Олександр народився 26 червня 1996 року і постійно проживав в селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2002 по 2013 рік. Після закінчення школи працював на сезонних роботах, пов’язаних з будівництвом.
У мирному житті Олександр був тихим, спокійним, врівноваженим, ввічливим хлопцем. У школі був винахідливим, мав хист до виготовлення виробів з деревини, захоплювався футболом. Доброзичливий у спілкуванні, завжди готовий прийти на допомогу. Працьовитий, був опорою для батьків, допомагав по господарству.
Цікавився комп’ютерами та полюбляв риболовлю. Захисник був мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року та мужньо боронив нашу країну від російських окупантів, віддавши життя за світлемайбутнє нашої нації.
26 лютого 2024 року молодший сержант, Корицький Олександр Васильович, командир бойової машини – командир відділення механізованої роти загинув у Донецькій області.
Публікації про Корицького О.
29 лютого, у селі Зірне Березнівської міської територіальної громади проводжали до місця вічного спочинку молодого земляка Корицького Олександра Васильовича, в якого криваві московські окупанти забрали життя
Тетяна Галагуз Знову чорнота накрила нашу Березнівщину, знову печаль , знову сльози, плачемо за привелику втрату ДИТИНИ і наше майбутьнє. Низький Уклін СИНОВІ, ГЕРОЮ і Вічна пам’ять і царство небесне. Батькам найщиріші співчуття за ДИТИНУ.
Тужливий крик журавлів
По-весняному теплим видався останній день зими. Невеселе, похмуре, наче набрякле людським горем, небо, яке зранку дрібними краплями дощу
спадало додолу, змінилось, дозволивши сонечку осявати землю, дарувати перше тепло. Та сумною була дорога на Зірне, проймала гірка звістка і
пекучий біль втратиНебесне військо поповнив молодий воїн КОРИЦЬКИЙ Олександр Васильович, 1996 року народження, який мужньо боронив Україну від російських зайд з березня 2023 року. Напередодні звитяжець “на щиті” повернувся до рідного дому.
Військовий кортеж з тілом воїна з шаною, навколішки та схиливши голови в глибокій скорботі, зустрічали мешканці Березнівської громади. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення механізованої роти загинув 26 лютого 2024 року у Донецькій області. Тихий, спокійний, врівноважений, ввічливий юнак, який із шкільних років був винахідником, полюбляв працювати з комп’ютером, мав здібності по виготовленню виробів з деревини. Олександр, як і всі хлопчаки, захоплювався футболом, при нагоді любив виїжджати на рибалку, не цурався будь-якої роботи, підтримував батьків, мав доброзичливий характер, за який поважали і шанували його земляки. Улюбленою справою захисника було будівництво, бо він мріяв про мирне, щасливе життя у своїй країні. Та ворожа жорстока куля, на жаль, обірвала всі його надії і сподівання.
На просторе батьківське подвір’я, де проходило мирне життя воїна, сходилися люди. Замість радісних подій, святкування весілля, земляки прийшли, щоб назавжди попрощатися з Сашею. Вшанувати пам’ять захисника України, висловити батькам слова вдячності і підтримки прибув міський голова Руслан Пилипчук. У домовину героя лягали квіти шани і вдячності. Гірчив коровай, замішаний на материнських сльозах і батьківському горі, тьмяніли від смутку на хресті рушники. Рідні, друзі, священнослужителі, односельчани, знайомі прийшли висловити безмежну вдячність захиснику, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас. Над тілом сина невтішно ридала мати, у глибокій зажурі стояли батько і брат. Тужливо курликали в небі журавлі, кружляючи над селом захисника, який загинув, не встигнувши втілити у життя свої мрії.
Під сумні звуки оркестру, у супроводі почесної варти та колони прапороносців живим коридором проводжали люди героя встеленою квітами дорогою від рідної домівки до місцевого Свято – Пантелеймонівського храму, де відбулася заупокійна служба.
Поховали захисника на сільському кладовищі з усіма військовими почестями. Біля могили відважного воїна пролунали залпи військового салюту
на його честь. Розділяємо біль втрати і висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Звитяга і мужність Олександра назавжди залишаться у пам’яті
людей. Щира вдячність герою за його жертовність в ім’я перемоги над російськими окупантами. Вічна та світла пам’ять нашому захиснику.
Марія Антонюк.
Список публікацій
Антонюк М. Тужливий крик журавлів/ М. Антонюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 10/07 берез./. – С. 2.
Захищаючи Україну, на Донеччині загинув командир бойової машини Олександр Корицький. ФОТО // Цензор.net
На війні загинув молодий воїн Корицький Олександр Васильович з села Зірне // Беорезнівська міська рада