Диган Дмитро Іванович (17.09.1995-13.12.2025) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дмитро Іванович народився 17 березня 1995 року у с. Лопавше Демидівської територіальної громади. У 2012 році закінчив Хрінницьку середню школу. У 2013 році вісімнадцятирічний юнак добровольцем пішов на контрактну службу в ЗСУ, а вже в 2014 році брав участь в АТО на сході України. У 2015-2020 роках навчався у Київському Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Після закінчення інституту продовжив службу в 95-ій десантно-штурмовій бригаді на посаді заступника начальника зв’язку батальйону. У 2021 році після ротації потрапив на Донецький напрямок, де й перебував на час повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Капітан Дмитро Диган займав посаду начальника зв’язку і кібербезпеки 13-го окремого батальйону 95-ої ДШБ.

Фронтові дороги Дмитра пролягали селами і містами Донецького, Харківського, Сумського напрямків, але ворожі кулі і осколки обминали молодого офіцера. На жаль, він помер від хвороби.

Поховали Дмитра на Хрінницькому кладовищі поряд із могилами дідуся Володимира і бабусі Романії Смальків.

За період служби Дмитро отримав нагороди:

Медаль «Захиснику Вітчизни» (від імені Президента України);
Медаль «За військову службу Україні» (від імені Президента України);
Медаль «За участь в антитерористичній операції»;
Нагрудний знак «Знак пошани» (від Міністра оборони України);
Медаль учасника АТО;
Медаль «За 10 років сумлінної праці»;
Медаль «Ветеран війни» (від Міністерства оборони України).

Публікації про Дигана Д.

З глибоким сумом повідомляємо про смерть захисника України — Дигана Дмитра Івановича, 17 березня 1995 року народження, капітана, жителя села Хрінники.

Війна знову забрала життя мужнього воїна, який віддано служив Українській державі, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку — Україні, якій він присвятив своє життя, – йдеться в повідомленні. Про скорботну звістку повідомили у Демидівській селищній раді.

Попрощатися з бойовим офіцером прийшли сотні людей: родина, односельчани, однокласники, жителі сусідніх сіл і громад, представники влади, військовослужбовці і бойові побратими, які на скорботну подію прибули із-під Покровська.

Чин похорону Новопредставленого Захисника було звершено 15 грудня 2025 року у Хрінницькому Свято-Михайлівському храмі, священниками Демидівського благочиння ПЦУ.

Зворушливим і наповненим сторінками життєпису спочилого Героя був виступ голови Демидівської територіальної громади Сергія Радченка: Дмитро став 71-им янголом-охоронцем із Демидівської ТГ, які тепер із небес оберігають нас і нашу землю від ворожої орди. Доля ще 46 краян на цю пору невідома, тож хай линуть у небесну височінь наші молитви за них, а також за чотирьох земляків, які нині перебувають у ворожому полоні.

Виголосив прощальне слово військовий капелан о. Дмитро, який назвав свого спочилого тезку новітнім святим, котрий значну частину своє життя присвятив обороні України від ворога. Постійні стреси, нервова напруга та інші виклики воєнного лихоліття позначилося і на здоров’ї офіцера. Десь і його дужий організм дав збій. За словами отця Дмитра, не кожен воїн гине на полі бою – багато їх помирають у госпіталях і лікарнях від хвороб, але їхній життєвий подвиг від цього не маліє.

Сьогодні найважче мамі Тетяні Володимирівні, братам Володимиру і Петру. Їхнім сім’ям, тьотям Катерині і Нелі та їхнім сім’ям. У печалі вся родина, все село і громада. Хай Господь дасть їм сил витримати біль цієї непоправної втрати.

Рано твоя душа, Дмитрику, відлетіла на небеса. Очевидно, що на це була воля Господня. Гірким видався твій весільний коровай, а жалобні мелодії духового оркестру замінили марш молодятам, який ніколи вже не пролунає для тебе і твоєї нареченої.Світла і вічна пам’ять тобі, наш захиснику і наш Герою.

Дмитро Диган – наймолодший син моєї сестри Тетяни Володимирівни Диган із родоводу Смальків. Сердечна подяка всім, хто сприйняв смерть Дмитра Дигана як свою особисту трагедію і прийшов провести його в останню земну дорогу