших з Дібрівська і одним – єдиним такого віку. Це було 21 березня. Ми його проводжали всією родиною, а він всіх втішав: «Не плачте, перестаньте плакати». Сергій за військовою спеціальністю був артилеристом, але доля розпорядилася так, що потрапив служити в 46-ту десантно-штурмову бригаду. Коли потрапили на передову на Херсонський напрямок, вони йшли першими за лінію фронту і вибивали рашистів із займаних позицій. Ще на навчанні, на полігонах, він чудово освоїв види зброї, яку їм давали. Сам вмів полагодити і автомат, і налаштувати гранатомет, якщо
потрібно ( він був гранатометником). Наш братик був…(яке страшне слово…) дуже розумним і мудрим.
У школі вчився на відмінно, тільки в старших класах було декілька чоловік. Без його участі не проходив жоден спортивний чи виховний захід, в нього було дуже багато друзів, його поважали і любили. Потім закінчив Мирогощанський технікум, працював певний період завідуючим Дібрівським музеєм, а потім заробляв на прожиття своїй родині на різних заробітках, де тільки міг. Вже в зрілому віці говорив: «Чому мені ніхто не порекомендував здобути фах лікаря, я був би добрим хірургом». Сергій не боявся крові, відкритих ран, тому й допомагав пораненим побратимам, чим міг: допомагав зупиняти кровотечі, повіддавав свої турнікети, виносив з-під обстрілів. А його, на жаль, ніхто не зміг врятувати.
Сергій був головним сержантом, командиром відділення аеромобільного взводу (коли я говорила йому, що ти точно командир відділення, він казав, що ніким він не командує, як завжди оберігає нас). Їхній підрозділ утримував позиції, з яких вони раніше вибили рашистів. Були жорстокі бої, ворог крив наших захисників з важкої артилерії, танків, а потім завдавав авіа ударів по зайнятих нашими хлопцями позиціях. Знаючи свого брата, я можу стовідсотково сказати, що він ховався в бліндаж останнім, а спочатку давав команду своїм побратимам. 5 вересня під час чергового авіа удару і загинув наш Сергійко. Наш оптиміст і веселун, бо похмурим його дуже рідко бачили. Він завжди посміхався, любив збиратися в колі великої родини, любив співати, мав чудовий голос. Не віриться, що ми вже ніколи не почуємо твого голосу, твоєї мудрої поради і підтримки.
Страшною, дорогою ціною дається свобода і незалежність. Гинуть найкращі сини і доньки
України. Дуже сподіваємося, що ці смерті не марні. Що і наш братик загинув, щоб ми жили під мирним українським небом.Нехай згинуть наші вороги, як
роса на сонці, а ми відбудуємо нашу країну і житимемо в мирі і спокої! В наших серцях, в нашій пам’яті ти житимеш вічно, наш любий дорогий синку, чоловіче, татусю, дідусю, братику, дядьку, наш Воїне і Захиснику Сергію! Нехай Господь упокоїть твою душеньку в Царстві Небесному!
Захищай нас уже з небес! Любимо безмежно!
Список публікацій
На Зарічненщині сотні людей прийшли попрощатися з Героєм // Рівне вечірнє
На Рівненщині попрощалися з військовим, який загинув на війні з російськими окупантами // Рівненські новини
Загинув від авіаудару: на Зарічненщині в останню путь провели захисника // Район Вараш
Загинув захисник України з Зарічненської громади // Вісті Рівненщини
.
.
.