Мурзак Валентин Васильович (24.08.1978-23.09.2022)
Валентин Васильович Мурзак народився 24.08.1978 року у місті Костопіль Рівненської області. З дружиною та сином він проживав на Одещині, звідки подружня пара переїхала до села Лозова Шаргородської територіальної громади. У цьому затишному місці нашої громади сім’я й планувала оселитись надовго.
В липні місяці 2022 року сержант Мурзак Валентин Васильович став на захист рідної України від російського ворога. Будучи командиром відділення протитанкового взводу, разом з побратимами, він відважно та героїчно захищав рідну землю від окупанта.
16 вересня 2022 року воїн загинув у місті Селидове Донецької області, в результаті нанесеного ворогом ракетно-артилерійського удару.
Без ще одного оборонця залишилась Україна, без рідної людини – дружина та син.… Читати далі
Грановський Андрій Сергійович (06.04.1999-22.09.2022)
Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.
Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння рідних відповідав: «А хто піде, як не я”.
Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.
22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.
У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.… Читати далі
Лісовський Василь Григорович (1969 -22.05.2022)
Лісовський Василь все життя прожив у Рівному і любив своє місто. Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку. Воював в АТО на Сході нашої країни. Тож з початком вторгнення росії , вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…Дуже любив собак та риболовлю. А ще багато читав.Такун Дмитро ( 30.07.1992-24.09.2022)
Дмитро Такун народився 30.07.1992 року у місті Рівному. Спершу навчався у 24, а за тим — у 17 школі. Далі вступив до ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну» на оператора комп’ютерного набору.Строкова служба в армії минула в Одесі — Дмитро був зв’язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.Дмитро працював продавцем-консультантом у “Епіцентрі”, а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.Тато Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина.Про те, що мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до відправки на війну.Він з перших днів потрапив у справжнє пекло — був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов’янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар’янський напрямок.
Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.
Поховали Героя на кладовищі в с. “Тинне”.
Кулішенко Сергій Сергійович (1972 -07.09.2022)
Сергій Кулішенко народився у Рівному. Навчався у 15 місцевій школі, а за тим у Національному університеті водного господарства та природокористування здобув фах інженера-гідротехніка. Працював у різних сферах, займався проектуванням та навіть трудився в охоронній компанії.
У 2015 році Сергій пішов добровольцем в АТО, а коли повернувся почав влаштовувати своє життя.
У Рівному попрощались з загиблим героєм Сергієм Кулішенком
“Громадою міста провели в останню путь 50-річного рівнянина Сергія Кулішенка. Мужній захисник завжди був добрим до людей та тварин, підтримував та цінував близьких та друзів. А ще він по-дитячому вірив в дива та у те, що мрії точно мають властивість здійснюватися.
Доброволець Сергій ще з 2015-ого року знав, що таке війна і яким підступним є рашиський ворог. Він не любив говорити про війну, але щиро вірив у те, що попереду у них з дружиною багато світлих днів. Але не судилося…” – розповів міський голова Рівного Олександр Третяк
“Перший шлюб у Сергія не склався, вони розлучилися, але за кордоном живе його син.
Борейко Олександр (10.10.1965 –
Олександр Олександрович Борейко народився 10 жовтня 1965 року в селі Великий Олексин Рівненського району. Олександр закінчив місцеву школу. Далі він навчався у місті Шепетівка у машинобудівному технікумі. Працював на різних підприємствах міста Рівного та Шпанівському цукровому заводі.
З початком війни у 2022 році Олександр добровольцем пішов захищати Україну. “Я не буду сидіти вдома”, – казав він. Спочатку Борейка направили на Яворівський полігон, а далі він служив у місті Остер Чернігівської області. Там охороняв Київський напрямок. Олександр Олександрович був командиром відділення. Командир поважав Олександра як хорошого воїна, сумлінного виконавця поставлених завдань і як вірного друга.
Олександр загинув як герой. Всі, хто його знав, будуть завжди пам’ятати і згадувати його як хорошу, спокійну, відповідальну людину.
В Олександра залишилась сестра та племінники.
Публікації про Борейка О.
Список публікацій
У Шпанівській громаді прощатимуться із захисником Олександром Борейко // Новини Рівненщини
… Читати далі
Чижук Олексій
Олексій Чижук народився на Дубенщині. Згодом переїхав до Рівного, де минули роки його навчання у школі та училищі. Здобув фах токаря, а за тим і механіка.Олексій працював водієм на вантажівці, багато їздив і по Україні, і за кордоном. Згодом придбав машину, зареєструвався як підприємець.
В перші тижні війни, Олексій віз боєприпаси у напрямку Чернігова та дорогу перегородив ворожий танк. Автомобіль героя було розстріляно. Вантаж здетонував. Востаннє Олексій виходив на зв’язок 13-го березня.
Рідні до останнього вірили, що Олексій живий. Нещодавно його ідентифікували по ДНК тесту.
В Олексія Чижука залишилась дружина та двоє дітей. Син пішов стопами батька і зараз захищає незалежність України.
Поховали Олексія у селі Радиславка Рівненського району, де проживає родина.
Савчук Ярослав (24.02.1970-??2022)
Ярослав Савчук народився 24 лютого у 1970 році, закінчив Дубенську школу №7. Працював дільничним інспектором поліції, а також у Дубенському будинку-інтернаті для престарілих. Згодом, у 2016 році, підписав контракт зі Збройними Силами України, відтоді виконував бойові завдання у зоні АТО.
За час проходження служби нагороджений медалями «За доблесть та відвагу» та «Учасника АТО», а також нагрудними знаками.
Поховали воїна Ярослава Савчука на Алеї слави у Дубні.… Читати далі
Друзь Костянтин Володимирович (позивний Ейс) (01.02.2000-12.03.2022)
Костянтин Володимирович Друзь — сержант, головний сержант – командир 3-го відділення навчального взводу навчальної роти батальйону вишколу особового складу окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році, учасник російсько-української війни.
за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Указом Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 Костянтин Володимирович Друзь нагороджений орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно)
Публікації про Друзя К.
Рівненська ОВА повідомляє:
Хлопці були близькими друзями, вірними побратимами. Обоє загинули як справжні воїни. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук та Костянтин Друзь посмертно нагороджені орденом «За мужність» III ступеня.
Борди з їхніми фото тепер на вулицях Рівного.
Список публікацій
Ничипорук І. Рівняни зі сльозами на очах проводжали своїх Героїв [Текст] / І.… Читати далі