Валентин Гмирак народився у Білорусі. Саме звідти був родом його тато. Але коли Валік іще був зовсім маленьким, родина переїхала на батьківщину мами — у Рівненську громаду.
Економіст за освітою, Валентин присвятив себе роботі у сфері торгівлі, був приватним підприємцем.
Патріот, правдолюб та правдоруб, борець за справедливість, Валентин не сидів склавши руки. А у квітні 2022 року добровольцем пішов до військкомату. Його записали у перелік “особливо бажаючих” і сказали чекати. Він продовжив волонтерську роботу і чекав свого часу. У березні 2023 року йому принесли повістку.
За чітку патріотичну позицію, характер, безстрашність та відповідальність Валентина поважали побратими. Його рекомендували до отримання звання сержанта. Був справжнім лідером для хлопців.
Вдома Валентин був іншим — позитивним, веселим, компанійським, там, де він, завжди гамірно та весело. Гарний сім’янин, турботливий чоловік, він самостійно з нуля звів будинок для своєї сім’ї… Переживши важку втрату сина, усю любов Валентин та Тетяна віддавали доньці та онучці Варварі.
Та справжні Герої перші стають до лав небесного війська. 48-річний солдат Валентин Гмирак загинув 16 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Ямпіль на Донеччині…
Публікації про Гмирака В.
Розповідає дружина Героя Тетяна:
“Валік працював здебільшого у Польщі, саме там його і застали страшні події лютого 2022 року. Але він не залишився там, у відносній безпеці, а у перші ж дні повернувся додому. Відразу пішов у територіальну оборону , долучився до волонтерського руху та працював у Червоному хресті. А в квітні 2022 року не витримав і пішов у військкомат, аби записатися в добровольці. Він мав на руках військовий квиток, міг перебути ці події вдома, але це був би не Валік… Його записали у перелік “особливо бажаючих” і сказали чекати.
У березні 2023 року йому принесли повістку. Хлопці дивувалися, казали, що такого іще не бачили. Бо ж Валік не втікав, не ховався, а навпаки вийшов, потиснув їм руки, подякував, сказав, що давно цього чекав. Він насправді хотів іти воювати. Говорив, що повинен захищати свою Батьківщину, бо якщо усі поховаються, то ворог може прийти і в наше місто. А цього допустити не можна.
Він завжди дбав про них, піклувався. Скільки разів говорили по телефону і тільки чую “Дядя Валік” — хлопці питали його думки, радилися, слухалися, хоча фактично за званням він був такий же, як і вони. Він умів організувати людей навколо, наприклад, самі ж з побратимами скинулися і купили автівку. Він був мотивований іти в бій, розумів, для чого він робить це.”
На майдані Незалежності Рівне провело в останню путь двох незламних Героїв.
І знову орошений сльозами рівненський майдан. І знову тужлива мелодія сповіщає місто, що відійшли в засвіти наші Герої…
Двоє мужніх чоловіків, які одягнули однострій та взяли до рук зброю щойно їх покликала країна – Валентин Гмирак та Костянтин Гнітецький. Двоє щирих правдолюбів. Двоє справжніх захисників для своїх найближчих…
Чорна війна не шкодує нікого, вона нищить усе на своєму шляху, руйнує сім’ї, розбиває серця, забираючи найрідніших, найкращих, тих, чий голос у телефоні давав натхнення жити…
Наші Герої роблять усе, аби ця війна закінчилась нашою Перемогою. Не шкодують себе, здоров’я, життя… Ми ж довічно повинні пам’ятати їх імена та справи.
Слава Героям!
Сили рідним пережити гіркі втрати… написав Олександр Третяк
За матеріалами Рівненської міської ради
Сусід загиблого військового Ярослав Ткачук. згадує:
“Валентин — світла, добра та активна людина. Він був нашим сусідом. Загинув, захищаючи нашу країну. Це не банальні слова. Чудова він людина. Нехай спочиває з миром. То велике горе не тільки для родини, а й для усієї України”.
Список публікацій
У Рівному попрощалися з двома Героями – Костянтином Гнітецьким та Валентином Гмираком (ВІДЕО) // Рівне 1
Рівне проведе в останню путь загиблих воїнів Валентина Гмирака та Костянтина Гнітецького // Рівненські новини