Дикий Віктор Михайлович, народився 10 листопада 1973 року в селищі Томашгород на Рокитнівщині. Навчався у Томашгородській середній школі №1, яку закінчив 1990 році. Після закінчення 11 класів Віктор пішов навчатись в Рівненську поліцейську школу. Бути полісменом – це була його мрія з дитинства. Після закінчення школи поліції, працював у державній службі з надзвичайних ситуацій, а потім здобув фах економіста у Європейському університеті у міста Рівного. Згодом почав займатися підприємницькою діяльністю у рідному місті. Разом із дружиною Оксаною виховали п’ятьох дітей.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, вже на наступний день, 25 лютого, Віктор був одним із перших добровольців, які прийшли у військкомат аби стати на захист рідних людей. Він говорив, що не може просто сидіти вдома, адже має кого захищати, за кого стояти стіною. «Я маю досвід служби в армія, роботи в міліції, то хоч стріляти вмію». – розмірковував Віктор. Тому спочатку пішов в тероборону в м. Здолбунів, а потім м. Рівне. Разом із 14-ю окремою механізованою бригадою Віктор пройшов Бахмут, Сєвєродонецьк, Краматорськ.

Веселий, компанійський, щирий, любив жартувати, не міг терпіти несправедливості. Якщо бачив, що щось не так, завжди говорив прямо в очі, не ховаючись.

Обожнював проводити час зі своєю сім’єю, та риболовити разом зі своїми дітьми. Віктор Дикий з дружиною Оксаною разом виховали п’ятьох дітей.

Він переніс контузію, але на адреналіні, на патріотизмі залишився з побратимами на передовій. Лише коли їх трохи відвели, стало зрозуміло, що йому погано, він звернувся до медиків – з’ясувалося, що то була не лише контузія, а й перелом ключиці, пошкодження хребта, осколки… Все це вже потім виявили медики. Однак військовий навіть не думав демобілізовуватися, говорив, що от його лікарі трохи підлатають і повернеться до своїх побратимів…

Продовжуючи лікування на Рівненщині, Віктор нарешті зустрівся з рідними. Але поранення, травми та всі жахи війни, які довелося побачити та пережити за цей рік, дали про себе знати і 49-річний старший сержант, командир відділення Віктор Дикий віддав у цій боротьбі з ворогом найцінніше – своє життя. Він помер 3 травня 2023 року від обширного інфаркту.

Поховали Віктора Дикого на кладовищі у Тинному.

Публікації про Дикого В.

Спогади

Дружина Віктора розповідає про свого чоловіка:

«Він все робив задля сім’ї, задля дітей. Навіть коли хотіла вийти на роботу, Віктор сказав просто: у тебе є діти, ти маєш чим займатися, а я є для того, щоб заробляти гроші. Він хотів піти в армію ще у 2014 році, але тоді були іще зовсім малими діти, тож залишився вдома. А минулого року з перших днів повномасштабного вторгнення прийняв для себе найважливіше рішення – стати на захист територіальної цілісності держави. Для нас у нього завжди були заспокійливі слова: «У мене все добре, тут пташки співають». А все те, що довелося побачити, лишалося з ним».

Згадують Віктора Дикого його друзі як про людину з великим серцем, як мужнього захисника, який віддав власне життя за наше мирне небо та зробив свій найбільший внесок в перемогу. Саме заради того, щоб діти через роки не мусили знову воювати з рашистами, він пішов на війну. Для нього поняття честі та справедливості ніколи не були порожніми словами, тому він без вагань став на захист держави. На жаль, війна підірвала здоров’я мужнього захисника.

4 травня 2023 року на майдані Незалежності у Рівному прощалися одразу з двома захисниками – Віктором Диким та Валерієм Усачем.

За тим чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Віктора Дикого на кладовищі у Тинному.

Працівники, учні Томашгородського ліцею № 1 та жителі селища висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Віктора Михайловича Дикого. Вони прокоментували спогади про нього так:

«Це наш земляк, який вчився в нашому закладі та проживав у смт.Томашгород (Ломськ). Він був хорошою людиною, всі, хто його знали, характеризують Героя, як веселого, компанійського, щирого і справедливого хлопця.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту втрати близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, земляків.

Спи спокійно, Солдате. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях.
Вічна пам’ять захиснику України! Ніколи не забудемо… Герої не вмирають! Героям слава!”

Список публікацій:

У Рівному попрощалися з військовими Валерієм Усачем та Віктором Диким // Суспільне. Новини

4 травня в Рівному відбулося прощання з Героями-Захисниками України Валерієм Усачем та Віктором Диким // Рівненська районна державна адміністрація: офіційний веб-сайт

Дикий Віктор Михайлович // Книга Пам’яті: сайт

У Рівному попрощаються із Валерієм Усачем та Віктором Диким // Телерадіокомпанії Рівне 1