Віталій народився 24 травня 1982 року в селі Вітковичі,що на Березнівщині. Навчався у місцевій школі, а згодом отримав посвідчення водія та тракториста. Віталій зростав працьовитим і відповідальним, любив порядок у всьому — в полі, у господарстві, на подвір’ї. До будь-якої роботи брався сумлінно й чесно. У мирному житті працював там, де були потрібні його умілі руки, зокрема на сезонних роботах, і завжди залишав по собі добрий слід.
Його поважали за добру вдачу, працелюбність, справедливість і щирість. Він умів знаходити спільну мову з людьми та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
Особливе місце в його житті займала родина. Для рідних Віталій був справжньою опорою —турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і найкращим батьком, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких і всіх, хто його знав.
Старший солдат, командир відділення піхотного взводу піхотного батальйону, захищав Україну з липня 2025 року. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Понад три тижні вважався зниклим безвісти.
Поховали Віталія на місцевому сільському кладовищі села Вітковичі.У Віталія залишилися дружина Олеся, доньки Дарина, Анна та Софія, мама Надія Максимівна, тато Василь Панасович, а також брат Сергій.
Публікації про Миронця В.
15 грудня 2025 року, у селі Вітковичі провели в останню путь Захисника України Миронця Віталія Васильовича.
Сьогодні Герой повернувся додому – «на щиті». Поховальна процесія розпочалася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне де відбулась заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Слова скорботи та підтримки родині Віталія висловили міський голова Руслан Пилипчук, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Назарій та побратими.
В рідному селі Вітковичі – живим коридором з прапорами, квітами, сльозами на очах, стоячи на колінах односельчани зустріли загиблого захисника України. Плакали всі, бо болить…
На рідному подвір’ї провели похоронне зібрання члени Релігійної громади Помісної Церкви Християн Віри Євангельської. Поховали Віталія в рідному селі Вітковичі з усіма військовими почестями.
“Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України. Світлий спомин про мужнього. Вічна та світла пам’ять, захиснику! Щирі співчуття родині! Нехай Всевишній посилає сили пережити втрату, а Віталію – Царство Небесне і вічний спокій.”- йдеться на сайті Березнівської міської ради
Воробей Тетяна ·
Уся шкільна родина низько вклоняється та схиляє голову в глибокій скорботі перед родиною загиблого Героя -МИРОНЦЯ Віталія Васильовича. Ми втратили земляка, захисника, громадянина, сина, брата, батька у якого попереду було все життя і не одна бойова звитяга. Вічна та світла пам’ять, захиснику! Щирі співчуття родині! Нехай Всевишній посилає сили пережити втрату, а Віталію – Царство Небесне і вічний спокій.
Важко підібрати слова, щоб висловити біль цієї втрати, щоб втішити діточок, дружину, батьків та родину загиблого Воїна. Нехай Господь Бог допомагає вам перенести цей важкий біль втрати рідної людини. Світла пам’ять про Віталія назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Вічна слава Герою!
Список публікацій
На фронті загинули двоє військових з Рівненщини // Рівненські новини
На фронті загинули двоє військових з Рівненщини // Рівненські новини
Поліг під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Згадаймо Віталія Миронця // Главком