Федір народився 07 лютого 1973 року у селі Бистричі тоді ще Березнівського району. Федір любив математику, спорт і автомобілі, мав багато друзів. Після закінчення Бистрицької школи у 1990 році вступив до Корецької автошколи, де здобув кваліфікацію водія категорії В і С. Потім була військова служба, робота, одруження – звичайне життя. Війна перекреслила мирні плани.
З жовтня 2023 року – Федір старший водій-телефоніст стрілецької роти, мужньо боронив країну на Донецькому напрямку. 02 квітня 2024 року ворожа куля обірвала життя солдата. Федір був неодружений. У нього залишилися мама, брат та племінники.
Заупокійну службу провели у Свято-Миколаївському храмі села
Бистричі. Поховання відбулося на місцевому кладовищі поруч із загиблими захисниками односельчанами..
Публікації про Головина Ф.
У Березнівській громаді попрощалися із Захисником України Федором Головиним
Висловлюємо щирі співчуття рідним. Важко знайти слова втіхи та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав, любив і шанував Федора. Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі”,- йдеться на фейсбук- сторінці Березнівської міської ради
04 квітня 2024 року, Березнівська громада з глибоким сумом та жалем провела у останній земний шлях свого Героя, Захисника України – Головина Федора Миколайовича.
Сльози матері… Невимовна туга… І серце, що розривається від болю… Уже третього сина оплакує мати… Так чекала звісточки від Федора. А він Героєм злетів на небеса до своїх братів.
Материнський біль
Памяті Федора Головина
Полетіли сини десь
далеко за обрій, мов
клин журавлиний,
на прощання махнувши
крилом.
А в матусі від болю
душа заніміла,-
уже третій синочок
заснув вічним сном.
На кого ж полишИли мене
ви, рідненькі синИ?
Я зосталась у хаті одна,
а у серці моїм відтепер
лиш гіркі полинИ.
Так молилася Богу щодня,
дочекатись хотіла
від сина дзвінка.
Не гадала й не думала я,
що судилась кровиночці
доля така.
У сльозах до Небес кожен
день долітала молитва.
Та, на жаль, невблаганно
смертельною стала
та битва.
І відчула матуся
ту страшную мить,
що і досі у серці
пече і болить.
Вже ніколи не вирвать
посіяний гіркий полин...
Десь безслідно пропав,
загубивсь в небесах
журавлиний той клин.
Над синами могили,
і кожна із них, мов вдова,
одинока в журбі...
Дай нам, Господи, сил,
дай терпіння в цей час
у тяжкій боротьбі.
Автор: Валентина Рудич-Ковальчук
Знов хоронять солдата
Знов хоронять солдата
Прокидається світ за весною,
Хоче жити, до сонця рости,
Де розстріляне небо війною
Підпирають плечима бійці.
Ризикуючи власним життям, мужньо обороняв свою країну від російських окупантів на Донецькому напрямку старший водій-телефоніст стрілецької
роти Федір Миколайович ГОЛОВИН. 2 квітня ц. р. ворожа куля обірвала земний шлях захисника 1973 року народження з села Бистричі. Наступного дня Березнівщина у скорботі зустрічала свого героя, який на щиті назавжди повертався до рідного дому.
Виховувала Федора і його трьох братів мама, яка рано залишилася без підтримки чоловічого плеча. Зростали хлопці працьовитими, дружними, здоровими, вчилися, вміли доглядати господарство і, звичайно, бешкетували, як всі дітлахи. Математика, спорт і автомобілі змалку захоплювали Федора. Він вибрав професію водія і став кваліфікованим спеціалістом. Жив звичним для себе життям. Військова служба, робота, одруження, зустрічі з друзями… Жорстока війна перекреслила мирні плани, всі надії і бажання. З жовтня 2023 року Федір став на захист рідних рубежів, підпираючи мужніми плечима розстріляне війною небо.
4 квітня проходило військове поховання героя-захисника, який віддав своє життя у війні з московськими окупантами за нашу свободу і незалежність
України. До будинку, де мешкав звитяжець, сходилися односельчани, друзі, рідні, представники влади. Квітами болю наповнювався дім загиблого воїна. Люди, відшуковуючи слова втіхи, висловлювали щирі співчуття родині. Розділяли біль непоправної втрати матері, яка оплакувала вже третього сина, вісточки з фронту від якого більше ніколи не отримає. Невимовна туга огортала серця присутніх за героєм, котрий мужньо боронив рідну землю від ненависного ворога і, залишивши рідних та дорогих йому людей, піднявся ангелом у небесну височінь.
У супроводі прапороносців, священників, односельців, друзів під сумні акорди духового оркестру проводжали загиблого до місцевого Свято-Миколаївського храму, де проходила заупокійна служба. Весняне сонечко ніжними променями обіймало тіло захисника, прагнуло обігріти зболене серце матері і всіх рідних.
Квіти печалі лягали на останній земний шлях воїна. Поховали звитяжця з усіма почестями на сільському кладовищі поруч із загиблими захисниками-односельчанами. Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях захисника. Схиляємо голови у скорботі разом з мамою нашого воїна Ганною Петрівною, братом Анатолієм, племінниками Аліною та Романом, який на передовій боронить рідну Україну.
Нехай світлий спомин про українського звитяжця Федора Головина назавжди залишиться у пам’яті друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав, любив і шанував його. Світла пам’ять герою. Нехай його душа перебуває у Божім раю.
Марія АНТОНЮК.
Список публікацій
Антонюк М. Знов хоронять солдата/ М. Антонюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 15/11 квіт./. – С. 2.
Прибуття військового кортежу з загиблим захисником Федором Головиним // Березнівська міська рада
Загинув воїн із Березнівщини Федір Головин // Район.Рівне
На Донеччині обірвалося життя старшого водія-телефоніста з Рівненщини // Rivne Media