Гаврилюк Віталій Сергійович народився 7 листопада 1986 року в м. Березне Рівненської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2 . Служив у ЗСУ. Після закінчення служби в армії працював у Березнівському райвідділі міліції та Березнівському лісгоспі. З 2020 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом, брав участь у бойових діях в зоні АТО. Служив у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого м. Володимир-Волинський.
Загинув Віталій 7 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, неподалік села Макарівка Бучанського району на Київщині. Йому було 36 років.
Захисника поховали на Березнівському міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилася дружина та двоє дітей.
Нагороди солдата Гаврилюка Віталія Сергійовича: Князівський хрест Героя “Навіки в строю”
Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)
Публікації про Гаврилюка В
«Через соціальні мережі я майже місяць шукала брата. І до останнього надіялась, що він буде живий, але, на жаль, він з побратимами загинув. Він завжди був веселим, щирим, добрим і найкращим братом», – розповіла рідна сестра героя Оксана.
«Спочивай з миром… Ти був другом для багатьох… досі не можу повірити… Вічна пам’ять Тобі, Наш Герою!» – написала Тетяна Сульжик.
Жертва в ім’я свободи
Упродовж двох тижнів рідні шукали зниклого військового Віталія ГАВРИЛЮКА, який на початку березня вирушив на Київщину і перестав виходити на зв’язок. Його світлину неодноразово розміщували в інтернеті, аби отримати бодай звістку. І звістка не забарилася, проте дуже сумна…
У боях з російськими окупантами загинув ще один захисник України – наш земляк Віталій Гаврилюк. Стискається серце від великого жалю. Без тата лишились два соколи-сини, без любого чоловіка-молода дружина. Горе сім’ї неможливо осягнути.
Гіркі сльози лилися над закритою труною, яку огорнув синьо-жовтий стяг. Провести в останню путь героя минулого понеділка прийшло близько тисячі березнівчан. Воїн своє життя віддав за волю та незалежність українців,окропив своєю кров’ю нашу свободу.
Повільно рухалась похоронна процесія від рідного дому з вулиці Ціолковського до Свято-Троїцького храму УПЦ. Тужливі пісні та оркестрова музика летіли у небесну вись. Здається, в унісон з ними вив вітер. Люди навколішки зустрічали вбитого воїна, разом з рідними схиляли голови в скорботі.
Сумні звуки церковного дзвону зустрічали процесію. Священники провели заупокійну службу в храмі. Свічки німо палахкотіли в руках, поки люди оплакували загиблого. Місцем вічного спочинку героя стало кладовище в урочищі Лукавець.
Сподіваємось, зовсім скоро звістки про численні втрати в боях замінить одна-єдина вістка про перемогу. І це стане початком нової сторінки нашої історії. Ми її відкриємо, та ніколи не забудемо тих жертв, що принесли українці в ім’я свободи. Слава Україні! Героям слава!
Яна СТАХНЮК.
У Полісько-Сарненській єпархії відспівали 36-річного воїна Віталія Сергійовича Гаврилюка, який загинув неподалік села Макарівка на Київщині.
Чин відспівування у Свято-Троїцькому соборі міста Березне очолив благочинний Березнівського округу протоієрей Ігор Коспа у співслужінні священиків єпархії. Після богослужіння отець Ігор передав рідним Героя слова співчуття митрополита Поліського і Сарненського Анатолія:
«Ворожа куля обірвала молоде життя Віталія – Захисника нашої Вітчизни. Смерть найріднішої людини – велике горе для батьків та рідних. В цей тяжкий час ми розділяємо горе сім’ї убієнного воїна Віталія та разом з Вами підносимо молитви за вічний спокій його душі».
Пам'яті Віталія Гаврилюка, воїну 14 -її механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого...Загинув в боях за Київщину 7 березня 2022 року.. Ще тиждень, два - і цвітом, в пишноту, весна! Так бруньки просяться пустить красу на волю... Та тільки холод , як торік, тримають ще в неволі, Та вільний Київ, дихає надіями стривожена земля. І журавлі вертаються до гнізд своїх додому.... А їх нема.... Минула друга вже зима, той вічний і мороз, і холод, В живих, мов паморозь, і сльози, біль і сивина... А їм лиш цвітом зорі, нема і не було весни, лише дороги. Бої, дороги, знов бої, і мокрий одяг, так промерзли ноги. А ворог Поліссям пре, відкрита з Білорусії дорога... ,,Ми вистоїм, брати, ховаєм страх в торбинки і тривоги. До зброї ! Дороги! Він був, як тисячі бійців-спартанців, проти сили. Європа перед силою тремтіла, а в них звитяги не гасила. Рятувати Київ! Зійшлось добро і зло: земля двигтіла.... Віталій з перших журавлів, що відлетіли! Як боронили! Серцями душами, тілами, бо знали: хто, як не ми! Горіли. Героями вмирали.... І знов весна і квіти на могилі... В скорботі друзі, діти.І сестра Свою скорботу не гасила, носила. І на кладовище прийшла поговорити: - А вже моя найменша підросла, Перед війною народила і хрестили. Ти приїжджав, мабуть, чи на хрестини? Прощання - ти обійняв, наче востаннє. Було так щемно. Дійсно, теж востаннє.... І посміхався. А в тебе ще бажання: Навчить племінницю маленьку танцювать. І в школу, і відгуляють ще на весіллі.... Було б. Якби ж то не війна, наша біда... Хоча біди в житті було у нас чимало... Моя кровиночко, найближча ти рідня - Батьків давно нема. Плече підставив брата. Сміливий ти..Два роки прослужив в АТО.... Знав, за що пішов й за кого воювати... Як повертавсь, тобою веселилась хата... Любили побратими.14 - механізована бригада. Механік ти водій, під Києвом останній бій. Ще подзвонив додому, далі тільки тиша... А там бої, бої: і лише вітер спомини колише.... Із серця куля листа вже не напише про біль. Якби ж то вміли говорить поліські сосни - Яким ти полумям у Дмитрівці життям горів.... Вони ж лиш вміють у скорботі промовчати - І лише попіл ще лежить біля смолистих ніг.... Прийшла весна. Немає тільки брата.... Грішу, ти є, у споминах живий і не розп'ятий. Закінчиться війна. І ворогам прийде розплата За смерть твою, за в муках вбитого солдата. Говорять 7 щасливе для усіх число, Для мене - ні, воно забрало в мене брата - Найкращого на світі, дядька й тата.... Назустріч ще поїду на панахиду у село, Щоби душею із землею сльозами злиться, Де подих твій останній подвигом злітав І де дарує квіт й траву оновлена землиця, А ту весну ти захищав,чекав, а ворог вкрав... І тисячі людей в Березно на колінах Торік Віталія прийшли востаннє теж зустріти... Весна...І КВІТИ, КВІТИ , КВІТИ, ПЕЧАЛІ КВІТИ... Так дзвони з сумом били і плакала рідня... Вічна память усім Героям-журавлям, що не повернуться із вирію додому.Вічна пам'ять Віталію Гаврилюку. Лариса Аврамчук
Нагороди солдата Гаврилюка Віталія Сергійовича :
Князівський хрест Героя “Навіки в строю”
Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)
Список публікацій
Стахнюк Я. Герої не вмирають / Я. Стахнюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2022. – N 29/21 лип./. – С. 2.
Сумна звістка прийшла на Рівненщину: у бою загинув воїн з Березного // Rivne Media
В бою під Києвом загинув воїн з Березного // Вісті Рівненщини