Друзь Валерій Іванович народився 2 жовтня 1980 року в місті Березне Закінчив в 1998 році Березнівську загальноосвітню школу №1, в 2002 році Березнівський лісовий коледж і в 2003 році Національний аграрний університет за спеціальністю «Лісове господарство». В Березнівській в міській територіальній громаді він був відомим підприємцем. Військову службу у Збройних Силах України Валерій проходив з перших днів повномасштабної війни – з 26 лютого 2022 року. Валерій був прикладним чоловіком для своєї родини, найкращим батьком для своїх дітей, відданим сином для батьків та завжди готовим допомогти друзям – саме таким його запам’ятають усі, хто любив та шанував.
Помер захисник 05 вересня 2023 року від отриманих поранень в ході бойових дій 20 серпня 2023 року східніше населеного пункту Роботине Запорізької області. Медичний персонал лікарні імені Мечникова м.Дніпро боровся за життя протягом двох тижнів.
Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях Валерія Івановича, якого поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України.
У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та четверо дітей, з них двоє неповнолітніх- 2014 та 2017 років народження.
Публікації про Друзя В.
“Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Валерія Івановича, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам’ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!”, йдеться на сайті
У лікарні Дніпра помер військовий з Рівненщини
“Валерій був прикладним чоловіком для своєї родини, найкращим батьком для своїх дітей, відданим сином для батьків та завжди готовим допомогти друзям. Серед тих, хто його знав та поважав, він залишить яскравий слід своєї щедрості та усмішки”
Прощання з Валерієм Друзем спочатку відбулося удома в загиблого по вулиці Грушевського міста Березне, в якому Валерій проживав з дружиною та дітьми. Попрощатись з ним прийшли рідні, друзі, близькі, побратими та жителі громади.
Потім під траурні звуки духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців березнівчани урочисто провели Валерія рідними вулицями міста до Свято-Покровського храму міста Березне, де відбулася заупокійна служба.
Прощання з захисником продовжили на міському майдані Незалежності, де поруч з домовиною лунали останні слова для захисника та його родини.
Зі словами скорботи та підтримки до рідних звернулися голова Рівненської обласної військової адміністрації Віталій Коваль, який навчався разом з Валерієм в школі, Березнівський міський голова Руслан Пилипчук та настоятель Свято-Покровського храму міста Березне – благочинний Березнівського благочиння протоієрей Мирослав Синиця.
Після прощальної церемонії на центральній площі міста рух колони до місця вічного спочинку пройшов вулицями Київською, В.Чорновола, Адріївською, Корецькою, яку з надзвичайною повагою та скорботою зустрічали містяни.
Останній земний шлях загиблого Героя був вкритий живими квітами.
Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях Валерія Івановича, якого поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України.
У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та четверо дітей, з них двоє неповнолітніх- 2014 та 2017 років народження…
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким померлого, розділяємо їхній біль та горе.
Пам’ять про них з роду в рід
Минулої неділі Березне попрощалося з Валерією ДРУЗЕМ — з ще одним своїм героєм, який в ході важких боїв з московськими ординцями 20 серпня одержав несумісні з життям поранення під населеним пунктом Роботине Запорізької області і помер 5 вересня у лікарні міста Дніпро.
Ритуал прощання розпочався в оселі звитяжця, яку Валерій звів для своєї сім’ї, сподіваючись на щасливе родинне життя. Не виключено, що з допомогою спеціальних медичних засобів, але смерть ще не поклала своєї печаті на його обличчя — здавалося що Валерій просто приліг відпочити після роботи під серпневим гарячим сонцем, яке й подарувало йому цю літню засмагу, і тільки домовина, в якій боєць лежав, була печальним свідченням того, що він уже залишив земні обрії. Та ще невтішні сльози рідних, що припадали до улюбленого сина, чоловіка, татуся.
Військову службу у Збройних Силах України Валерій Друзь проходив з перших днів повномасштабної війни — з 26 лютого 2022 року. Хоч готував себе до продуктивної мирної праці. Закінчивши Березнівський лісотехнічний коледж, продовжив навчання у Національному аграрному університеті за спеціальністю лісове господарство. Здобуті знання,наполегливість, товариська вдача допомогли вість,товариська вдача допомогли йому стати відомим в громаді підприємцем. Але коли над усім тим,що любив,чим хотів займатися, над мирним життям його родини, над Україною нависла загроза рашистського вторгнення, без жодних сумнівів пішов захищати усе, що йому дороге. Старший механік-водій механізованого батальйону Валерій Друзь і на військовій службі був серед тих, хто першим зустрічав небезпеку, дбав про побратимів.
Під скорботні мелодії духового оркестру похоронна процесія рушила від оселі звитяжця вулицями Грушевського, Чорновола, Андріївська до центру міста. Духовний супровід здійснювали священники храмів Березнівського благочиння Православної Церкви України, заупокійна служба відбулася в храмі Покрови Пресвятої Богородиці.
Сотні березнівчан цього недільного дня зібралися опівдні на майдані Незалежності, де відбулося прощання з полеглим, вшанування його пам’яті. Для участі в скорботній церемонії прибув голова обласної військової адміністрації Віталій Коваль, колишній однокласник Валерія, який знайшов найтепліші слова підтримки для батьків звитяжця, його дітей, дружини, рідних, друзів. Зі словами співчуття до рідних також звернувся міський голова Березного Руслан Пилипчук. Зворушливу проповідь виголосив настоятель Свято-Покровського храму благочинний Мирослав Синиця. Останній земний шлях звитяжця до місця вічного спочинку на кладовищі в урочищі Лукавець був встелений живими квітами.
Під виконання Державного Гімну та військового салюту Валерія Друзя поховали на Алеї Слави поруч із загиблими захисниками України. Світлі спомини про них назавжди залишаться в наших серцях.
Надія Ярмолюк
Список публікацій
Ярмолюк Н. Пам’ять про них з роду в рід / Н.Ярмолюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2023. – N 37 /14 верес./. – С. 1.
Громада на Рівненщині повідомила про смерть двох військових: Валерія Друзя та Сергія Саванчука // Суспільне: новини
Від бойових поранень у лікарні помер воїн з Березнівщини // Район Рівне
Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого випускника ННІ ЛіСПГ – Героя – захисника Валерія Івановича Друзя // Національний університет біоресурсів і природокористування України
Залишилось четверо дітей: у боях за Роботине загинув житель Рівненщини // Факти
.