Народився Артклебер Андрій 24 грудня 1987 року в місті Рівне. В ранньому дитинстві залишився сиротою, тому виховувався на Березнівщині в селі Балашівка в родині дідуся та бабусі. Коли хлопчику виповнилося шість років, він пішов до першого класу Балашівської середньої школи. В школі Андрій навчався старанно, був здібним та талановитим учнем, відмінником. Хлопець мав неабиякий хист до точних наук, любив математику і, як усі однолітки, – фізкультуру. Юнак володів лідерськими якостями, тому мав велике коло друзів, яких міг захопити ясністю думки, підтримати у будь-яку хвилину, надати пораду або допомогу. Таким Захисник запам’ятався однокласникам, вчителям, друзям та односельчанам.
Проходив строкову військову службу. Працював деякий час охоронцем, а потім на сезонних роботах. Протягом останніх років Андрій проживав у с.Бистричі що на Березнівщині.
У липні 2023 року був мобілізований. Свій останній бій стрілець-помічник гранатометника аеромобільної роти військової частини А0641 прийняв 17 січня 2023 року у Луганській області.
Жителі села живим коридором шани провели Героя дорогою, встеленою квітами до Свято-Миколаївського храму села Бистричі, де відбулася заупокійна служба.
Був одружений, сиротами залишилися двоє дітей.
Публікації про Артклебера А.
На Березнівщині віддали останню шану загиблому Герою із села Бистричі Андрію Артклеберу
Рідні, близькі, сусіди, односельчани, жителі громади, представники міської ради, священнослужителі прийшли до будинку, в якому Андрій проживав з сім’єю, щоби висловити безмежну вдячність захиснику, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас.
У супроводі почесної варти та прапороносців живим коридором шани Героя провели дорогою, встеленою квітами до Свято-Миколаївського храму села Бистричі, де відбулася заупокійна служба.
Горіли свічки, як болючий щем за загиблим
У понеділок 29 січня ц.р. Березнівщина у скорботі зустрічала військовий кортеж з тілом загиблого нашого захисника Андрія АРТКЛЕБЕРА, 1987 року народження, з села Бистричі, який загинув у бою за Україну. Мешканці населених пунктів із шаною зустрічали звитяжця.
Памороззю вкривалися не тільки дерева, а й серця і душі всіх, хто вийшов попрощатися із мужнім воїном, який обороняв рідну землю від московських окупантів з липня 2023 року. Свій останній бій стрілець-помічник гранатометника аеромобільної роти Андрій Артклебер прийняв 17 січня у Луганській області. Здавалось, тоді небо димом затягнулось, а його змерзлі руки прагнули вогню, щоб нищити російських окупантів, які непрохано прийшли на нашу землю. Та ворожа куля наздогнала його, перервавши бажання, мрії, надії… Він загинув за Україну, як багато інших наших земляків, які віддали свої життя у тривожні для країни дні.
Поховання Андрія проходило у цей же день. Односельчани, рідні, знайомі сходилися до будинку, в якому мешкав захисник, щоб віддати йому останню шану. Квітами наповнювалася кімната, де прощалися із загиблим. Сльози печалі і смутку від непоправної втрати вкривали обличчя людей. Жалю додавало й те, що з раннього дитинства Андрій залишився сиротою і виховувався в селі Балашівка в родині дідуся та бабусі. Тепер без батьківської любові, турботи та підтримки залишилися його неповнолітні діти.
Під сумні мелодії оркестру у супроводі рідних, близьких, прапороносців, представників міської ради, священників, сусідів, односельчан, жителів громади, небайдужих людей, встеленою квітами дорогою похоронна процесія рухалася до Свято-Миколаївського храму, де відбулася заупокійна служба. Горіли свічки, як болючий щем за загиблим, який навічно став ангелом. Поминальним церковним дзвоном, молитвами і піснеспівами проводжали воїна у засвіти.
Поховали захисника на сільському кладовищі під залпи військового салюту. Запам’ятають Андрія як людину з лідерськими якостями, добрим, щирим серцем. Він міг без вагань підтримати людей у будь-яку хвилину, дати пораду або надати допомогу.
Щирі співчуття з приводу непоправної втрати висловлюємо рідним, друзям, побратимам, усім, хто любив та поважав Андрія. У скорботі схиляємо низько голови. Прийми, Господи, душу загиблого у Царство Своє.
Марія АНТОНЮК.
Пам'яті Андрія Артклебера Війна, війна, клята війна, - Руїни, смерть перед очима... Щодень тривога, біль, біда, Новин сумних уже читать несила. Йому уже не треба автомат і вибухів не чує він та запаху гіркого диму. І вже не гупає над головою Град, - у тиші й спокої лежить він у домовині. В святую землю, його покладуть, окроплену кривавим потом, й кров'ю, останній прогримить салют, і люди шану віддадуть, в своїх сльозах гірких, Герою. Стоять рівненько всі могили в ряд. Стискає серце тяжкий біль прощання Із тими, хто кладе своє життя Заради нас, й заради мирного світання. Земля приймає в своє лоно молодих, І стогне, пошматована, уся у шрамах. Тож пам'ятаймо нині, й завжди всіх, Героїв тих, що вже тепер не поруч з нами. Автор Валентина Рудич
Список публікацій
Антонюк М. Горіли свічки, як болючий щем за загиблим/ М. Антонюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 5/01 лют./. – С. 2.
Загинув військовий із Березнівщини Андрій Артклебер // Район Рівне
У бою за Україну загинув Андрій Артклебер // Горинь
Прийняв останній бій на Луганщині та загинув стрілець з Рівненщини // Рівне вечірнє