Війна (2022) – чернетки

Кравець Сергій

Публікації про Кравця А.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем

Втрата близької, коханої людини це найбільший і найважчий стрес у житті. Бо разом із дорогою особою відходять у вічність усі ті надії та мрії, які з нею пов’язані.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем. Поховання воїна-героя відбулося в смт. Рафалівка – селищі, в якому пройшли його дитячі і юнацькі роки, де він закінчив школу та звідки пішов у широкий життєвий шлях.

Зустрічали тіло загиблого Героя усім селищем. Люди йшли за траурним кортежем від площі Незалежності додому до загиблого Героя. На подвір’ї, де він раніше проживав, зібралися сотні людей: рідних, близьких, друзів, знайомих, односельчан і зовсім не знайомих йому, які прийшли, щоб провести в останній шлях славного воїна, який на олтар перемоги над підступним та оскаженілим ворогом віддав своє життя. Були тут і військовослужбовці, які прибули, щоб віддати пошану своєму бойовому побратиму, тому, хто ще зовсім нещодавно разом з ним розділяв будні нелегкої ратної варти на передових рубежах, а також члени Рафалівського ДФТГ, до лав якого Сергій вступив ще на початку вторгнення ерефії до України.… Читати далі

Стадницький Олександр Іванович  народився 12.01. 1977 року в смт Клевань.  Навчався в Клеванській загальноосвітній школі. Закінчив 9 класів і поступив на навчання в Клеванське спту -23, де і здобув професію тракториста.

45-річний Олександр Стадницький з дружиною та двома синами проживав у селі Зоря Рівненського район.  З 2014 р. був учасником АТО. Після повернення деякий час перебував за кордоном на заробітках.

Одразу, після повномасштабного вторгнення російського агресора, повернувся додому захищати свою Батьківщину. Вже 2 березня 2022 року пішов боронити рідну землю.  Разом з побратимами стримував
ворога біля м. Волноваха Донецької області. У серпні був переведений до м. Бахмут. 20 серпня в бою отримав контузію. Після лікування в польовому госпіталі повернувся до лав ЗСУ.
Загинув 12.09.2022 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу м. Бахмута  Бахмутського району Донецької області .
В героя залишилась дружина та двоє синів.

 … Читати далі

Дмитро Антоненко народився 21 лютого 2002 року у м. Ківерці Волинської області. У 2008 році пішов в перший клас міської школи. У  2011-2017 роках  навчався у Зорянському НВК «школа-гімназія» в с. Зоря Рівненського району.  У 2017 вступив до Клеванського професійно-технічного ліцею та здобув професію «кухар-кондитер».

Дмитро був здібним учнем, навчання давалось йому легко.  У групі був товариським, багато жартував, за свою чесність та справедливість користувався повагою як серед одногрупників, так і серед викладачів, майстрів. Мав свою життєву позицію та завжди відстоював свою точку зору.

04 квітня 2021р. був призваний на строкову військову службу , після
закінчення якої підписав контракт для подальшої служби у лавах Збройних Сил України. Служив при окремій Президентській бригаді імені Гетьмана Богдана Хмельницького.

З перших днів війни був нагороджений медалями Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного: «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня та «За заслуги перед Збройними Силами
України».
Антоненко Дмитро Сергійович загинув 17 грудня 2022 року. Йому завжди буде двадцять.… Читати далі

Публікації про Ковалюка С.

Валентин Васильович Мурзак народився 24.08.1978 року  у місті Костопіль Рівненської області. З дружиною та сином він проживав  на Одещині, звідки подружня пара переїхала до села Лозова Шаргородської територіальної громади. У цьому затишному місці нашої громади сім’я й планувала оселитись надовго.

В липні місяці 2022 року сержант Мурзак Валентин Васильович став на захист рідної України від російського ворога. Будучи командиром відділення протитанкового взводу, разом з побратимами, він відважно та героїчно захищав рідну землю від окупанта.

16 вересня 2022 року воїн загинув у місті Селидове Донецької області, в результаті нанесеного ворогом ракетно-артилерійського удару.

Без ще одного оборонця залишилась Україна, без рідної людини – дружина та син.… Читати далі

Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.

Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння  рідних відповідав: «А хто піде,  як не я”.

Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.

22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.… Читати далі