Костянтин Юзвюк народився 20 жовтня 2000 року у Рівному. Молодшу школу закінчив у Гуманітарній гімназії (нині Рівненський ліцей, число 7), навчався у Рівненському ліцеї , число 23.

«Після 10 класу Костя поїхав навчатися у Влодаву у Польщу. Тут чотири роки в коледжі вивчав компʼютерні технології. Вже під час ковіду, повернувся в Україну, лише на екзамени виїжджав, набрав дуже високі бали. Коледж пропонував Кості оплатити навчання в університеті і житло у Влодаві, аби він тільки залишився викладати у них математику. Але він відмовився, навіть за документами не поїхав. Сказав тоді: «Вони хочуть мене перетворити на поляка, я – українець! Нікуди не поїду», – розповідає мама Героя Ольга.

Костя змалечку проявив себе, як справжній патріот України. Під час Євромайдану, хлопець, якому тоді було лише 13 років, активно долучався до революції.

«Він щовечора малював плакати та малюнки, вранці йшов у школу, вчився, звідти йшов на віче на майдан. Тоді намети були прикрашені його малюнками й плакатами. А після – повертався додому, вчив уроки і знову малював. Він агітував однокласників долучитися до революції, запитував, чому ми не йдемо на віче. А якось сказав: «Розумієш, зараз твориться історія, про яку наші діти читатимуть у книжках». Відтоді ми були разом на майдані, він навіть записав мене до Жіночої сотні», – продовжує мама.

Костянтин присвятив своє життя волонтерству. Розпочав разом із мамою після початку антитерористичної операції. Потім долучилися до ДАРу, разом стояли у супермаркетах та інших місцях. Волонтерила уся сімʼя: його сестра, бабуся, дідусь і тато. Під час навчання в Польщі працював у місії Червоного Хреста. Був веганом, активний учасник руху «Будуємо Україну разом», UAnimals, БФ «Кожна тварина»… Із початком повномасштабного вторгнення неодноразово їздив у прифронтові райони та деокуповані території, аби врятувати тварин і допомогти їм…

«Костя пройшов підготовку з тактичної медицини у «Білих беретах». А якось сказав, що поїде на тиждень подорожувати. Він періодично їздив на збори з БУРом, тому не здивувалась. Але повернувся лише за місяць. Як зʼясувалося, він проходив курси з керування безпілотними апаратами від Української добровольчої армії. Костя готувався, аби йти до війська з певними навиками…», – розповідає Ольга.

Завжди перший у всьому, завжди готовий допомогти іншим. Навіть під час служби в Збройних Силах України, встигав допомагати й іншим підрозділам… Все життя Костянтина – це волонтерство та боротьба.

23-річний солдат Костянтин Юзвюк 16 липня 2024 року отримав поранення під час бойових дій на Запорізькому напрямку. На жаль, 18 липня Костя помер від отриманих травм у лікарні…

Прощання з Героєм та Вечір пам‘яті відбулися в неділю, 21 липня, в Рівному.

Прах Кості Юзвюка розвіяний рідними, друзями й волонтерами у 14 країнах світу.

Таким був заповіт військового, який загинув у 23 роки. Мати виконала волю сина. Хоча прийняла її не одразу.

У Рівному попрощалися з військовим Костянтином Юзвюком

“Він був зооактивістом, волонтером, учасником спортивних заходів, свідомим громадянином своєї країни, проводив масу акцій і одразу пішов захищати країну. Він віддавав все до останньої копійки аби допомогти зберегти країну. І він віддав найцінніше – своє життя”…”,- йдетьмя на фейсбук-сторінці Рівненської міської ради

У Рівному на майдані Незалежності 21 липня попрощалися із Костянтином Юзвюком.

Під час прощання з 23-річним Костянтином Юзвюком його останнє прохання зачитала мама Ольга Юзвюк:

“Зробіть аукціон, в кінці збір, нанесіть блискітки або глітер на обличчя. Думаю, хтось із друзів допоможе з підготовкою. Зробіть декілька мемів, типу «помер, бо не їв м’яса» або «якби їв холодець, то вижив би» — рідні зацінять”.

