Революція гідності. Війна. Рівненщина

Віталій Володимирович народився 24 січня 1985 року в селі Друхів на Березнівщині. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та працьовитістю. Після
закінчення Друхівської загальноосвітньої школи навчався у Березнівському лісовому коледжі, де здобув професію майстра лісу. Створивши сім’ю, проживав із рідними у місті Київ. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним сином і братом.
Віталій любив життя – захоплювався футболом, знаходив спокій у риболовлі, цінував щирі розмови та теплі родинні моменти. Саме таким його і пам’ятають – усміхненим, добрим, справжнім. Коли на українську землю прийшла війна, він не залишився осторонь – став на захист Батьківщини. Без гучних слів – просто тому, що не міг інакше.
Солдат, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону, захищав Україну з березня 2022 року. Останній бій захисника відбувся 30 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку під час виконання надскладного бойового завдання. Саме тоді зв’язок із групою Віталія обірвався, і розпочалися довгі місяці невідомості для його рідних та близьких.
Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Побратими знали його під позивним «Кащей»і згадують Віталія як професіонала своєї справи та надійного товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу в найскладніших умовах сучасного бою.
Довгих 30 місяців вважався зниклим безвісти…
31 березня 2026 року до рідного села Віталій повернувся востаннє – на щиті.
Заупокійна служба відбулася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. 
У Віталія залишилися: мама Раїса Петрівна, дружина Юлія, сини Кирил та Матвій,  сестри Тетяна і Жанна.

Публікації про Яковчука В.

У селі Друхів попрощалися із Захисником України Віталієм Яковчуком

“Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе .Вічна пам’ять і слава Герою. Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях і спогадах його рідних, земляків та побратимів..”.

Вічна Слава Солдату
​У тиші фактів знов щемить весна,
Хоч рік пройшов у відчаї чекання.
Прийшла до Друхова новина неясна,
Ставши тепер печаткою прощання.
​Він був не із тих, хто слави забажав,
Не в лозунгах шукав свою дорогу —
Зі старту березня країну захищав,
Крізь ПТРК торуючи перемогу.
​Запорізький напрям, вересневий дим,
Остання варта, і без вороття...
Віталій став для нас навік святим,
Віддавши за майбутнє все життя.
​Він не розчиниться у шепоті чуток,
Бо в кожнім кроці є жива основа.
Солдат Яковчук — мужності росток, 
Що вище за будь-яке гучнеє слово.
​Схиліть знамена в мовчазній журбі,
Де істина не потребує декорацій.
Він вистояв у власній боротьбі
Заради нас і майбутніх генерацій .

Наталія Козлюк
Сьогодні ми зібралися класом… але не так, як мріяли… Кажуть, однокласники — це люди, з якими ділиш ціле життя, навіть якщо не бачишся
роками. Ми часто планували, як колись знову зберемося всі разом, будемо сміятися, згадувати шкільні витівки та розповідати про свої успіхи. Ми обіцяли один одному зустрітися. І сьогодні ти справді нас зібрав. Тільки привід став нашим спільним болем .
Ми не думали, що наша зустріч випускників відбудеться тут, біля твого рідного дому, під мінорні звуки оркестру та плач всього села, що ми стоятимемо в живому коридорі, схиливши голови перед тобою — нашим Героєм, який став щитом для кожного з нас. Ти пішов захищати наше «завтра», але твоє «сьогодні» обірвалося занадто рано Ти обрав шлях воїна, щоб ми могли жити, а сьогодні повернувся додому «на щиті».
Тепер ти тримаєш небо над нами, а ми тримаємо пам’ять про тебе у своїх серцях.  Дякуємо тобі, наш Герою, наш однокласнику, наш друже. За мужність. За захист. За те, що навіть зараз ти зміг об’єднати нас усіх, нагадавши, що найцінніше — це людяність і пам’ять.
Віталику, спочивай з миром. Ти назавжди залишишся для нас тим самим усміхненим хлопцем за партою

Світлана Штемпель Важко  … Наш однокласник був світлою і доброю людиною, справжнім другом і Героєм.
Його мужність і відданість назавжди залишаться в нашій пам’яті. Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана Герою.

Катя Герасимчук
Вічна пам’ять Герою.
Він в небі тримає тепер свій рубіж,
Як воїн, як син, як Герой високий.
І плаче земля, і мовчить небосхил,
Й лелеки кружляють, не знаючи слів…
Та в пам’яті вічній, крізь роки і дні —
Віталій живе. Він додому приїхав…

Список публікацій

Понад півтора року невідомості: офіційно підтверджено загибель воїна з Рівненщини Віталія Яковчука // ОГО

Підтвердилась загибель солдата з Рівненщини Віталія Яковчука // Рівненські новини

Підтвердилася загибель захисника Яковчука Віталія з Березнівщини // Горинь