Війна (2022) – чернетки

Дмитро Антоненко народився 21 лютого 2002 року у м. Ківерці Волинської області. У 2008 році пішов в перший клас міської школи. У  2011-2017 роках  навчався у Зорянському НВК «школа-гімназія» в с. Зоря Рівненського району.  У 2017 вступив до Клеванського професійно-технічного ліцею та здобув професію «кухар-кондитер».

Дмитро був здібним учнем, навчання давалось йому легко.  У групі був товариським, багато жартував, за свою чесність та справедливість користувався повагою як серед одногрупників, так і серед викладачів, майстрів. Мав свою життєву позицію та завжди відстоював свою точку зору.

04 квітня 2021р. був призваний на строкову військову службу , після
закінчення якої підписав контракт для подальшої служби у лавах Збройних Сил України. Служив при окремій Президентській бригаді імені Гетьмана Богдана Хмельницького.

З перших днів війни був нагороджений медалями Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня та «За заслуги перед Збройними Силами
України».
Антоненко Дмитро Сергійович загинув 17 грудня 2022 року. Йому завжди буде двадцять.… Читати далі

Публікації про Ковалюка С.

У невимовній жалобі схиляємо голови перед світлою пам’яттю випускника нашого закладу, жителя села Караєвичі Непевного Романа, який загинув від авіаудару, завданого рашистами. Йому навіки залишиться 25 років… Не забудемо! Не пробачимо! Слава Герою!

Facebook-сторінка Городоцького ліцею

Гвардійця з Рівненщини, який загинув під час ракетного удару по телевежі, нагородили орденом “За мужність”

Сім’я Непевних з Рівненщини стала на захист Батьківщини відразу після масштабного нападу. Роман зі своїм двоюрідним братом Андрієм вступили до лав Національної гвардії України, а Романа батько, Леонід Захарович — до Збройних сил.

До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин.… Читати далі

Валентин Васильович Мурзак народився 24.08.1978 року  у місті Костопіль Рівненської області. З дружиною та сином він проживав  на Одещині, звідки подружня пара переїхала до села Лозова Шаргородської територіальної громади. У цьому затишному місці нашої громади сім’я й планувала оселитись надовго.

В липні місяці 2022 року сержант Мурзак Валентин Васильович став на захист рідної України від російського ворога. Будучи командиром відділення протитанкового взводу, разом з побратимами, він відважно та героїчно захищав рідну землю від окупанта.

16 вересня 2022 року воїн загинув у місті Селидове Донецької області, в результаті нанесеного ворогом ракетно-артилерійського удару.

Без ще одного оборонця залишилась Україна, без рідної людини – дружина та син.… Читати далі

Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.

Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння  рідних відповідав: «А хто піде,  як не я”.

Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.

22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.… Читати далі

07 вересня 2022 року, захищаючи населений п. Богоявленка Донецької області, загинув молодший сержант КУЛІШЕНКО Сергій

У Рівному попрощались з загиблим героєм Сергієм Кулішенком

“Громадою міста провели в останню путь 50-річного рівнянина Сергія Кулішенка. Мужній захисник завжди був добрим до людей та тварин, підтримував та цінував близьких та друзів. А ще він по-дитячому вірив в дива та у те, що мрії точно мають властивість здійснюватися.
Доброволець Сергій ще з 2015-ого року знав, що таке війна і яким підступним є рашиський ворог. Він не любив говорити про війну, але щиро вірив у те, що попереду у них з дружиною багато світлих днів. Але не судилося…” – розповів міський голова Рівного Олександр Третяк