Михайло МАЗУР  народився у Рівному.    Навчався у  ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП»,  після його закінчення розпочав свою трудову діяльність майстром виробничого навчання. В коледжі працював з 2009 року. Викладав в групі кваліфікованих робітників за професією «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування», «Електрозварник ручного зварювання». Був відповідальним, старанним, дисциплінованим, до колег та учнів ставився з повагою, любив грати у футбол

У лютому, коли  розпочалася повномасштабна війна – він один з перших з’явився у військкомат, хоч мав ” білий квиток”. Воював на Сході країни, захищав міста Золотоноша, Бахмут, Сєвєродонецьк.

31-річний Михайло Мазур загинув 29 червня у боях за місто Лисичанськ.

Прощалися із Героєм  відбулося  9 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Михайла, як і заповідав дружині, в селі Ставичани на Хмельниччині, де поховані його батьки. 

 
 

Спогади
“Ця дитина в нас вчилася. Михайло доглядав хвору матір. Був хорошим учнем та хорошим майстром. Любив свою справу, спеціаліст. В перші дні я пішов у військкомат і через кілька днів він також пішов. Записався добровольцем, його ніхто не змушував. Але на передовій він до кінця виконав свій обов’язок. Михайло назавжди залишиться в серцях колег та учнів хорошою людиною та патріотом”, – розповів Суспільному колега Михайла Леонід Горпинич.
 
 
 
“Він був відповідальною та організованою людиною. Він був нашим студентом, а після навчання залишився в нас працювати. В нашому колективі Михайло працював 17 років. Він мав пільгу, але коли для нашої держави настали тяжкі часи, добровільно пішов до лав ЗСУ”, – розповів директор технічного коледжу НУВГП Микола Яцков.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
На жаль, сумна новина прийшла у наше місто. На війні з рашистами загинув молодий, веселий та щирий рівнянин. Михайла Мазура любили учні, поважали колеги, друзі, а тепер двоє його найрідніших людей — дружина та донечка — витирають сльози скорботи…
“Одна любов — одне життя!” За цим гаслом футбольного клубу “Динамо” жив і його відданий вболівальник рівнянин Михайло Мазур.
Михайло народився у Рівному, навчався у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”, а за тим залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав у групі кваліфікованих робітників за професією «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування», «Електрозварник ручного зварювання». Відповідальний, щирий, добрий, завжди позитивний — його любили та поважали учні, а він понад усе любив свою дружину та 4-річну донечку Ульяну.
Коли в лютому в Україні пролунали перші вибухи, Михайло не сказавши нікому ні слова пішов у військкомат, аби записатися до лав тероборони. Та врешті опинився в ЗСУ, хоч досі не мав жодного досвіду.
“Михайло не служив в армії, мав “білий” військовий квиток, адже доглядав за хворою мамою. Але це його не спинило. Він любив свою країну, повторював, що якщо всі сидітимемо в дворах на лавках, то Україну не буде кому захищати. Тому мови про те, щоб сховатися чи втікати і бути не могло,” – розповідає дружина Михайла Анна.
Війна йшла за Михайлом Мазуром по п’ятах… Спершу ворог атакував Яворівський полігон, на щастя, воїн поїхав звідти за кілька днів до того… А за тим на Михайла чекало справжнє пекло боїв Золотоноша, Бахмут, Сєвєродонецьк, Лисичанськ…
“Вони здобули потрібний бойовий досвід і навіть більше за 56 днів, які вони утримували Сєвєродонецьк. Так казав їх командир. І це було справжнє пекло. Міша казав, що це важко витримати психологічно, це при тому, що він завжди був позитивним, оптимістично дивився на світ. Вже у Лисичанську стало трохи спокійніше, він став більш спокійним… Так тривало кілька днів, а потім все повторилося… Міша майже не говорив про події останнього місяця там, сказав лише, що там пекло і страшно, і такий відчай в очах, навіть коли про щось спілкувалися, то видно було, що думками десь далеко,” – продовжує Анна.
Життя 31-річного гранатометника солдата Михайла Мазура обірвалося 29 червня під час ворожого обстрілу у боях за місто Лисичанськ…
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Михайла, як і заповідав дружині, в селі Ставичани на Хмельниччині, де покояться його батьки. Саме це село називав місцем сили, любив там грати на баяні і цитувати улюблений вірш Ліни Костенко:
“Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра – казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить – як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.”
Список публікацій 

«Одна любов – одне життя!» [Текст] // За відродження [Рівне]. – 2022. – № 31/32/30 верес./. – С. 3.
Про загиблого Героя, учасника російсько-української війни, рівнянина Михайла Мазура.

«Війна йшла за ним по п’ятах…». У бою за Лисичанськ загинув 31-річний викладач з Рівного// Радіо Трек: новини.

Знову втрата у Рівненській громаді, на війні загинув Михайло Мазур // Вісті Рівненщини

Під Лисичанськом загинув майстер виробничого навчання коледжу в м. Рівне   // Радіо Трек: новини

Любив цитувати вірші Ліни Костенко: на війні з рашистами загинув молодий учитель з Рівного Михайло Мазур // Експрессо

 

 
 
 

Мазур Михайло Володимирович (01.11.1990-29.06.2020)