Народився Григорій 1 січня 1979 року в с. Мар’янівка, в багатодітній родині Марії і Петра Костецьких. Був наймолодший у родині, змалечку ріс допитливим хлопчиком. В школу пішов раніше своїх однолітків. Як і всі хлопчаки, полюбляв грати у футбол. Після закінчення школи навчався у Сарненському ПТУ №21 (нині ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей». На строкову службу був призваний 14 травня 1997 року, а звільнений у листопаді 1998 року у званні старший сержант.

Після звільнення з армії Григорій Петрович працював у місцевому сільському господарстві, згодом займався домашнім господарством. Жив Григорій Петрович з мамою. Зі слів мами: “Мій Грицуньо (так його називає мама) був хазяїном і хазяйкою, він робив всю роботу і косив, і орав, і варив, і прав, і прибирав…, завжди і у всьому намагався допомогти, мав плани на післявоєнне життя…”.

Після повномасштабного вторгнення, як і більшість односельчан, долучився до створення і патрулювання місцевих блок постів. А 1 червня 2022 року був мобілізований до війська.

Після проходження навчання Григорій Петрович був призначений командиром кулеметного відділення в/ч А4574 у 224 Окремий Штурмовий Батальйон Спеціального Призначення “OPFOR”. У складі якого боронив рідну землю від лютого ворога на східних рубежах, зокрема Бахмут…

Після першого тяжкого поранення, частково відновившись, Григорій Петрович повернувся на Схід. Він завжди був попереду і всіляко намагався зберегти своїх хлопців, особливо молодь… За сумлінну службу, Григорій Петрович був нагороджений відзнакою “За участь у бойових діях”.

“Суркіс”- такий мав позивний. Після декількох контузій і надскладного поранення Герой, нажаль відійшов у вічність, поповнивши Небесне військо… Серце Героя зупинилося 3 серпня 2024 року.

У Героя залишилися мама, син, сестра і брати.

Похований на місцевому кладовищі у рідному селі Марʼянівка, Любиковицького старостинського округу.

ПУблікації про Костецького Г.

Побратими згадують Григорія Костецького, як вмотивованого, надзвичайно мужнього та стійкого Воїна, надійного, вірного товариша. Таким він залишиться у їхній пам’яті.

“Велика подяка Герою, який зі зброєю в руках захищав нашу землю на вогневих рубежах і став янголом, що вічно буде закривати крилами свою родину, кожного з нас!
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, друзям та бойовим побратимам.
Сумуємо разом з вами в цей час скорботи.
Вічна памʼять і слава Герою!”, – повідомляє Сарненська міська рада

Ми втрачаєм людей… ми втрачаєм Героїв.

З кожним пройденим днем їх все менше між нас.

Став на захист країни своєї Григорій,

І хоч серце спинилось - вогонь не погас.

Скільки Воїнів наших ще має загинуть,

аби вибороть право на гідне життя?

Прості хлопці з Полісся у засвіти линуть,

кроком впевненим Вічності крізь забуття.

                                                            Тамара Гнатюк

Джерело : Книга памяті “Вічні захисники”

Список публікацій

На Рівненщині провели в останню дорогу захисників // Сім днів

На війні загинули двоє захисників з Рівненщини // Рівне 1

Навіки 45: у військового із Сарненщини зупинилося серце // СарниNews.City

Сарненська громада знову у скорботі …// Сарненська міська територіальна громада