Стадницький Олександр Іванович (12.01.1997–12.09.2022)

Стадницький Олександр Іванович  народився 12.01. 1977 року в смт Клевань.  Навчався в Клеванській загальноосвітній школі. Закінчив 9 класів і поступив на навчання в Клеванське спту -23, де і здобув професію тракториста.

45-річний Олександр Стадницький з дружиною та двома синами проживав у селі Зоря Рівненського район.  З 2014 р. був учасником АТО. Після повернення деякий час перебував за кордоном на заробітках.

Одразу, після повномасштабного вторгнення російського агресора, повернувся додому захищати свою Батьківщину. Вже 2 березня 2022 року пішов боронити рідну землю.  Разом з побратимами стримував
ворога біля м. Волноваха Донецької області. У серпні був переведений до м. Бахмут. 20 серпня в бою отримав контузію. Після лікування в польовому госпіталі повернувся до лав ЗСУ.
Загинув 12.09.2022 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу м. Бахмута  Бахмутського району Донецької області .
В героя залишилась дружина та двоє синів.

 … Читати далі

Антоненко Дмитро Сергійович (21.02.2002 – 17.12.2022)

Дмитро Антоненко народився 21 лютого 2002 року у м. Ківерці Волинської області. У 2008 році пішов в перший клас міської школи. У  2011-2017 роках  навчався у Зорянському НВК «школа-гімназія» в с. Зоря Рівненського району.  У 2017 вступив до Клеванського професійно-технічного ліцею та здобув професію «кухар-кондитер».

Дмитро був здібним учнем, навчання давалось йому легко.  У групі був товариським, багато жартував, за свою чесність та справедливість користувався повагою як серед одногрупників, так і серед викладачів, майстрів. Мав свою життєву позицію та завжди відстоював свою точку зору.

04 квітня 2021р. був призваний на строкову військову службу , після
закінчення якої підписав контракт для подальшої служби у лавах Збройних Сил України. Служив при окремій Президентській бригаді імені Гетьмана Богдана Хмельницького.

З перших днів війни був нагороджений медалями Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня та «За заслуги перед Збройними Силами
України».
Антоненко Дмитро Сергійович загинув 17 грудня 2022 року. Йому завжди буде двадцять.… Читати далі

Такун Дмитро ( 30.07.1992-24.09.2022)

Дмитро Такун народився  30.07.1992 року у місті  Рівному. Спершу навчався у 24, а за тим — у 17 школі. Далі вступив до ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну» на оператора комп’ютерного набору.

Строкова служба в армії минула в Одесі — Дмитро був зв’язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.Дмитро працював продавцем-консультантом у “Епіцентрі”, а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.Тато Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина.Про те, що  мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до відправки на війну.Він з перших днів потрапив у справжнє пекло — був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов’янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар’янський напрямок.

Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.

Поховали Героя на кладовищі в с. “Тинне”.

… Читати далі

Кулішенко Сергій Сергійович (1972 -07.09.2022)

 

Сергій Кулішенко народився у Рівному. Навчався у 15 місцевій школі, а за тим у Національному університеті водного господарства та природокористування здобув фах інженера-гідротехніка. Працював у різних сферах, займався проектуванням та навіть трудився в охоронній компанії.
У 2015 році Сергій пішов добровольцем в АТО, а коли повернувся почав влаштовувати своє життя.

07 вересня 2022 року, захищаючи населений п. Богоявленка Донецької області, загинув молодший сержант КУЛІШЕНКО Сергій

 

У Рівному попрощались з загиблим героєм Сергієм Кулішенком

“Громадою міста провели в останню путь 50-річного рівнянина Сергія Кулішенка. Мужній захисник завжди був добрим до людей та тварин, підтримував та цінував близьких та друзів. А ще він по-дитячому вірив в дива та у те, що мрії точно мають властивість здійснюватися.
Доброволець Сергій ще з 2015-ого року знав, що таке війна і яким підступним є рашиський ворог. Він не любив говорити про війну, але щиро вірив у те, що попереду у них з дружиною багато світлих днів. Але не судилося…” – розповів міський голова Рівного Олександр Третяк

 

                  “Перший шлюб у Сергія не склався, вони розлучилися, але за кордоном живе його син.
… Читати далі

Борейко Олександр (10.10.1965 –

Олександр Олександрович Борейко народився  10 жовтня 1965 року в селі Великий Олексин Рівненського району. Олександр закінчив місцеву школу. Далі він навчався у місті Шепетівка у машинобудівному технікумі. Працював на різних підприємствах міста Рівного та Шпанівському цукровому заводі.

