Мовчун Євгеній Михайлович, “Лєший ” (19.01.1985 – 07.01.2026) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Мовчун Євгеній Михайлович, “Лєший ” (19.01.1985 – 07.01.2026)

Мовчун Євгеній, народився та виріс у селищі Зарічне Вараського району (до 2021 р. – Зарічненський район). Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2002 р. закінчив Зарічненську загальноосвітню школу. Прагнучи здобути професійні знання та навички, вступив до Рівненського професійного ліцею, де опанував професію верстатника широкого профілю та здобув кваліфікацію токаря і фрезерувальника ІІІ розряду. Свій трудовий шлях Євгеній розпочав у Зарічненському держлісгоспі, працюючи за токарем.

З початком повномасштабної російської агресії проти України, солдат Мовчун Є.М. був мобілізований до лав ЗСУ 5 жовтня 2022 року. Згодом, пройшовши відповідні навчання та, здобувши військову спеціальність – сапер, був направлений у зону бойових дій на Донеччину для захисту нашої країни від ворожого окупанта.

У серпні 2024 року, під час ворожого обстрілу та влучання у бліндаж, Євгеній виявився єдиним серед свого підрозділу, кому вдалося вижити. Попри надважкий стан він виявив незламну волю до життя: переніс десятки складних операцій, проходив тривале лікування та реабілітацію як в Україні, так і в закордонних клініках. Увесь цей час поруч із ним були дружина та донька.

Помер Захисник 7 січня 2026 року у клінічній лікарні «Феофанія» в м. Києві від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.

15 січня 2026 р. Євгенія провели в останню дорогу та поховали у Зарічному.

За час військової служби був неодноразово відзначений грамотами та подяками командування, а також нагороджений відомчими та почесними нагородами: відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України», почесною відзнакою «За оборону міста Бахмута», медаллю «Ветеран війни». За мужність і відвагу, проявлені під час захисту України, відзнаку Міністра оборони України «За поранення» йому присвоєно посмертно.

Публікації про Мовчуна Є.

Зарічненська громада провела в останню дорогу захисника України Мовчуна Євгенія Михайловича.

5 січня, Зарічненська громада у глибокій скорботі попрощалася зі своїм земляком, воїном Збройних Сил України Євгенієм Мовчуном.

Зарічненська селищна рада та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким та побратимам загиблого. Ми схиляємо голови перед мужністю, честю та відданістю Євгенія Мовчуна, який віддав найдорожче за мирне майбутнє нашої країни.

Світла пам’ять про справжнього Героя назавжди житиме в наших серцях.

Зарічненська громада провела в останню дорогу захисника України Мовчуна Євгенія Михайловича.

https://www.facebook.com/share/v/1Cr939Ntap/

Спогади:

Щоранку о 9.00 Україна завмирає, хвилиною мовчання вшановуючи пам’ять ЗАГИБЛИХ у цій жорсткій , несправедливій, підлій війні.

Щоранку тисячі сердець матерів, дружин, дітей огортає біль і розпач, сум і сльози… Вони згадують, пам’ятають і, певно, чекають…. Чекають у снах і спогадах, у продовженні свого роду і народу.

Війна торкнулася кожної сім’ї і нашого селища. Прапори волі і нескореності, прапори пам’яті майорять на кожному кладовищі громади. Дошки пам’яті щодня нагадують, якою ціною дається незалежність.

Наші учні, наші хлопці, наші мужні воїни…

Євгеній Мовчун…для друзів Женьчик. Скромний, сором’язливий…на полі бою – відповідальний, мужній воїн. Здібний і працелюбний Євгеній міг би жити і працювати, ростити донечку – красуню, бути опорою і розрадою для дружини і матері…Ворог цілі не вибирає, б’є по найболючішому – у саме серце. Скільки треба було перенести болі, мук і страждань, перебуваючи на лікуванні в Україні і за кордоном… І померти з вірою у ЖИТТЯ!!! На це здатні лише ГЕРОЇ..! Таким був, є і буде Мовчун Євгеній Михайлович, захисник України, солдат – сапер , нагороджений відзнакою Міністра Оборони України ” Захиснику України” та Почесною відзнакою “За Оборону міста Бахмута”

Слава Україні! Героям слава!

Переходько Любов Петрівна – директор Заріченської школи (Муравин).

У нашій пам’яті Євгеній назавжди залишиться мужньою, відповідальною та порядною людиною, відданим працівником і надійним товаришем. Кожне доручення виконував сумлінно, відповідально та з великою вправністю. Так і жив, за найвищими людськими стандартами. Справжній в усьому. Працював токарем, але допомагав у багатьох напрямках – і скрізь усе виходило, навіть якщо робив це вперше.

Вирізнявся працьовитістю, творчим підходом і золотими руками. Власноруч виготовив булаву, яка стала свідченням його майстерності, терпіння та творчого таланту. Його доброзичливість, готовність допомогти та любов до своєї справи назавжди залишаться у спогадах тих, хто працював поруч із ним. Світла пам’ять про Героя назавжди житиме в наших серцях.

Колеги Висоцького надлісницта «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України»

«Разом із Євгенієм довелося пройти чимало важких бойових шляхів. Захищав Україну на одних із найгарячіших ділянок фронту — у Часовому Яру, Серебрянському лісі, на Донецькому та Лиманському напрямках. Там, де щодня потрібно було проявляти мужність, витримку та силу духу, Женя залишався надійним побратимом, сміливим і відповідальним воїном. Завжди був готовий підтримати товариша, допомогти у складну хвилину та до кінця виконати поставлене завдання. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті — мужнім Захисником, вірним побратимом і людиною з добрим серцем. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо його подвиг».

Побратим «Буйвол»