Сарненська територіальна громада

Народився Василь Васильович 9 травня 1984 року в с.Люхча де і проживав. Навчався в Люхчанській ЗОШ І-ІІІ ст. (нині ліцей) з першого по дев’ятий клас. В дитинстві Василь любив ходити до лісу збирати гриба та ягоди. Згодом продовжив навчання у Дубровицькому ПТУ№6 (нині ДПТНЗ «Дубровицький професійний ліцей»). В училищі опанував фах маляра-штукатура та після здобуття професії почав їздити в м.Київ на будівництво, де міг і кладку вимурувати, і виконати штукатурні роботи.

Захисник був мобілізований до лав в/ч А3719 63-ї окремої механізованої бригади в червні 2023 року. Спочатку опановував військові ази на Тучинському полігоні та згодом був переведений в Донецьку область Краматорський район. Василь Васильович приймав участь у бойових діях на різних напрямках: Лиманська ТГ (н.п.Ямполівка, н.п.Ямпіль, н.п.Торськ). Далі воював на Луганщині: Северодонецький район Кремінська ТГ (н.п.Діброва), Сватівський район Красноріченська ТГ (н.п.Новоградне, н.п.Невське). Мав позивний Бухта. Був нагороджений медаллю «Ветеран війни». Добрий, веселий, життєрадісний Василь завжди приходив на допомогу оточуючим, прагнув підтримати та розрадити рідних, та й сам не впадав у відчай.… Читати далі

Народився Микола у селі Дубки, Люхчанського старостинського округу де і проживав протягом усього свого життя. Навчався в Дубківській початковій школі, згодом в Люхчанській ЗОШ. Закінчив Здолбунівське СПТУ-2 (нині ДНЗ “Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту”) за спеціальністю «помічник машиніста тепловозу». Строкову службу проходив з 1993 по 1995 роки в прикордонних військах.

Микола Володимирович захоплювався футболом – довгий час грав за футбольний клуб “Хлібодар”. Був завзятим рибалкою. А ще, дуже гарно співав та грав на гітарі, хоч і не мав музичної освіти та був самоучкою. Тривалий час працював в Сарненському держлісгоспі – стропольщиком, після скорочення, останні декілька років, працював в приватного підприємця.

10 жовтня 2023 року Микола Володимирович був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України. Проходив службу у 60-тій окремій механізованій Інгулецькій бригаді, був командиром бойової машини. Позивний мав як на фронті так і по життю “Мужик”.

Загинув Власюк Микола Володимирович 13 січня 2024 року під час виконання бойового завдання, неподалік населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.

В Героя залишились дружина, син та донька.… Читати далі

Народився Андрій у с.Стрільськ, де на той час проживала родина. Як йому виповнилося п’ять років то батьки добудували будинок і переїхали жити в с.Дубки, Люхчанського старостинського округу. З 2002 по 2006 роки Андрій навчався у Дубківській початковій школі. Далі продовжив навчання у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9-го класу, здобував освіту у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за спеціальністю «слюсар з ремонту автомобілів», адже ще з дитинства цікавився автотранспортом. Під час навчання в училищі отримав декілька категорій водія і відразу ж пішов працювати на СТО «Автоцентр». Згодом перейшов працювати на пилораму у Сарненський держлісгосп. Андрій любив разом з татом роботи по дереву. І досі в дворі стоять їхні вироби – бесідка та гойдалка. Ще в них було одне спільне захоплення – риболовля.

У 2019 році Андрій зустрів свою майбутню дружину Наталю і для того щоб заробити кошти на весілля вирушив на заробітки до Польщі. У 2020 році він одружився і знову повернувся на роботу на пилораму, де здобув авторитет і повагу серед працівників.… Читати далі

Народився Володимир в селі Чемерне Сарненського району Рівненської області, де і проживав все своє життя. З 2000 по 2009 роки навчався Чемернянській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. За час навчання у школі зарекомендував себе здібним та старанним учнем. Полюбляв предмети природничої освітньої галузі, уроки фізичної культури, добре знав іноземну (англійську) мову. Після закінчення школи продовжив навчання у ДНЗ “Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту”. У 2012 році, був призваний на строкову військову службу, яку проходив у підрозділі Повітряних сил Збройних сил України м. Севастополь (Автономна Республіка Крим). Після служби, з 2013 року працював на залізничній станції Сарни.

