Довгаль Роман Юрійович,позивний «Біджо» (19.08.2001-12.05.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Довгаль Роман Юрійович, позивний «Біджо», народився 19 серпня 2001 року в смт. Рокитне, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

У 2007 пішов у перший клас на навчання у Рокитнівську ЗОШ №3 (ОЗ «Рокитнівський ліцей № 3») де здобув загальну середню освіту 9 класів.

«При згадці про Романа, уява відразу малює маленького хлопчика з приємними рисами обличчя. Пам’ятаю, як він вперше прийшов до школи. Відразу було помітно його врівноваженість та спокій. Можливо він і не вирізнявся якимись особливими здібностями, але те, що від нього завжди віяло позитивом – це факт. Роман був світлою дитиною Він ніколи не сперечався та не втручався у справи інших. Намагався бути непомітним, і разом з тим, був невд’ємною частиною шкільної ланки», – розповіла перша вчителька Романа Ірина Шульжик.

«Він був завжди добрий до всіх, завжди був готовий допомогти іншим. Був веселим і добре товаришував з іншими людьми. Він був крутим хлопцем…», – згадує однокласник Назар Борисовець.

Після закінчення школи, у 2016 році навчанвся в Рокитнівському професійному ліцеї. Навчався за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Тракторист-машиніст с/г виробництва» у групі № 2, закінчив ліцей у 2019 році.

Зі слів мами: Роман був дуже активним хлопцем, який любив куховарити, ремонтувати мототехніку. Мав цікаве хобі – колекціонував ножі. За все щоб не брався, все вдавалось, мав золоті руки.

На службу Роман пішов добровольцем 1 березня 2022 року. Не зміг спостерігати які страхи відбувались навколо. Довгаль Роман мав звання солдат, гранатометник. Був у складі 1-го стрілецького відділення, 1-го стрілецького взводу, 2-ї стрілецької роти, військової частини А7098.

«За час проходження військової служби зарекомендував себе з найкращої сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом і повагою серед побратимів по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих. З розумінням ставився до питань, що виникали та враховував їх. На критику та зауваження реагував адекватно, робив правильні висновки, був здатний критично оцінювати свою діяльність, стійко переносив життєві негаразди та фізичні навантаження», – розповів Валерій Бєліцький, командир військової частини А7098.

Вірний військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, виявивши стійкість і мужність в бою, під час мінометного обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації, був тяжко поранений в бою 11 травня 2023 року в районі населеного пункту Оріхово-Василівка, Донецької області. Помер від завданих травм наступного дня, 12 травня 2023 року в Дніпровській обласній клінічній лікарні імені Мечнікова. У нього залишилась мама – Довгаль Світлана Миколаївна та вітчим – Гордєєв Андрій Костянтинович.

У холі адмінприміщення Рокитнівської селищної ради розмістили портрети воїнів з Рокитнівської громади, які загинули з початку повномасштабного вторгнення, захищаючи Україну від ворога, у тому числі портрет Романа Довгаля. Також, з метою увічнення пам’яті про загиблих захисників, біля селищного будинку культури оновилася стела героїв.

Публікації про Довгаля Р

Громада зустрічала полеглого героя живим коридором на колінах 17 травня 2023 року. У цей день відбулось і прощання у Свято-Троїцькому соборі. На знак скорботи, 17 травня оголосили Днем жалоби у Рокитнівській громаді.
У холі адмінприміщення Рокитнівської селищної ради розмістили портрети воїнів з Рокитнівської громади, які загинули з початку повномасштабного вторгнення, захищаючи Україну від ворога, у тому числі портрет Романа Довгаля. Також, з метою увічнення пам’яті про загиблих захисників, біля селищного будинку культури оновилася стела героїв.

Спогади

«Щирий, добрий та світлий Роман Довгаль житиме у наших серцях! Герої не вмирають, а торкаються потаємних струн! Сум огортає душу, коли від нас ідуть найкращі! Саме таким був випускник — Рокитнівської ЗОШ № 3: золотий учень, опора та підтримка рідним, який став захисником нашого спокою та наших осель! Завжди спокійний, врівноважений, світлий воїн! Стриманий у словах, але дуже щирий –таким залишиться навічно у пам’яті наш Герой! Усього багатства української мови забракне, аби висловити скорботу, біль, горе, через яке проходимо! Поплив у вічність в охапках квітів, ніжних ароматах весни! Нехай Бог прийме Романа у Своїх Небесних оселях… Нехай Господь підтримає рідних та дасть твердості духу пережити біль втрати!», – такі зворушливі слова висловила Олена Кулакевич, працівник Рокитнівського ліцею № 3.

«Рому пам’ятаю як веселого, запального хлопчину. Він завжди був в центрі подій та уваги, один із лідерів в групі, але саме таких – «справедливих», тобто той, що вчить добру і правді! Старався бути активним у всіх заходах ліцею. Пам‘ятаю, що майже завжди був капітаном команди спортивних змагань. Він завжди хотів все спробувати і бути першим», – згадує Світлана Кляпко, вчителька математики Рокитнівського професійного ліцею.

«З великим болем та сумом я згадую Романа. Жорстока війна забирає кращих. Впевнена, що пам’ять про нього житиме вічно. Він завжди вирізнявся серед однолітків. Помітними були врівноваженість та спокій. Він ніколи ні з ким не конфліктував, намагався зі всіма підтримувати товариські стосунки», – слова пам’яті класної керівнички Романа, Антоніни Хмельовської.

«Ромчик, був завжди позитивним та добрим хлопцем. В школі навчався не дуже, але старався… Улюбленим уроком було трудове навчання. Руки мав золоті, завжди в нього виходило все краще інших. Разом зі мною відвідував секцію з вільної боротьби у вільний від навчання час. Також якщо не помиляюся ходив на гуртки по трудовій праці. Для мене він завжди залишиться у спогадах як веселий, добрий, працьовитий, надійний друг, який міг виручити у скрутну хвилину…», – розповів однокласник Влад Чубик,