Війна (2022) – чернетки

13 вересня, у бою з російським окупантом, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, поблизу населеного пункту Таврійське, що на Херсонщині, поліг ще один воїн – захисник, командир вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший солдат ГЛИНСЬКИЙ Артур Андрійович (2001 р. н.), житель с. Рогізне.

Артур, захищав Україну від рашистів ще із 2020 року.

У боях поблизу села Таврійське, на Херсонщині, учора, 13 вересня, загинув житель села Рогізне, командир вогнеметного відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, старший солдат Артур Глинський.

Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело: https://radiotrek.rv.ua/news/yomu-buv-lishe-21-rik…-na-viyni-zaginuv-molodiy-komandir-z-rivnenshchini_294984.html

Йому був лише 21 рік… Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленька дитина, без сина – батьки, без брата – сестри…

Артур, захищаючи рідну неньку-Україну від російського окупанта ще із 2020 року, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав – власне життя.

… Читати далі

Олександр Галабурда народився 2 лютого 1973 року у селищі Демидівка. Навчався в ?? З дитинства захоплювався спортом . За підтримки батьків зорганізував футбольне поле, пізніше був наставником дітвори в інших видах спорту. Учасник численних  чемпіонатів району та області, переможець і призер багатьох змагань.

8 лютого йому виповнилося лише 49 років

Похоронили Героя на цвинтарі в селі Лішня, де поховані його родичі 

Публікації про Галабурду О.

На Демидівщині попрощалися із футболістом, який загинув на війні

23 травня в останню дорогу провели Героя, який захищав Україну від ненависного російського агресора. 

«Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, Олександр віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська», – йдеться у дописі. 

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Демидівської селищної ради.

Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України та вигукуючи гасло «Героям слава!!», попрощалися із захисником рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі люди. 

«Море квітів, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль та пекучий біль. Словами важко загоїти у серці болючу рану втрати.

Хто буде захищати моїх дітей, якщо не я.

Олександр Теленський народився  28 квітня  1983 року в селі Вовковиї???

Такі слова казав Олександр Теленський рідним, які просили його не йти на війну, маючи на те законне право, як багатодітний батько, коли отримав військову повістку. Говорив дивлячись на своїх діток, тестеві: «Батьку, як то буде, як вони прийдуть сюди?».

А в той день, коли принесли офіційне сповіщення про загибель Олександра Теленського, його середня донечка  Іринка задувала   свічечки на іменинному торті. Цього дня якраз її виповнилося 10 років. Вона нікому не давала спокою  і все допитувалася, чому не телефонує і не вітає її любий таточко. Рідні уже знали, що таточко уже ніколи не зателефонує, та все ж вирішили, аби не засмучувати у цей день іменинницю, переборюючи свій біль, не порушувати сімейних традицій.

Олександр сам родом з села Ялтушків Барського району Вінницької області. Із своєю майбутньою дружиною Іванною познайомився в Києві, де був на роботі. Після двох років зустрічей, вирішили одружитися. І 9 серпня 2010 року зареєстрували свій шлюб.… Читати далі

Романюк Роман народився 18 лютого 1981року в селі ??? Закінчив

 Затим навчався у Кам’янець – Подільському військовому навчальному закладі, проходив службу  Бродівській військовій частині.

У 2014 році, як тільки росія порушила кордони на Сході України, Роман добровільно брав участь в АТО. Отримавши поранення , контузію, перебуваючи  в палаючому БТРі, повернувся додому.

Повномасштабна війна застала  Романа Романюка  в  Києві, де на той час він  проживав і працював.4 березня  його призвали  на військову службу до військової частини Національної гвардії, а 6 березня  він відправився  на передову в с. Мощун Бучанського району (Гостомельський напрямок),

16 березня Роман разом з іншими українськими захисниками потрапив під обстріл   Окупанти влучили в автомобіль з гранатомета.. Йому назавжди буде  41  рік.

Поховали Героя в  ??

… Читати далі

Кравець Сергій

Публікації про Кравця А.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем

Втрата близької, коханої людини це найбільший і найважчий стрес у житті. Бо разом із дорогою особою відходять у вічність усі ті надії та мрії, які з нею пов’язані.

Рафалівка сьогодні прощалася із загиблим на війні проти держави-терориста воїном Сергієм Кравцем. Поховання воїна-героя відбулося в смт. Рафалівка – селищі, в якому пройшли його дитячі і юнацькі роки, де він закінчив школу та звідки пішов у широкий життєвий шлях.

Зустрічали тіло загиблого Героя усім селищем. Люди йшли за траурним кортежем від площі Незалежності додому до загиблого Героя. На подвір’ї, де він раніше проживав, зібралися сотні людей: рідних, близьких, друзів, знайомих, односельчан і зовсім не знайомих йому, які прийшли, щоб провести в останній шлях славного воїна, який на олтар перемоги над підступним та оскаженілим ворогом віддав своє життя. Були тут і військовослужбовці, які прибули, щоб віддати пошану своєму бойовому побратиму, тому, хто ще зовсім нещодавно разом з ним розділяв будні нелегкої ратної варти на передових рубежах, а також члени Рафалівського ДФТГ, до лав якого Сергій вступив ще на початку вторгнення ерефії до України.… Читати далі

Стадницький Олександр Іванович  народився 12.01. 1977 року в смт Клевань.  Навчався в Клеванській загальноосвітній школі. Закінчив 9 класів і поступив на навчання в Клеванське спту -23, де і здобув професію тракториста.

45-річний Олександр Стадницький з дружиною та двома синами проживав у селі Зоря Рівненського район.  З 2014 р. був учасником АТО. Після повернення деякий час перебував за кордоном на заробітках.

Одразу, після повномасштабного вторгнення російського агресора, повернувся додому захищати свою Батьківщину. Вже 2 березня 2022 року пішов боронити рідну землю.  Разом з побратимами стримував
ворога біля м. Волноваха Донецької області. У серпні був переведений до м. Бахмут. 20 серпня в бою отримав контузію. Після лікування в польовому госпіталі повернувся до лав ЗСУ.
Загинув 12.09.2022 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу м. Бахмута  Бахмутського району Донецької області .
В героя залишилась дружина та двоє синів.

 … Читати далі