У 2017 році Володимир одружився, згодом народилася донечка Даринка, а через два роки – Соломійка. Був хорошим сім’янином.

Володимир з перших днів повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, вступив до лав Територіальної оборони 104-ї бригади 60-го батальйону “Поліські вовки” військової частини А7072. Ніс службу старшим солдатом, перебував на посадах: стрільця, гранатометника, аеророзвідника, навідника. Мав позивний Кум.

У квітні 2023 року вищим командування було прийняте рішення, відправити батальйон на Схід.… Читати далі

Народився Михайло та проживав у селі Велике Вербче. Крім нього у сім’ї зростало ще дві сестрички. Михайло рано залишився без тата. Мама, яка працює вихователем у місцевому дитячому садочку, ростила їх з любов’ю і турботою.

У 2013 році Михайло закінчив Великовербченську ЗОШ І-ІІІ ст. За період навчання в школі зарекомендував себе, як розумний, справедливий та старанний учень. Після закінчення школи навчався у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Фінанси та кредит». Будучи студентом, у 2013 році, поїхав до Києва відстоювати українську свободу та гідність на Майдані, адже завжди прагнув кращої долі для своєї країни.

Михайла памʼятають життєрадісним, ввічливим, вихованим, розумним хлопцем. Він писав вірші, любив співати, був учасником фольклорного колективу «Криниченька» с.Велике Вербче.

У 2016 році Михайло Дубинець добровільно підписав свій перший військовий контракт і ввійшов до складу 30-ої окремої механізованої бригади імені Князя Острозького де служив три роки в зоні АТО/ООС. Згодом, не роздумуючи, підписав другий контракт. За сумлінну службу був відзначений подяками та нагородами.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів у страшному пеклі Маріуполя.… Читати далі

Віталій народився 28 вересня 2002 року у м. Сарни. Навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка (нині ліцей№1). По закінченні школи продовжив навчання у Сарненському ВПУ№22, де здобув спеціальність кухаря.

Веселий, кмітливий, радісний хлопець, хороший спортсмен, адже дуже захоплювався футболом. Був завжди чесним і справедливим, завжди відстоював правду, бо був, по-справжньому, мужнім патріотом своєї держави. За прикладом батька, у липні 2019 року, вступив до лав Збройних Сил України. А у 2022 році Віталій закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

З перших днів повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю, Віталій боронив Київ, був командиром взводу 23-ої механізованої роти. А у 2023 році боронив одну з найгарячіших точок фронту – м. Бахмут.

Про Віталія згадують, як про надзвичайно добру, порядну людину, він ніколи не кидав у біді ні друзів, ні побратимів. Йому ж тепер навіки 22… Попереду були мрії жити, будувати сімʼю з коханою людиною, але війна руйнує плани, зупиняє життя… «Космос» – так його звали побратими, повернувся додому на щиті. 17 лютого 2024 року життя Захисника обірвалося – під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу в околицях селища Терни Лиманської міської територіальної громади Донецької області.… Читати далі

Народився Сергій 11 вересня 1983 року у м.Сарни тут і проживав. Навчався у Сарненській ЗОШ №3 (нині гімназія), далі продовжив навчання у Сарненському ВПУ-22, де здобув кваліфікацію «електромонтера, водія автотранспортних засобів». Після завершення навчання в училищі, був призваний на строкову військову службу, але через хворобу його комісували. Сергій дуже любив техніку і його пристрастю був ремонт телевізорів, утюгів, радіотехніки та ін. Також був справним будівельником, на будовах міг виконати будь яку роботу – міг і плитку положити, і фундамент залити, і покрівлю встановити. Дуже любив домашніх тварин. Біля його будинку завжди мали прихисток декілька собак та котів.