З початком війни у 2022 році Олександр добровольцем пішов захищати Україну.    “Я не буду сидіти вдома”, – казав він. Спочатку Борейка направили на Яворівський полігон, а далі він служив у місті Остер Чернігівської області. Там охороняв Київський напрямок. Олександр Олександрович був командиром відділення. Командир поважав Олександра як хорошого воїна, сумлінного виконавця поставлених завдань і як вірного друга.
Олександр загинув як герой. Всі, хто його знав, будуть завжди пам’ятати і згадувати його як хорошу, спокійну, відповідальну людину.
В Олександра залишилась сестра та племінники.
 Публікації про Борейка О.
Список публікацій

 

… Читати далі

Чижук Олексій

Олексій Чижук народився на Дубенщині. Згодом переїхав до Рівного, де минули роки його навчання у школі та училищі. Здобув фах токаря, а за тим і механіка.
Олексій працював водієм на вантажівці, багато їздив і по Україні, і за кордоном.  Згодом придбав машину, зареєструвався як підприємець.
В перші тижні війни, Олексій віз боєприпаси у напрямку Чернігова та дорогу перегородив ворожий танк. Автомобіль героя було розстріляно. Вантаж здетонував. Востаннє Олексій  виходив на зв’язок 13-го березня.
Рідні до останнього вірили, що Олексій живий. Нещодавно його ідентифікували по ДНК тесту.
В Олексія Чижука залишилась дружина та двоє дітей. Син пішов стопами батька і зараз захищає незалежність України.
Поховали Олексія у селі Радиславка Рівненського району, де проживає родина.

 

“Олексій Чижук все життя працював водієм, виховав двох чудових діток та віддав життя за нашу свободу. На жаль, його родина почула страшну новину – їх рідна людина зникла безвісти. Кілька місяців дружина очікувала доброї звістки, сподівалася на краще, але щоразу надії видавалися марними.
… Читати далі

Савчук Ярослав Володимирович (24.02.1970-19.05.2022)

Савчук Ярослав Володимирович (позивний Сава) народився 24 лютого 1970 року у місті Дубно.
З 1977 по 1987 рік навчався в Дубенській ЗОШ №7.
У 1988 році закінчив Дубенське професійно-технічне училище. Після строкової служби вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. В юності займався дзюдо, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
У 2014 році з початком російсько-української війни Ярослав пішов захищати Україну. Спочатку служив у добровольчому батальйону «Дніпро-1», у складі якого брав участь у боях під Донецьком. Пізніше підписав контракт. Брав участь в АТО/ООС. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни», «Учасник АТО», «Залізний хрест АТО», «За доблесть і звитягу» та нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю».
Під час повномасштабної війни старший солдат роти вогневої підтримки Ярослав Савчук захищав Україну у лавах 130-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ.
Військовослужбовець віддав своє життя 19 травня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в с.Вересневе, в ході виконання бойових завдань у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У Героя залишились дружина, син, донька та онучка.… Читати далі

Друзь Костянтин Володимирович (позивний Ейс) (01.02.2000-12.03.2022)

Костянтин Володимирович Друзь — сержант, головний сержант – командир 3-го відділення навчального взводу навчальної роти батальйону вишколу особового складу окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році, учасник російсько-української війни.

за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку  Указом  Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 Костянтин Володимирович Друзь нагороджений орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно)

 Публікації про Друзя К.

Рівненська ОВА повідомляє:

Хлопці були близькими друзями, вірними побратимами. Обоє загинули як справжні воїни. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук та Костянтин Друзь посмертно нагороджені орденом «За мужність» III ступеня.

Борди з їхніми фото тепер на вулицях Рівного.

Список публікацій

Ничипорук І. Рівняни зі сльозами на очах проводжали своїх Героїв [Текст] / І.… Читати далі

Мешко Петро Ілліч (- 08.08.2022)

Петро Мешко народився у Рівному. Навчався у шостій школі, згодом вступив у Клеванський професійний ліцей, де здобув фах автослюсаря. Черговим етапом у житті стала строкова служба. Її Петро проходив у прикордонних військах. Потім повернувся додому. Працював будівельником.

40-річний солдат Петро Мешко загинув 8 серпня, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини поблизу с. Новомайорськ Донецької області.

 

 … Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. 2
  5. 3
  6. 4
  7. 5