Добринський Сергій народився 17 липня 1974 року в с. Соломіївці Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). Виріс в багатодітній працелюбній сім’ї. Закінчив Орв’яницьку середню школу. Відслужив строкову службу в м.Мукачеві. Одружився, виховав двох доньок.

Молодший сержант після отримання виклику у військомат,  встав на захист Батьківщини від російських окупантів.

Загинув Сергій 2 червня 2022 року в боях поблизу н.п Комишуваха Луганської області.

9 червня 2022 року Дубровицька громада провела в останню путь загиблого Героя.

Похований на кладовищі с.Кураш.

У Сергія залишилась дружина, дві доньки, сестри двійнята.… Читати далі

Здолбунівчанин, старший солдат за контрактом.

26 лютого 2022 року загинув в ході російсько-української війни під час обстрілів поблизу Василькова Київської області.

В нього залишилась тільки мама.

Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 … Читати далі

… Читати далі

Храпаченко Олександр Володимирович народився  18.09.1987  в м. Рівне. Закінчив  ЗОШ № 19  міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру.  У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями, зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.  Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що  повернувся з війни додому.
Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером  та  скіфом, захоплювався рок-музикою.
Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Куля потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці.… Читати далі

 Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в  с. Богуші Березнівського району Рівненської області. Проживав у Білій церкві. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення 72-ої окремої механізованої бригади.

Батько двох малолітніх дітей Олександр Василець загинув під час мінометного обстрілу 72 бригади 28 липня 2014 р., ПП “Червонопартизанськ”, Луганська область. Протягом кількох днів тіла загиблих не могли вивезти з місця бою.

Вдома залишились двоє маленьких дітей.

Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Публікації про  Васильця О. К.

В останню путь проводжали всім селом

Останні роки Олександр жив і працював у Київ­ській області. У квітні його мобілізували, на­чебто, на 45 днів, але затримали значно до­вше. Як розповіли рідні, спочатку служив у Доне­цьку, потім їх перевели ближче до Луганська, у Червонопартизанськ, а востаннє дзвонив із-під села Діброва Донецької області. За тиждень до трагедії в телефонній розмові зі своєю тіткою розповідав про всі труднощі служби.… Читати далі