У своєму заповіті Костянтин Юзвюк просив, щоб під час прощання люди зібрали гроші на потреби війська. Ольга Юзвюк поділилася, що останнє прохання сина — виконала:

“Він хотів, щоб всі люди об’єдналися і допомагали армії. Всі кошти, які були сьогодні зібрані, відправимо для підрозділів, якими він опікувався”.

Мама військового зазначила, що у 2014 році 13-річний Костянтин разом з рідними долучався до Революції Гідності. Відтоді хлопець почав волонтерити та у 2023 році пішов добровольцем у військо. Костянтин Юзвюк з позивним “Стамбул” служив у 117 окремій механізованій бригаді.

“Я дуже дякую долі і сину за те, що він обрав нас. Коли він пішов добровольцем я розуміла, що по іншому він не міг. Звертаюся до всіх і благаю: «Не профукайте жертви та життя тих, хто віддав його за вас. Допомагайте армії і підтримуйте військових»”, — зауважила мати бійця.

Друг Костянтина Юзвюка Юрій Штін розповів, чим займався Костянтин Юзвюк до того, як пішов служити:

“Він брав участь у багатьох різних ініціативах по всій Україні. Постійно їздив на фронт як волонтер з перших днів. Він возив як гуманітарну, так і військову допомогу. Його особливістю було те, що він у перші дні евакуював тварин з прифронтових територій”.

Іванна Грищенко прийшла попрощатись зі своїм другом у вишиванці та з білим квасом. Вона зазначила, що цього хотів Костянтин:

“Костя 8 листопада 2022 року написав допис у себе на каналі, що коли я помру і ви захочете зустрітися зі мною і поговорити, то візьміть квас, вийдіть на берег і вгору говоріть зі мною, а я буду вас слухати. Тому ми всі прийшли сьогодні до нього з квасом. Також він хотів, щоб після його смерті всі прийшли у вишиванках до нього”

Побратим Костянтина Юзвюка Ярослав розповів, як хлопець допомагав військовим:

“Костя мій друг. Він мені був як брат. Він до останньої копійки те, що заробляв на бойових своєю кров’ю і потом — віддавав своїм побратимам, навіть всю свою броню. Ми йому спеціально дарували за власні кошти броню, щоб він її не передавав”.

Пам’яті волонтера, солдата Костянтина Юзвюка (позивний «Стамбул») (Витяг)

У мирному житті був громадським активістом та волонтером руху за права тварин, з початком війни долучився до війська

Костянтин завжди був готовий допомогти іншим. Він проявив себе як справжній патріот України.  

«У дитинстві Костя завжди щось розкручував, розламував, аби подивитися, як і з чого зроблено. У школі брав участь в екологічному гуртку. Уже під час АТО/ООС з його ініціативи юні екологи виступали в госпіталі перед пораненими солдатами», – згадує мама воїна, пані Ольга. За її словами, син зі своїм другом збирав кошти на армію під час футбольних матчів.  

.. 24 лютого 2022 року Костянтин пішов до військкомату, але його відправили додому. Армійського досвіду він не мав. Хлопець вирішив волонтерити: разом з товаришем відвозив захисникам допомогу в зону бойових дій, рятував тварин з прифронтових територій, доправляв їх у Київ і передавав зоозахисникам

Вже під час повномасштабної війни пройшов курси тактичної медицини у ГО «Білі берети». У грудні 2022 року, сказавши вдома, що їде в тижневу подорож, пройшов курси керування БПЛА в Українській добровольчій армії, до лав якої пізніше долучився й воював на Запорізькому напрямку. У 2023 році Костянтин підписав контракт із ЗСУ, служив у 117-й окремій механізованій бригаді оператором дронів, був командиром відділення. Взяв позивний «Стамбул» через візантійську назву міста – Константинополь, співзвучну з його іменем. 

