Стецівко Олександр Володимирович (05.04.1968- 13.03.2023)
Народився Олександр Стецівко 5 квітня 1968 року в смт Зарічне. Навчався у Зарічненській школі. У 1983 році закінчив 8 класів. Після школи отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював в Зарічненському РТП автопарк, маслозавод, колгосп. Полюбляв малювати, різьба по дереву, особливо проявляв любов до гри на баяні та гармошці. В 1986 році служив в 60 танковій дивізії військова частина 73835 Д Нижній – Новгород. Мав четверо дітей. Старший син у 2012 році помер. 12 березня 2022 року уклав контракт і пішов на захист України. Загинув сержант Стецівко Олександр 13 березня 2023 року у селищі Білогорівка Луганської області. Похований у селищі Зарічне на місцевому кладовищі.
Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) 22 грудня 2024 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді Опорного закладу Зарічненського ліцею №2.
Публікації про Стецівко О.
Спогади :
Тато був дуже талановитий. Гарно малював і грав на музичних інструментах. Не було нічого такого, що тато не вмів робити. Він вмів практично все: потрібно побудувати будинок- він міг від фундаменту до даху все зробити сам; потрібно відремонтувати машину чи побутову техніку- він міг це зробити без сторонньої допомоги. Він ніколи не відмовляв людям у допомозі, брався за будь яку роботу, часто і серед ночі вставав і їхав , якщо хтось щось просив. Був дуже добрим, товариським і дружелюбним, ніколи не бажав людям зла. Всі його любили. Завжди переживав за людей більше ніж за себе.
Донька Іванна
3 квітня, за розпорядженням командира, тато підписав контракт. У грудні його відправили на ротацію, але він не зміг сидіти вдома, тому у січні знову відправився на поле бою. Тато часто довго не виходив на зв'язок , інколи це затягувалось на декілька місяців. Тато казав: «Я повернусь тільки з перемогою.» Загинув тато при виконанні бойового завдання у селищі Білогорівка Луганської області, будучи командиром свого взводу.
Син Тарас
Пам'яті нашого захисника Стецівка Олександра Володимировича
Весна прийшла із звісткою сумною... Знов "На Щиті" вернувся наш Герой... Вдовину хустку одягла дружина... Навколішки створили коридор... І діти вмить дорослими всі стали, Хоч сльози горя їм не зупинить... Спинилось серце тата... Він із Богом... В небеснім війську буде вже служить... Останню шану віддаєм Герою! Подякуєм, за мужність й боротьбу! За те, що захищав свою країну Й життя віддав в нерівному бою... Хай память буде вічною про тебе! Нехай тамується родини біль. І прозвучить:- Герою - Тобі Слава!; В веснянім плачі з клину журавлів.
