Радивилівська територіальна громада

Максим Гнатюк народився у місті Радивилів. Закінчив Радивилівський професійний ліцей, потім навчався у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка.
Працював за кордоном. Захоплювався риболовлею.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік працював у Польщі, проте відразу вирішив їхати додому, щоб стати на захист рідних. Повернувшись, Максим поповнив лави захисників.
Служив у 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR у складі Збройних Сил України. Обійняв посаду командира відділення і вирушив на війну.

Командир механізованого відділення молодший сержант Максим Гнатюк загинув 6 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кодема Донецької області. Військовослужбовцеві назавжди залишиться 32 роки.
Поховали Максима на кладовищі в Радивилові під прощальні постріли військових. . Вдома на нього чекали мама, брат, дружина, рідні та друзі

Указом Президента України №643/2022 “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Гнатюка Максима Ігоровича — молодшого сержанта нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

… Читати далі

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в   с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Читати далі

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Читати далі

 Костюк Владислав Володимирович народився 17 квітня 2003 рокув  селі Немирівка. Згодом разом з сім’єю переїхав у Радивилів. Проживав з батьками та сестрою у провулку Привокзальний, 2.У 2007 році пішов у дитячий садок, потім навчався у Радивилівському ліцеї № 1. Перша вчителька Ольга Андріївна Атрасевич згадує Владислава як старанного, дисциплінованого учня, який дуже любив уроки природознавства. Природа вабилучня з дитинства.

.Здобувши неповну  середню освіту, після 9-того класу продовжив навчання у Радивилівському професійному ліцеї . Закінчивши навчання у ліцеї, у 2021 році підписав контракт на проходження строкової служби у військовій частині А 10-08 міста Володимира Волинської області. 29 липня 2021 року Владислав Костюк пішов на службу за контрактом, а з початком вторгення ворога був зарахований у 14-ту ОМБР імені.

 Один місяць проходив службу у 9-тій роті в районі Ковеля, пізніше в районі міста Сарни, охороняючи український кордонзі сторони Білорусі. Завжди був позитивно налаштованим юнаком,

не боявся труднощів, долав будь-які перешкоди. Ніколи не скаржився і заспокоював батьків, що у нього все гаразд.… Читати далі

Павло Довганюк народився 5 лютого 1991 року у с. Нова Митниця Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Виховувався у багатодітній сім’ї. Після закінчення Митницької ЗОШ І-ІІ ст. навчався у Дубенському медичному коледжі по спеціальності “Фельдшерська справа”, по закінченні якого працював в лікарській амбулаторії с. Рідків, пізніше – у ФАПі с. Митниця.

В 2014 році вступив на контрактну службу до лав ЗСУ. Служив в зоні ООС.

З перших днів війни і до останнього подиху захищав Україну від російських окупантів. 13 березня 2022 року загинув у бою з російськими загарбниками у м. Попасна Луганської області.

Указом Президента №205/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» молодшого сержанта Довганюка Павла Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.

Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння  рідних відповідав: «А хто піде,  як не я”.

Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.

22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

Поховали Грановського Андрія на кладовищі в м.Радивилові,

У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.

Указом Президента України №363/2023 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” ГРАНОВСЬКОГО Андрія Сергійовича  нагороджено  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Удостоєний відзнаки «Князівський хрест Героя «Навіки в строю».… Читати далі