Народився 6 червня 2000 року в Зарічному. 2006-20017 рр. навчався в Зарічненській ЗОШ І-ІІ ступенів, де закінчив 9 класів,та в Мутвицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів (10-11 клас). Працював: в Зарічненському лісовому господарстві різноробочим, на складах заготівлі ягід і грибів. . Був хорошим автомеханіком. Висаджував дерева у Зарічному, які досі радують прохожих.
Вступив на строкову службу з 19.05.2021 року. Служив в Національній Гвардії України (Військова частина 3070) , с. Старе в Київській області.
Похований 13 вересня 2022 року на місцевому кладовищі селища Зарічне
Публікації про Кузьмича В.
Тринадцятого вересня у Зарічному похоронили з почестями нацгвардійця Кузьмича Владислава Юрійовича.
Трагічно загинув нацгвардієць
Тамара Андросюк Чудовий хлопець:добрий, щирий у відносинах, лагідний і добродушний. Таким він залишиться в спогадах усіх, хто його знав. З усмішкою завжди зустрічав день, з нею він покинув земне життя. Світла та вічна пам’ять колишньому учню, солдату. Герою. Добрій людині. Співчуття рідним .
Спогади: сестри Оксани.
Минає другий рік, як мама втратила сина, а я брата. Нас в сім’ї було двоє. Тата не стало як ми були ще маленькими. Я можу сказати, що Владислав був для мене всім і коли його не стало, то наче і частинки мене немає більше. “ Влад – братик мій був неординарний . Він з дитинства не схожий на інших . Він був, як наш тато. Вони були дуже схожі: хороший друг, добрий і чуйний , завжди допомагав всім хто цього потребував.
Ще з школи йому подобались автомобілі. Як багато дітей любив щось розібрати та зібрати. Після навчання пішов працювати, займався ремонтом автомобілів. Був дуже щасливий, коли отримав водійське посвідчення. Пам’ятаю, як світилися його очі, коли він в уяві малював, свій автомобіль.
Памятаю- він зателефонував мені, коли отримав повістку з військкомату, і сказав : «Я піду до армії». Це було 19.05.2021 року, він вступив з до лав Національної Гвардії України. Перші місяці повномастабного вторгнення “я собі місця не знаходила” не відаючи, що з ним . З нетерпінням чекала дзвінок, просила аби хоч раз в день мені телефонував на 1-2 хвилини. Лише б почути його голос і знати, що все добре. Йому подобалась військова служба, там він був шофером і їздив на різні завдання. Він підписав контракт, та отримав звання “старшого солдата “. Має грамоти за службу.
Я втратила не лише брата, а й друга, з яким могла вільно говорити на різні теми, який завжди радився зі мною , а я знала, що є з ким розділити відповідальність за сім’ю. Мій брат знав усі мої плани на майбутнє, будь-які свої дії я узгоджувала з ним. Він загинув, і виявилося, що без нього попереду більше не буде нічого. І вся відповідальність за сімю тепер лежить на мені.. Знадобився час, щоб залікувати болючу рану, жити так як хотів він жити і памятати .. Я ніколи про нього не забуду
Наталії, мами Владислава.
Ця трагедія відібрала в мене мого щирого, доброго, такого веселого та завжди усміхненого Синочка… Для когось він був другом, для когось братом… Хтось випадково познайомився з ним там, у окопі… Він – такий світлий і добрий, не дав себе забути…. Моя рана не загоїться ніколи… Сину, для мене ти завжди будеш живий…у, Скільки б часу не пройшло, ми мамою дуже за ним сумуємо. Він був найкращим братом і сином. І часто згадуємо його дитинство, його посмішку, слова. Він живий, хоч перебуває та, на небесах. Він вічно житиме у нашій памяті.
Це дуже боляче — втрачати: синів, чоловіків, батьків, братів. Кожен переживає це по-своєму. Але це ніколи не пройде, це біль на все життя, який ніколи не стане меншим. Але потрібно навчитися жити з цим болем і зробити все, щоб про них пам’ятали якомога довше.
Мацерук Ірини Михайлівни – першої вчителька і класного керівника .
Він був дуже добродушним, справедливим, чесним. Владислав дружив з усіма в класі. На нього можна було завжди розраховувати, був дуже відповідальним, будь-які доручення виконував завжди і вчасно. Уже після закінчення школи брався за будь-яку роботу, де можна було заробити. У селі односельцям завжди допомагав, хто б і що не попросив його, всі знали, що Владік не відмовить. Світлий, щирий, завжди з усміхнений. Здається, ніби у нього ніколи не було проблем, хоча ми всі знали, всі негаразди він носив в собі. Він назавжди залишився в нашій пам’яті щирим і усміхненим хлопцем.
Фото із домашнього архіву.
Список публікацій
Трагічно загинув нацгвардієць // Газета “Полісся”.
Розбився об блокпост: загинув молодий військовий з Рівненщини (ФОТО) // Радіо Трек: новини.
У Зарічному похоронили з почестями нацгвардійця // Володимирець.City
У Зарічному попрощалися з військовим Владиславом Кузьмичем, який загинув в аварії // Район . Вараш