“Вчора вже минуло, а завтра – ще не наступило. Борімося сьогодні!” – ці слова Руслана Гамаровського запам’ятають назавжди побратими загиблого бійця.
Знову прощання: війна забрала життя 46-річного військового Руслана Гамаровського
Руслан Гамаровський народився у Львові, але все життя прожив у Рівному. Бухгалтер за освітою, він працював у багатьох підприємствах та організаціях. Проте в 2014 році, коли ворог вперше перетнув східні кордони нашої країни, змінив цифри на військову форму.
“А хто, як не я? Хто буде воювати? Це Україна, а отже, треба її захищати!” – з такими словами Руслан вперше пішов на війну..
У спілкуванні справжній балагур та жартівник, а от до роботи Руслан Гамаровський ставився надзвичайно серйозно та відповідально.
“Він не любив, ані футбол, ані риболовлю, а от роботу любив. На першому місці у нього завжди були Україна, сім’я та робота. А ще він любив життя, хоч і не завжди це показував, але це у ньому читалася. А ще він просто любив…” – розповідає дружина Героя Наталія.
Подружжя намагалося максимально багато провести час разом, надихатися одним одним. Та попри це у шафі завжди була військова форма, а поряд стояв зібраний рюкзак з усім необхідним.
“Руслан завжди був готовий стати на захист рідної країни. Знаєте, ніби завжди чекав, що щось станеться, пролунає дзвінок і він поїде…” – пригадує Наталія.
Вранці 24 лютого подружжя обговорювало нічні події, дивний гул, який було чути…
“Винищувач. Це війна,” – прямо сказав тоді дружині Руслан.
Вже ввечері того ж дня, поки дружина готувала тушонку, він телефонував своїм побратимам, нервував, якщо не міг до когось додзвонитися… А вже після “прильоту” біля Рівного був готовий їхати до побратимів.
Кілька днів очікувань, зборів та телефонних дзвінків. Так 27 лютого Руслан відзначив свій 46-й день народження, а за тим вирушив у дорогу, де зустрів багатьох своїх побратимів…
“Якось я його спитала, а раптом полон? А він з усмішкою, властивою йому, сказав: “Та ти що, у мене ж є пістолет і граната!” І так говорив завжди…” – пригадує Наталія.
Подружжя домовилося зідзвонюватись щоранку. У п’ятницю, 3 червня, Руслан попередив дружину, що кілька днів із ним не буде зв’язку, у суботу іще написав кілька разів у месенджер. Після цього Наталії телефонував вже заступник командира батальйону…
Руслан Гамаровський загинув 5 червня під час бою біля села Полтавка Запорізької області.
За інформацією Рівненської міської ради
У Рівному попрощалися з бійцем УДА Русланом Гамаровським
Спогади
Навчав мене всьому з самого початку в батальйоні. Розказував історії, як він в Іловайську був, як Піски зачищали. Загинув… були на позиції, на бойовому завданні, не встиг забігти в укриття, прилетіло”, — розповідає побратим Юрій Шумило.
“Я працювала з його дружиною разом. Дуже довго працювала, але вона розказувала, що такий він був — йому треба було бути там. Він говорив, що треба захищати Україну, що “хто крім мене, а хто буде, все одно комусь треба”. Як вона розповідала, в нього завжди була сумка готова у шафі і форма, завжди”, — каже знайома Раїса.
“Це була єдина золота дитина, яка і вночі, і вдень біля мене. Це не горе. Хто, каже, вас захистить? Прийдуть сюди росіяни, вони розстрілюють всіх. Він розказував такі страшні речі. Каже: “Розкопуємо свіжі могили, а там діти, жінки, всі в потилицю розстріляні і закопані”. 2,5 роки він в АТО, дві контузії та він вижив, а це не вижив”, — розповідає матір військовослужбовця Софія Гамаровська
Список публікацій
В м.Рівне поховали загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Руслана Гамаровського // Рівненська районна державна адміністрація
Сьогодні у Рівному попрощалися із воїном-добровольцем Русланом Гамаровським // Новини Рівненщини
Рівняни схилили голови, віддаючи шану полеглому Герою Руслану Гамаровському (Фото) // ЧаРівне
Рівне попрощалося із загиблим військовим Русланом Гамаровським: чоловіку було 46 років (ВІДЕО) // Рівне1