Бандрівський Сергій Володимирович (25.10.1973-16.08.2024)
Сергій Бандрівський народився 25 жовтня 1973 року на Сахаліні, де працював його батько. Ще в дитячому віці разом із родиною повернувся на історичну батьківщину – до Дрогобича на Львівщині. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, а згодом закінчив спеціалізований заклад військового спрямування – тодішню школу прапорщиків. У подальшому здобув дві вищі освіти.
Майже все свідоме життя Сергій Бандрівський був військовослужбовцем. З 2014-го року брав участь в антитерористичній операції у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Під час боїв у Луганській області отримав поранення і був демобілізований, однак продовжив службу у Нацгвардії. Повернувшись до цивільного життя, займався підприємницькою діяльністю. На початку повномасштабного вторгнення чоловік знову став на захист Батьківщини – спочатку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, а згодом – у 150-й бригаді.
«У нього була можливість не воювати після отриманих важких поранень, але він не міг покинути своїх побратимів. Сергій служив у піхоті і брав безпосередню участь у бойових діях. Він пишався тим, що захищав Україну в найкращих бригадах», – розповіла дружина військовослужбовця.
На жаль, 50-річний капітан Сергій Бандрівський загинув 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися дружина, син, мама та брат.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.
Публікації про Бандрівського С.
“Дружина дуже вірила, що він живий”: з капітаном Сергієм Бандрівським попрощалися у Рівному
Прощання з Сергієм Бандрівським відбулося у середу, 3 червня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу провели у Свято-Покровському соборі.
“Дружина дуже вірила, що він повернеться, що він живий. До останнього, де вона його тільки не шукала. Але на жаль, така біда нас настигла і ми мусимо це горе пережити”, — поділилася знайома Сергія Бандрівського Руслана.
Хороший, веселий був, молодий. Служив, все життя військовим був. У 2014 році воював і добровольцем був, потім тут був у нас. Він на хорошому рахунку був, послали його до Франції за НАТОвськими стандартами. Пройшов”, — розповіла сестра дружини загиблого бійця Наталія.
Два роки тому їх направили туди десь на Торецьк, ми ще проводжали з сестрою. Там на Торецьк дуже сильно поранений був автоматною чергою”, — додала сестра дружини Сергія Бандрівського Наталія.
Надія Коваль Боже змилуйся над нашими захисниками, хай всі наші ГЕРОЇ повернуться до своїх рідних живими і неушкодженими Прошу Бога за наших захисників
Прошу Бога за наших захисників