Сестра Анастасія згадує: «Він був дуже впертий. Як бачив мету, переконати його діяти інакше було нереально. Навіть якщо він «наступив на граблі», то казав, що так було задумано. Так він і йшов у військо, написав лист. Сказав нам, якщо він загине, не виніть себе. Це був його свідомий вибір».

 16 липня 2024 року під час бойового завдання в Запорізькій області «Стамбул» разом із побратимами потрапили під обстріл касетними бомбами. Костя отримав важкі поранення, лікарі два дні боролися за його життя, але 18 липня серце бійця зупинилось… Йому було 23 роки. 

Ще за життя Костянтин просив у разі загибелі кремувати його тіло. Попрощалися з воїном на майдані Незалежності у Рівному. У Костянтина залишилися батьки, сестра, рідні, побратими та багато друзів.  

У квітні 2025 року захисник був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

У  пам’ять про сина за кошти, зібрані на прощанні, пані Ольга придбала рефрижератор для транспортування полеглих бійців і передала рівненським волонтерам гуманітарної місії «На щиті». На дверцятах викарбувано: «Пам’ятаймо, завдяки й заради кого». Решта коштів була розподілена на допомогу підрозділам, яким донатив Костянтин. Родина відмовилась від петицій про надання звань та нагород, адже за життя він не прагнув почестей. 

“Відчуття ніби він зараз десь на виїзді…”: фотовиставку загиблого військового Костянтина Юзвюка відкрили у Рівному

23-річний військовий з Рівного Костянтин Юзвюк з позивним “Стамбул” помер у лікарні внаслідок отриманих травм у бою в Запорізькій області 18 липня 2024 року.

“Завдяки Костіним друзям, завдяки групі пам’яті про Костю ми зробили цю фотовиставку для того, щоб пам’ять про Костю була, щоб пам’ятали, що він робив, чим він жив”, — зазначила матір загиблого бійця Ольга Юзвюк.

9 березня у Рівненському краєзнавчому музеї відкрили фотовиставку світлин Костянтина Юзвюка “Я — Є”, також відбувся вечір пам’яті “Стамбула”. Матір військового зазначила, що за життя Костянтин волонтерив, тому виставка його світлин також має благодійну мету:

“Він завжди був активним, тому ми стараємось також бути активними, продовжувати його роботу. Власне, це не лише виставка, також можна придбати деякі сувеніри, і всі кошти підуть на придбання машини для 151 бригади. На цій машині будуть наліпки “Стамбул” і “Кіндер”. Це у пам’ять про Костю і про племінника Миколку, які молодими загинули на війні”.

Серед сувенірів — листівки й постери зі світлинами Костянтина, а також вироби з бісеру, які мама і сестра полеглого воїна зробили власноруч.

“Якщо є можливість у смерті забрати хоч одну живу дитину і повернути її мамі — ми це зробимо”, — додала Ольга Юзвюк.

Сестра загиблого військового Анастасія Юзвюк пояснила:

“Хотілося, щоб це принесло, по-перше, користь, по-друге, натхнення, щоб це кожного зачепило, змусило кожного задуматися, стати на хвилинку і подумати, що я можу в цей момент і піти робити”.

На виставці зібрали не лише фотографії Костянтина з фронту, а і його архівні світлини з часів волонтерства, участі в БУРі. Саме там познайомилась зі “Стамбулом” його подруга Ангеліна.

“Назва “Я — Є” — це дійсно про те, що він серед нас, тому що для мене втрата Кості — одна із найтяжчих. Після його загибелі створився проєкт пам’яті, всі почали працювати у “х11″ , ще й за Костю. Відчуття, ніби він зараз десь на виїзді, й з ним просто немає зв’язку”, — зазначила вона.

Список публікацій

Загинув військовий із Рівного Костянтин Юзвюк // Район Рівне

Костянтин Юзвюк на псевдо Стамбул помер у шпиталі // Меморіал героїв

Пам’яті волонтера, солдата Костянтина Юзвюка ..// УКрінформ