Революція гідності. Війна. Рівненщина

Михайло Ткачук народився у селі Невірків. Після завершення навчання у місцевій школі, повністю віддав сили роботі. Тривалий час був слюсарем у КП “Рівнеелектроавтотранс”, а за тим працював м’ясником у супермаркеті Fozzy.

Дружина Героя Анна розповідає, що Михайло дуже любив риболовлю, був надзвичайно добрим та щирим, міг віддати заради інших усе. Та понад усе любив своїх рідних.

Разом із дружиною виростили трьох донечок, тішилися дворічному онуку.

У січні 2023 року Михайла мобілізували. Він без вагань став до лав Збройних сил України. Повторював рідним, що мусить служити, адже хоче вберегти їх, готовий зробити все, щоб ворог не прийшов у рідні землі.

У червні 2023 року Михайло отримав важке поранення у руку. Переніс велику кількість операцій, знеболення, наркозу… Це позначилося на здоров’ї захисника, яке і до того добряче постраждало. На жаль, 26 січня 2024 року 45-річний солдат Михайло Ткачук помер…

Публікації про Ткачука Михайла

Спогади:

“Він так хотів дочекатися статусу учасника бойових дій, але… Документи ми отримали вже коли Михайла не стало.

Михайло багато розповідав про ті страхи, що довелося побачити, коли був на передовій.

… Детальніше

Олександр Михалюк народився 18 лютого 1975 року в місті Костополі. У 1991 році закінчив Костопільську ЗОШ № 5 та вступив до  Костопільського СПТУ № 14.  Навчався 3 роки. за спеціальністю «Слюсар- ремонтник» Після закінчення училища літо попрацював у Костопільському домобудівному комбінаті. А восени його призвали на строкову службу. Олександр проходив службу у Мукачеві та Львові, був автомеханіком.
Після її завершення  працював у Костопільському  домобудівному комбінаті, де й познайомився зі своєю дружиною Світланою. У 1998 році одружився, через два роки народився син Роман. Довгий час Олександр працював у будівельній сфері в Москві та Санкт- Петербурзі. В 2013 році народився син Богдан, чоловік з цього часу вже продовжив працювати  в Києві, потім в Польщі.
Коли почалася війна Олександр не зміг стояти осторонь, і в перші ж дні пішов у військкомат, записався добровольцем. Але отримав тимчасову відмову. Та все ж 20 грудня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу. Навідник   А 4667 військової частини, 3 механізованого  відділення, 1 механізованого взводу,  9  механізованої  роти, 3 механізованого батальйону 42 бригади .… Детальніше

Хомич Микола вірний син України, 1 відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4447, солдат ХОМИЧ Микола Миколайович, 1977 р.н..

Микола Миколайович, загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області 13 червня 2023 року.

Біль і смуток в Зарічненській громаді…

06 листопада, схиливши голови у пошані мешканці громади живим коридором зустрічали на щиті мужнього захисника України Героя Хомича Миколу Миколайовича.

Провести в останню дорогу та віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, керівництво та жителі громади. Панахиду за упокій душі захисника відслужили у храмі Святих Бориса і Гліба селища Зарічне. Поховали Миколу Хомича на місцевому кладовищі селища Зарічне із військовими почестями.

Незламний воїн до останнього подиху залишався вірним військовій присязі! Зі зболеним від горя серцем мама та вся родина.

В цю гірку мить розділяємо важке горе з рідними. Нехай душа Героя знайде вічний спокій…

Слава Україні! Героям слава!

Ruslana Kuchynska

Наскільки він був спокійним, настільки й сміливим», – так про мого двоюрідного брата сьогодні говорить його побратим.… Детальніше

Бондар Віктор Степанович народився 23 жовтня 1975 року в селі Малятин. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак уступив до Корецької автошколи «ДОСААФ», де здобув професію водія. Потім – служба в армії. По закінченню – певний час працював у місцевому колгоспі будівельником, потім у лісництві.
З 2014 по 2015 роки Віктор Бондар звільняв українську землю від московитської напасті, був учасником АТО. Маючи військовий досвід, 26 грудня 2022 року Віктор Степанович був мобілізований до лав Збройних Сил України, служив у 8-му окремому гірсько- штурмовому батальйоні. Разом із побратимами брав участь у багатьох переможних боях.
13 червня 2023 року у бою з окупантами поблизу населеного пункту Берестове Донецької області ворожа куля обірвала на 47 році життя захисника.
У пам’яті всіх, хто знав Віктора, він залишиться добрим, щирим, вірним товаришем, працелюбним чоловіком, який завжди готовий був прийти на допомогу.

… Детальніше

Олександр Потапчук народився у Рівному 9 квітня 1981 року. Навчався у 12 місцевій школі, а за тим здобув фах маляра-штукатура в ПТУ №1, відслужив строкову службу в армії. Олександр працював на будівництві, разом із дружиною виховували двох донечок — 19 та 15 років.

“Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, вже 25 лютого він пішов у військкомат. Був одним з перших добровольців. Говорив, що інакше просто не може. Сказав просто: “А хто піде, як не я? У нас двоє дітей, тож я повинен їх захищати”, – пригадує розмову з чоловіком у перші дні великої війни дружина Героя Тетяна.

Спершу Олександр разом із побратимами ніс службу на Білоруському кордоні. А за тим їх направили у Торецьк Донецької області. Фактично вся служба на далі проходила саме на цьому напрямі.

2 січня 2024 року тіло військовослужбовця знайшли та евакуювали… 42-річний солдат Олександр Потапчук загинув 20 грудня 2023 року від осколків та вибухів в наслідок бойових дій на Донеччині…

Прощання із Героєм відбулося 5 січня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Детальніше

Олександр Жевняк народився на Волині у селі Великий Омеляник 31 липня 1984 року. Навчався у Рівненському технічному коледжі, де здобув фах електромонтера.

Олександр багато років пропрацював на АЗОТі. Щоразу, коли він був потрібен своїй країні, не вагаючись ставав до лав Збройних сил України — спершу у 2015 у зоні проведення антитерористичної операції. У квітні 2022 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Отримав поранення, однак повернувся на фронт.. Понад рік його підрозділ тримав оборону на Мар’янському напрямі.

Олександр попри всі труднощі завжди старався підтримати інших. Людина-запальничка, яка об’єднувала навколо себе інших, дбала про інших та намагався допомогти всім.

Попри це Олександр прагнув повернутися до своїх, навіть поранення не долікував. Адже останній рік його підрозділ тримав Мар’янський напрямок, служив на самому нулі.

Олександр дуже любив племінників, сестру, маму. Прагнув усім допомогти та підтримати, натомість у нього самого завжди все було добре…

На жаль, 10 грудня 2023 року сержант Олександр Жевняк загинув поблизу Новомихайлівки на Донеччині…

Прощання із Героєм відбулося 18 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Детальніше

 

Кто спит, тот видит только сны,

Не зная от войны тревоги.

Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,

Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,

Российский «Град» мерцает в небе,

И мы не знаем: попадёт

Ещё хоть раз увидеть небо?… Детальніше

Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині  його старший син  Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як  їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
… Детальніше