Сергій був одружений, з дружиною виховували двох діток, але сімейне життя не склалося і вони розлучилися. Останні роки працював на будовах як в Україні так і за кордоном.

10 серпня 2024 роки, на Харківському напрямку, життя Захисника трагічно обірвалося. Рішучий, впевнений, простодушний, щирий та відважний, таким назавжди залишиться Сергій Твердий у памʼяті рідних та близьких.

У Героя залишилися батьки, сестри та синочки.

Поховали захисника на Алеї Героїв у м.Сарни.… Читати далі

Народився Петро Петрович 12 липня 1973 року у м.Сарни Рівненської області. З дитинства любив рибалити. У 1988 році закінчив Сарненську середню школу №3 та здобув неповну середню освіту. З 1988 по 1991 роки навчався у Сарненському ПТУ-22 (нині ВПУ-22) де здобув спеціальність «тракторист-машиніст». По завершенню навчання одразу влаштувався на Сарненський ремонтно-механічний завод на посаду слюсаря з ремонту двигунів 1-го розряду. Але невдовзі був звільнений, у зв’язку з призовом на військову строкову службу (1991-1994).

В період з 1994 по 2009 роки працював у УМВС України, служив в органах внутрішніх справ лінійного відділення м.Сарни Львівської залізниці. Згодом одружився. З дружиною Вітою Володимирівною виховували доньку та сина.

У 2008 році Петро Петрович закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. З 2009 році, за станом здоров’ям, був вимушений піти на пенсію. В той час, маючи більше вільного часу, любив майструвати різні дрібнички.

З 01.03.2024 року проходив військову службу за мобілізацією осіб рядового складу у військовій частині А0153 на посаді навідника І-го взводу роти охорони.… Читати далі

Народився Тарас 6 січня 2001 року у м. Сарни, проживав по вулиці Дослідна станція. Навчався у Сарненському ліцеї №1 ім. Т.Г.Шевченка. Після школи продовжив навчатись у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей», який закінчив у 2017 році та отримав спеціальність «слюсар із ремонту автомобілів». З дитинства захоплювався риболовлею, був опорою для сім’ї.

У 2019 році Тарас підписав контракт до лав ЗСУ та прийняв присягу на вірність народу України. Був учасником АТО та ООС де проявляв свою мужність та хоробрість, проходив службу за контрактом у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, як снайпер-стрілець на псевдо Пітон.

Шлях воїна Тарас почав ще у 2019 році, підписавши контракт із ЗСУ. Був учасником АТО та ООС, де проявляв свою мужність та хоробрість. Коли почалося повномасштабне вторгнення, з 25 лютого по 22 вересня 2022 року, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Перебував у різних гарячих точках. У Харківській області Тарас отримав поранення, після реабілітації повернувся на службу.… Читати далі

Олександр Жидов житель міста Сарни.  Навчався у школі-колегіум імені Т. Г. Шевченка (нині Сарненський ліцей №1). Вищу освіту за фахом магістра факультету географії, історії та туризму здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Демʼянчука, закінчив факультет кібернетики.

У вересні 2023 року солдат підписав контракт із 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Він став прикладом мужності, відваги, щирості та безмежної вірності своєму народові. Воїн із позивним «Янгол» загинув 16 грудня 2024 року, під час бою на Курському напрямку. Героєві навіки 22.

Олександр був ще зовсім молодим. Попереду в нього було ціле життя, сповнене мрій, планів і прагнення жити в незалежній Україні. Він був талановитим танцюристом, займався спортом, мав багато друзів і був душею компанії. Його оптимізм, комунікабельність і готовність завжди прийти на допомогу стали рисами, які запам’ятаються всім, хто його знав. Це був люблячий син, турботливий брат і вірний друг.

У Героя залишилися батьки та сестра.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

… Читати далі