Народився Іван у м.Сарни та був найстаршим з трьох дітей сім’ї Дулачиків. З дитинства захоплювався технікою. Закінчивши 9 клас Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (нині ліцей), здобув спеціальність тракториста-машиніста та водія у Сарненському СПТУ№21 (нині ЗП(ПТ)О “Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж”). Ще навчаючись в училищі орав самостійно трактором, допомагаючи дядьку в полі. Строкову службу проходив два роки у м.Житомир. Відразу по завершенні служби Іван одружився. У мирному житті працював на різних підприємствах міста: Сарненському льонозаводі, водієм у ПП, ТЗОВ Окко-Рітейл, останнє місце роботи – ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій». Багато часу присвячував родині й вихованню дітей. Любив спорт. Часто возив двох синів на змагання з боротьби — не лише як тато, а як наставник.
З 2015 по 2016 роки приймав участь в АТО, служив у десантних військах на Донеччині. Іван Дулачик, з позивним «Койот», був мудрим наставником, добрим товаришем і майстром на всі руки. Його завжди памʼятатимуть за щирість, підтримку та силу духу.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, у лютому 2022 року, пішов добровільно до військомату, сказавши дружині «…ворог вже близько, чекати не буду коли мене викличуть, я піду сам…». Тоді Іван Степанович був зарахований до роти охорони Сарненського РТЦК та СП, а вже у травні того ж року продовжив службу в бойовому підрозділі 14-ї окремої механізованої бригади. Очолював польову лазню взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону в/ч А 1008.
Відповідальний, стійкий, доброзичливий і відданий — саме таким його назавжди запам’ятають побратими, друзі й усі, хто його знав.
Головний сержант Дулачик Іван Степанович загинув 10 травня 2025 року біля н.п.Благодатівка Харківської області, виконуючи військовий обов’язок, разом із своїм побратимом старшим солдатом Тарасом Левчуком, з яким служили в одному підрозділі у складі однієї з кращих бригад 14-ї ОМБ.
За гідне виконання громадянського та військового обов’язку під час Антитерористичної операції Дулачик Іван Степанович був нагороджений Почесною відзнакою «Відвага. Честь. Відповідальність» (2016р.). За сумлінну службу у 2023 році нагороджений Подарунковою монетою-коїном «14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого».
У Героя залишилися сестра, дружина, два сини та донька. Нині менший син Героя продовжує захищати батьківщину в лавах ЗСУ.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
Публікації про Дулачика І.
16 травня в Сарнах попрощалися з двома захисниками.
Іван Дулачик, Тарас Левчук — воїни-герої Збройних сил України, шановані наші земляки. В перші дні повномасштабного вторгнення Іван та Тарас добровільно були мобілізовані до складу Збройних сил України і проходили службу в роті охорони при Сарненському РТЦК. У травні 2022 року разом перевелись в 14-ту окрему механізовану бригаду. Протягом трьох років мужньо виконували бойові завдання у складі однієї з кращих бригад Збройних сил України, — розповів Олександр Сварицевич, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Сарненської міської ради. — Перед нами приклад всього — справжньої чоловічої дружби, бойового братерства, любові до Батьківщини, готовність пожертвувати собою заради українського народу, заради наших наступних поколінь.
Джерело. “Вічні захисники”
У Сарнах попрощалися з військовими-побратимами Іваном Дулачиком і Тарасом Левчуком
Список публікацій
Загинули в один день: з двома побратимами 14-ї ОМБ попрощались у Сарнах на Рівненщині // Суспільне. Рівне
У Сарнах попрощалися з військовими-побратимами Іваном Дулачиком і Тарасом Левчуком //sarny news