Мельников Євген Олегович (22.06.1990 – 21.06.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Євген в Латвії, в місті Рига. Одразу після народження, з батьками, переїхав до України в Рівненську область місто Корець.

З 1996 по 2005 роки навчався в Гвіздівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Корецької районної ради Рівненської області. В 2008 році закінчив вище професійне училище №24 в місті Корець, де здобув професію муляра, штукатура, лицювальника-плиточника.

6 жовтня 2008 року був призваний для проходження строкової військової служби до в/ч А0284 в десантні війська, де отримав спеціальність “навідник кулемета” з військовим званням “солдат”. Після проходження служби Євген працював в охоронній галузі.

В 2011 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною, тоді ж вони і побралися. Згодом народилася перша донька, яку назвали Валерія, а через півтора року в них народилася Софійка. Радості родини не було меж. Сім’я проживала у м.Сарни. Для забезпечення кращого життя молодої родини, починаючи з кінця 2017 року, Євген почав їздити на заробітки до Польщі. Все так і було б і до нині, але…

Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, Євген 25 лютого 2022 року, не вагаючись пішов добровольцем до територіальної оборони і був зарахований до лав військової частини А7072 в місті Сарни, 104-ї бригади 60-го батальйону, 3-ї роти, 3-го взводу, 3-го відділення “Поліські Вовки” на посаду “кулеметник”.

Більше року Євген стояв на захисті кордону з білорусією. 7 квітня 2023 року їхню 104-у бригаду 60-й батальйон відправили на Схід, для виконання бойового завдання. Хлопці мужньо стояли на захисті держави, йшли впевнено до Перемоги. Євген, один з небагатьох хлопців з батальйону був нагороджений шевроном їхнього батальйону, який має назву “Поліські Вовки”. Як сказав їх командир, цей шеврон потрібно заробити, чого він і домігся.

Загинув Мельников Євген 21 червня 2023 року, напередодні свого дня народження, під час виконання бойового завдання, поблизу н.п. Дружба Донецької області, разом зі своїми побратимами-земляками: Міщуком Дмитром, Пінчуком Анатолієм та Кузьмичем В’ячеславом.

У Героя залишилась мама, дружина та дві доньки.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовище «Нове» у місті Сарни на Рівненщині.

Публікації про Мельникова Є.

Гірким болем ця страшна трагічна звістка озивається у серці кожного мешканця нашої громади. Окупанту немає прощення за кров, сльози і горе!

Сарненська міська рада висловлює щирі співчуття родинам, рідним, друзям та побратимам наших Героїв.

Схиляємо голови у скорботі та пошані перед пам’яттю Вірних Синів України.

У Євгенія залишилось двоє діток, у Анатолія — троє. Священний обов’язок громади допомогти родині виростити цих дітей гідними громадянами цієї країни. І священний обов’язок мій, як посадової особи міської ради, як командира, який майже 7 років відправляв людей на війну, подивитися в очі рідним і сказати пробачте, що не вберегли ваших рідних. І дякуємо, що виростили справжніх Героїв, патріотів України, — звернувся Олександр Сварицевич, екскомандир військової частини А0153, начальник відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення Сарненської міської ради.